Григорій Месежников: вже невдовзі буде зрозуміло, чи змінить Словаччина зовнішньополітичний курс

Григорій Месежников

У Словаччині завершилися дострокові вибори до парламенту. Про результати й перспективи такого вибору Newssky запитав у президента Інституту громадських справ у Словаччині Григорія Месежникова.

У Словаччині наприкінці минулого тижня відбулися парламентські вибори. Отримавши 23% голосів виборців, їх переможцем стала партія Smer-SD на чолі з Робертом Фіцо, політиком, який уже тричі був прем’єр-міністром, і за час свого правління завів Словаччину у болото корупції, клієнтелізму та авторитарної політики. На п’ять відсотків від Smer-SD відстала партія Прогресивна Словаччина, прозахідна ліберально-центристська формація, лідер якої, Міхал Шимечка, депутат Європарламенту, вважається світанковою зіркою словацького політичного неба. Йому, однак, на свій по-справжньому зоряний час доведеться, судячи з усього, ще кілька років почекати, оскільки обставини, що складаються в результаті виборів, сприяють  поверненню у владу Роберта Фіцо.

Партія Hlas-SD, яка посіла третє місце з 15% на чолі з колишнім прем’єр-міністром Петром Пеллегріні, тяжіє до створення урядової коаліції зі Smer-SD. Людей, які заснували Hlas-SD у 2020 році, пов’язує з партією Роберта Фіцо політична та духовна спорідненість, а також близькі особисті стосунки.

Для формування більшості в парламенті коаліції Smer-SD – Hlas-SD є потреба в третьому партнері, і цю роль з великою часткою ймовірності й дуже охоче зіграє радикально-націоналістична Словацька національна партія (SNS), що пробилася до парламенту з 5%, найслабшим результатом, проте достатнім для того, щоб підіграти тандему Фіцо — Пеллегріні.

Під час виборчої кампанії Роберт Фіцо обіцяв політичний реванш опозиції – тобто, проблеми громадянському суспільству та незалежним засобам масової інформації. Крім побоювань, що повернення до влади голови Smer-SD, людини мстивої та злісної за своєю натурою, може стати початком гострого політичного та громадянського протистояння, на жаль, виникло також занепокоєння, що Словаччина може відійти від прозахідного курсу у своїй зовнішній політиці та змінити його на той, яким кілька років рухається інша центральноєвропейська країна, що є членом Європейського Союзу та НАТО – Угорщина.

Річ у тім, що Роберт Фіцо частину своєї виборчої кампанії побудував на відмові допомагати Україні (насамперед постачанням озброєнь), на блокуванні її руху в бік Євросоюзу та НАТО, на пропозиціях оновити нормальні відносини з Росією, країною-агресором. У західних союзників Словаччини такі ідеї спричиняють цілком обґрунтоване занепокоєння.

Немає сумнівів у тому, що у разі створення нового уряду новий прем’єр-міністр спробує почати реалізовувати свою програму за всіма пунктами, зокрема у частині відмови передавати зброю Україні. Зовсім нещодавно він голосно говорив про це на передвиборчих заходах, і його проросійський виборець ці промови напевно запам’ятав. І хоча Словаччина на сьогодні більшу частину свого стратегічного військового потенціалу вже передала Україні (це і комплекси протиповітряної оборони С-300, і винищувачі МІГ-29, і далекобійні гаубиці, і бронетехніка, і боєприпаси), реалізація проєктів з виробництва озброєнь для України Словаччиною триває. Ці проєкти спонсорують західні союзники. Словацькі оборонні підприємства, наприклад, нині виробляють самохідні артилерійські установки, закуплені коштом західних союзників.

Найближчим часом стане ясно, чи зуміє авторитарний націонал-популіст, який повернувся до влади в Словаччині, повернути у зворотний бік прозахідний і проукраїнський зовнішньополітичний курс країни, чи тиск західних союзників і опір з боку демократичної частини словацького суспільства змусять його переглянути свої сумнівні наміри.

In English

спілкувалася Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора