ХРИСТОС ВОСКРЕС! Воскресне Україна!

Великденне послання отця Феофана читачам сайту 2022 року

Христос Воскрес — воскресне й
Україна, постане із занепаду й руїн.
Воскресне її мова солов’їна і на весь світ
лунатиме мов дзвін. (Л. Денисова)

Великдень для українців століттями залишається особливою сакральною датою. Традиційно навесні ми відзначаємо день тріумфу життя над смертю, вічності над буденністю, світла над темрявою. Варто згадати, що св. Августин колись писав: «Resurrectio Domini, spes nostra» — «Воскресіння Господнє є наша надія». У цьому висловлюванні великий святитель роз’яснював усім вірним, що Ісус Христос воскрес із мертвих, щоб, хоча нам і судилося померти, ми не впадали у відчай, думаючи, що зі смертю життя остаточно закінчується. Христос воскрес, щоб дати нам надію та віру, яка перемагає. Тільки міцна віра дає непідроблену радість. Сьогодні мені здається, що ми не шукаємо істинне джерело радості. Для багатьох з нас Христос лежить у могилі, переможений ворогами і смертю. Коли віра слабка «Алілуя» не має радісного відтінку.

Зі смертю Христа все в житті його учнів звалилося, звалилося, як картковий будиночок, залишився страх та міцне бажання втекти, все забути. Їх становище було незавидним. Розуміючи воскресіння як подію кінця світу, що зображується іноді в апокаліптичних образах, вони не могли навіть уявити воскресіння Свого Вчителя, який був прибитим до хреста. Для них все скінчено. Тим більше, що вони не були до цього готові, навіть коли Він відкрився їм. Хіба їхні сумніви, побоювання, побоювання, втечі не є для нас першою причиною вірити словам тих, хто мимоволі став свідком факту? Тим більше правдоподібно, що воно їм буквально нав’язано? Все це було неймовірно.

Порожня гробниця теж була неймовірна. Вона була, як показано в Євангеліях, закрита великим каменем, запечатана та охоронялася. Знаючи історію римських легіонів, непомітно вкрасти тіло було неможливо. А разом з цим залишалася порожньою. Нікому ніколи не вдавалося оскаржити той факт, що вона була порожня, і нікому не вдавалося знайти тіло Христове. Якби можна було знайти найменше пояснення цьому факту, нам, ймовірно, довелося б про це дізнатися.

І навіть тоді, якби учні змогли вкрасти тіло Ісуса, чи змогли б вони пожертвувати своїми життями за обман, чи змогли б вони пожертвувати своїми життями на свідчення Воскресіння?

Треба зазначити, що смерть — це найбільший та самий руйнівний брехун. Брехня, що останній подих — це кінець, більше нічого. Брехня про те, що ми завжди будемо розлучені з тими, кого любили, і в кінцевому підсумку назавжди втратимо тих, кого любимо. Звичайно, смерть має значення. Це жорстоко, жахливо і жорстоко. Але вона бреше, коли претендує на останнє слово.

Жінки в Євангелії від Марка повірили брехні та пішли до гробниці, щоб помазати мертве тіло. Проте всі їхні побоювання ґрунтувалися на хибному припущенні про силу смерті та неадекватному розумінні сили Божої. Замість цього прямо в могилі були ознаки Воскресіння. Дія Бога була відкрита через ангелів, які вітали їх, запевнили їх і сказали їм, що Ісус з Назарету воскрес.

Ця новина змінює все, руйнуючи всі припущення про те, як св. апостол Марк повідомляє нам, що вони, вийшовши, побігли від труни, бо жах і здивування обійняли їх! Все їхнє розуміння речей змінилося.

Істина робить нас вільними. Брехня пов’язує нас, поневолює нас. І ніяка брехня не пов’язує сильніше, ніж брехня смерті. Якщо смерть говорить правду, то ми можемо жити для себе. Тоді останній рік — це ще один жорстокий період історії, що забирає у нас тих, кого ми любили, що закінчує життя жорстоко та трагічно.

Але оскільки Ісус Христос, Який був мертвий, живий: смерть — це брехун. Істина Христа — це реальність, у нас є певна надія на добре майбутнє. Ми возз’єднаємося з тими, кого любимо. Нам пропонується прощення і свобода жити новим життям Бога як дар, який можна прийняти, або проігнорувати.

Як ми можемо відповісти? Ми живемо в Незалежній Україні, в якої все змінилося завдяки воскресінню Ісуса Христа. Це вірно для цієї країни вже більше 1100 років. Його не можна ігнорувати або забути.

Воскресіння Ісуса Христа — подія, яка стала основою християнської віри. «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна й віра ваша», — звертався до християн апостол Павло. Христос переміг смерть. Ми можемо прийняти цю нову реальність. Ісус Христос, розп’ятий і воскреслий, живий сьогодні та несе нам усім життя та надію. Ми всі запрошені прийняти цю нову реальність, вітаючи живу динамічну присутність Бога в нашому житті, дозволяючи тому, хто перемагає найбільшу брехню, дати нам найбільше життя.

Якщо зможемо жити з воскреслим Христом, роблячи те, до чого Він закликає нас. В учнів є не тільки особиста надія, а й надія для світу. Ось чому Церква бере участь в опорі несправедливості, цінує наш світ, піклується про нужденних — ось чому християни протягом століть жили з співчуттям і любов’ю до всіх, хто знедолений та слабкий. Вони вдихнули кисень надії через Воскресіння розп’ятого Бога. Церква існує, щоб бути Ісусом Христом для світу.

Як воскресіння виривається з труни та затоплює світ, так і наша Православна Церква України повинна вийти з цим потоком благої вісті та любові, перетворившись, святкуючи і сповіщаючи словом і ділом істину, що смерть є брехун і що життя пропонується всім. Величезна щедрість Бога до нас повинна надихати нас у всьому, від приватних актів милосердя до щедро підтримуваної міжнародної допомоги. Ми отримали в переважній більшості випадків, тому давайте давати щедре.

Смерть обманює. Христос є істина, бо Він воістину воскрес. Нехай наше життя зміниться. Через смерть буде знищена сама любов, тобто Сам Бог. Смерть не може перемогти любов.

Перемогти смерть, це руйнування життя, можна було тільки відтворенням буття людини Божественною силою. І людське єство Христа, пронизане Святим Духом з моменту Його Втілення, згодило прийняти смерть, що би перемогти її в Самому Собі та повернути людям дар вічного життя. Відбулася єдина і неповторна подія, що сколихнула великоднім ранком весь Всесвіт — Христос воскрес із мертвих Своєю Особистою силою. Господь наш Ісус Христос, говорить Святитель Григорій Богослов, по благоволенію воскрешений Отцем, як про це свідчать святі апостоли; «Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки!» (Діян. 2 32) і знову свідчать: «а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління». (Діян. 13, 37). І по владі Ісус Сам Себе воскресив. Слава і подяка Воскреслому Христу Богу нашому, що Він Своє спасительне для нас Воскресіння явив нам очевидним образом і дав йому достовірних свідків.

Серед серйозних спеціалістів вже мало хто сумнівається в історизмі Христа та Його Апостолів. Признають в Ісусі Христі не просто історичну, а реально існуючу Божественну особистість. Ще в XIX столітті вони заявляли: «Найновіші кападокійські відкриття зобов’язують змінити наш погляд на декотрі найважливіші події світової історії, і те, що здавалось раніше достойним уваги тільки міфологів, повинно буде нині прихилити до себе і увагу істориків. Нові документи, що підкорюють скептиків своєю переконливістю, говорять на користь найбільшого із чудес в історії людства, про повернення до життя Того, Хто був позбавлений його на Голгофі»

Нашому гордому, але разом із тим і обмеженому, розуму Воскресіння Христове може здаватися тільки символом, а не дійсністю, але християни, але Церква Христова вірують в дійсне, а не в примарне воскресіння Христа з Його Пречистою Плоттю, і проголошують цю віру в безлічі молитов та пісне співів церковних. У цьому глибокий сенс нашого християнського віросповідання. Без Воскресіння Христового все в духовному світі занурилось би у непроникненний морок і панувала б смерть, яка все зрівнює і яка не знає відмінності добра і зла, бо їй чуже поняття про життя, про радість, про істину, добро і справедливість.

Нехай це усвідомлення того, що воскреслий Христос близький, що Він живе в Церкві, що Він живе в таїнствах, нехай це усвідомлення оживляє наше життя, зміцнює наше життя та буде для всіх нас джерелом надії і сили. Ми повинні черпати духовну силу з цієї близькості Христа до всіх нас. Ми повинні усвідомлювати, що християнська віра може подолати всі труднощі, якщо вона послідовна. Нехай Алілуя дзвенить по всій Україні.

Достойно і праведно іменується цей день — Великдень, тобто великий та святий день, найважливіший в усьому році, достойно і праведно небо і земля призиваються нині до радості і прославлення Воскреслого Господа, бо небо та земля будуть дійсно брати участь в Його милосерді та торжестві нашім.

Слава Воскреслому Христу Богу нашому, який затвердив Своїм воскресінням Свою віру і свою Церкву!

Брати та сестри у Христі, дорогі українці! Подумайте, яке повинно бути святкування наше. Воно повинно бути подібним до святкування Ангелів, які воскресіння Спасово «співають на небесах»; воно повинно бути гідним спілкування з небесною Церквою, має бути гідним раю і неба.

Священа історія починаючи Благовіщеням возвіщує що цей Втілений Син Божій дав нам для спасіння все, що потрібно: — осяює нас світлом істини та вказує нам шлях до життя вічного; бере на себе гріхи наші і стирає їх Своїми хресними стражданнями, зійшов до гробу і Воскресінням Своїм розсіяв морок гробу і страх смерті; зійшов у пекло і вивів праотця Адама і всіх праведників з шеолу до раю вознісся на небо і сів з пречистою воскреслою плоттю праворуч Отця і послав нам Духа Святого, а з Ним всю повноту дарів благодатних; щоб очистившись покаянням від усякої скверни, станемо спосібними до співжиття на небі з святими Ангелами.

Фундаментальне послання світу, проголошене в Ісусі Христі через Його смерть та воскресіння, полягає в примиренні з Ним як з Богом. Основна проблема людства — це наш розрив з Богом. Ми вибираємо служити собі, а не Богу. Ми віддаємо себе всіляким ідолам (будь-яким, зокрема різним ідеологіям), а не живому Богу. Ми грішники, які потребують прощення, примирення і відновлення добрих відносин з Богом, нашим Творцем.

Від Всемогутнього Господа залежить все. Він Творець усього світу — відомого та невідомого. Він Всесильний змінити долю кожної людини і кожного народу. Він може ввійти в наше повсякденне життя. Хіба молитва, якою ми звертаємося до Бога — це не прохання до Нього втрутитися в наше життя, і змінити його на краще? Ми молимося перед важливими подіями у нашому житті, просимо у Всемогутнього Господа допомоги — не для того, щоби Він за нас щось робив, але щоб в той момент життя, коли наша слабкість і недосконалість можуть привести до рокової помилки, Господь був разом з нами. І тепер, коли на нас віроломно напав наш споконвічний ворог—ненажерлива, язичницька Росія, ми молитовно просимо: «Допоможи нам Господи на ворога — супостата, тобто ввійди в наше життя Своєю непереможною силою, допоможи нам поповнити нашу обмеженість, нашу слабкість, нашу недосконалість. І тепер в час війни ми молимося до Милосердного Бога: «Господи допоможи!» Там де ми по людській немочі не можемо справитися, підтримай Своєю всесильною рукою непереможний Переможцю смерті. Будемо молитися святим словами Псалмів: «Воскресни Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого іменем Твоїм; від ворогів — рукою Твоєю» (Пс. 16, 13 — 14).

Дуже легко опинитися в пастці нинішніх обставин, відчуваючи, що світ навколо нас звужується, а надія витісняється. І наші емоції легко піддаються впливу новин. Сьогодні новини можуть бути хорошими, завтра поганими, завтра краще — ми не знаємо, бути песимістичними, або оптимістичними. Як би там не було, невизначеність та непередбачуваність викликають у нас тривогу.

Але Великдень закликає нас до набагато ширшого обрію. Можливо, ми бачимо тільки піксель, а не усю картинку. Може бути, ми помічаємо гальку, а не пляж. На Великдень нас запрошують з’єднатися з більш широкими цілями Бога. Нам пропонується отримати доступ до джерела надії, яке знаходиться за межами нашої нинішньої ситуації. І історичною гарантією цього повного надій майбутнього є воскресіння Ісуса Христа. Ми можемо знати, що у нас є майбутнє, завдяки тому, що сталося в минулому.

