Дієтологія і Війна. Га́йдеґґер і Україна

«Щодня на війні відбуваються події, які десятки разів дадуть тобі підстави подумати, що Бог розчарувався в людях. Але, завжди буде хоча б одна людина, поведінка якої доведе тобі, що це не так».

Так говорив вуйко Дезьо

Я написав цю небилицю давно:

«Кулінарний феншуй»

Інтернет засипав порадами щодо правильного харчування: краще їсти менше, але частіше; фрукти вживати лише до їди; помідори з огірками не поєднувати, воду пити не холодною і т.д.

Коли я почав впроваджувати ці всі поради, то якоїсь миті усвідомив, що поняття «до їди» і «після їди» у мене розмилися – я постійно щось пив, жував, їв і заїдав і робив це уважно та зосереджено. Остання обставина мене завжди тривожила. В решті решт мені це набридло, бо задоволення від споживання їжі витіснилося відчуттям виконання якогось припису, регламенту, примусу. Тепер я їм що хочу і коли хочу.

Найцікавіше те, що виходить у мене все так само, як і раніше, лише з величезним задоволенням».

Нині, коли я перечитав цей допис, то він не викликав у мене жодної посмішки.

Чомусь подумав про сьогодення і зрозумів, що подібним чином намагаюся зараз осягнути і зрозуміти війну, підлаштуватися під неї, раціоналізувати те, що відбувається. І все виявляється марним.

У Війни немає логіки. Відсутність логіки – це і є її суть.

Тому-то, здолати Війну можна лише теж позараціональним прагненням до Перемоги, яка поверне всіх знову у простір, де працюють моральні настанови, формальні приписи і виконуються закони.

У відомому інтерв’ю журналу «Шпігель» Мартін Га́йдеґґер розмірковував, що може змінити існуючий стан світу. Його відповідь була наступною: «Тільки Бог може нас ще врятувати. Нам залишається єдина можливість: у мисленні та поезії підготувати готовність до явлення Бога або ж до відсутності Бога та загибелі; до того, щоб перед обличчям відсутнього Бога ми загинули».

Українці вирішили не готувати готовність загинути «перед обличчям відсутнього Бога», а повстати проти такого розвитку подій.

Мислення всіх українців, поезія їх дій та вчинків нині спрямовані на те, щоб здолати брутальну хвилю навали, породжену простором, в якому силоміць впровадили вигадану реальність відсутності Бога.

«Проти ворога – шабля» – таким є наше нинішнє мислення, «Проти диявола – хрест» – такою є наша поезія сьогодення.

Валентин Ткач