Тому ще раз вітаю вас, брати і сестри, зі світлоносним Воскресінням Христовим, в світло якого ми особливо віруємо у дні Святої Пасхи. У ці святі дні християнські душі сповнені особливого стану духовної радості і миру, того миру, який сповіщений Воскреслим Господом всім послідовникам Його, які іменують себе християнами: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам». (Ін. 14, 27).

Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. Від цього внутрішнього миру, що є особливим даром Божим, думка наша звертається до миру зовнішнього, миру між усіма народами землі. Прагнення до цього миру притаманне будь якій людині, що любить свою земну Вітчизну Україну та бажає її процвітання в мирних умовах життя, воно особливо властиве нам українцям, які ніколи в історії не загарбували чужих земель і які по природі миролюбні та готові усіма засобами боротися за цей мир.

Нехай Великдень допоможе нам усвідомлювати наші людські слабкості і водночас надихає Божою мудрістю, яка є корисним орієнтиром і невтомним помічником на нашому життєвому та суспільному шляху. Тому бажаю всім отримати від воскреслого Спасителя мудрість розуміти наші обов’язки, щоб їх виконати так, як треба: зокрема на славу Божу, на захист та благо нашої Батьківщини, в тому числі й на користь нашої душі. У теперішні непрості часи бажаю всім отримати передусім мудрість мужності і сили, а також мудрість свободи, щоб ніяка ворожа й зла сила не поневолила нас.

Цьогоріч багатьом важко поринути у звичну для Великодня радісну атмосферу, адже будемо святкувати Воскресіння Христове в умовах війни. Багато українців також не зможуть відвідати церкви: десь через бойові дії, десь — через окупацію, а десь тому, що в церкву, в яку ходили століттями, потрапив ворожий снаряд. Якщо є така можливість можна долучатися до Великодніх богослужінь через онлайн-трансляції. Для вірян, які відвідають богослужіння в церквах України, необхідно дотримуватися обмежень воєнного стану. Росія — підступний ворог, який неодноразово довів, що у її військ немає жодних моральних обмежень. Тож, передусім, треба орієнтуватися на ситуацію в конкретному регіоні

Тепер, коли цей мир віднімається від українського народу ворожою рукою звіроподібних москальських нелюдів і йому нав’язується ненависна для нього війна, він грудьми встав проти злобних порушників миру, на захист нашої улюбленої Неньки — України, віддаючи священний дар життя свого «за друзів своїх» та за рідну землю, так щедреосвячену мученицькою українською кров’ю. І в ці криваві дні російсько-української війни, всі народи і весь світ знає і бачить прагнення нашого благочестивого українського народу відстояти мир у всьому світі і не допустити розпалювання Третьої світової війни, і всім відома героїчна боротьба христолюбивого українського воїнства в цьому напрямку. «Захист миру — спільна справа всіх народів світу». І обов’язок кожного свідомого мешканця нашої Батьківщини — України — бути діяльним учасником цього благородного подвигу.

Нинішній Великдень українці в усьому світі зустрічають із болем у серці через невимовні та непоправні втрати наших співвітчизників, понівечені долі людей, зруйновані міста та села. Випробування долі роблять нас сильнішими і кращими. Свято Воскресіння дає кожному джерело для поповнення життєвих сил. Наш національний Великдень, що ознаменує відродження України, ще попереду. Кожен з нас має власну завзятість наближати цей момент. Митрополит Київський і всієї України Епіфаній та Священний Синод ПЦУ закликали українців у світле свято Воскресіння Христового молитися за українських воїнів і нашу Батьківщину.

Саме тому я бажаю всім українцям: гарту, духа, віри й витривалости до дальших змагань за Українську Самостійну Соборну Державу!!!

Христос Воскрес — Воскресне Україна!

Нехай Воскреслий Господь благословить миром Богом бережену Україну нашу і всі народи землі!

Нехай воскресне Бог, і розвіються прокляті вороги Його, бо всякий хто порушує мир і розпалює ненависну війну є ворогом Бога та світу Його.

Ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов), доктор богословських наук