Чому не варто толерувати неправду, а слід чинити їй спротив

Дізнайтеся, які сайти словацьких новин диктують прокремлівську пропаганду, пише авторка Newssky Марина Ковальчук у словацькій Novyny.sme.sk.

Ілюстративне фото

Останнім часом все більше розмов у суспільствах точиться навколо теми пропаганди, дезінформації, фейків та маніпуляцій.

Це не тому, що світ став моральніше й принциповіше. Ні. Як показує життя, неправда, напівправда, післяправда впливають і на фінансове становище суспільства і кожної людини зокрема.

Інформація – частина світової економіки

Зазвичай суспільство обговорює певну історію, про яку швидко забуває, насамперед якщо обговорення не підживлюється збоку, й перемикається на іншу, яка добре підживлюється. Згадайте різного роду теорії змов, антивакцинацію тощо. Донині я знаю освічених людей, що пережили тяжку форму covid, зазнали реанімації та штучної вентиляції легенів, натомість вакцинування так і не зробили. Вони мали змогу прочитати наукові монографії, публікації провідних світових медиків, але обрали довіру до анонімних телеграм-каналів сумнівного походження.

Медіа-експерт, політичний аналітик Дмитро Золотухін висловив думку, що інформація — це частина світової економіки, яка є одним зі способів обміну продукту на гроші. “Ми говоримо про роль медіа, інформації як частину світового бізнесу, як частину обігу грошей. У фільмі “Соціальна дилема” є добра цитата: “Якщо ви не сплачуєте за продукт, тоді ви і є сам продукт”, — пояснює експерт.

Йдеться про те, що акценти, які роблять соціальні платформи, монетизується шляхом продажу уваги тим, хто сплачує, — компаніям, які просувають свої продукти; політичним організаціям, які просувають своїх кандидатів; маніпуляторам, які хочуть просувати свої наративи на широку аудиторію. І врешті маємо чималий рівень поширення речей, які не варті уваги або шкідливі тощо.

Варто нагадати, що під час епідемії ковіду такими методами послуговувалися і ті, що агітували вакцинуватися, й адепти теорії світової змови.

Щоб не підпадати під паніку з будь-якого аспекту, слід бути поінформованим і підготовленим.

Отже, перше, чому нам варто навчитися – визначати правдиві джерела інформації або принаймні не квапитися довіряти першому-ліпшому джерелу.

Як побачити фейк

Як можна виявити фейкову чи провокативну новинну кампанію в сучасних умовах?

Перше – джерело інформації. Неактивний або нашвидкуруч зроблений нещодавно сайт (вочевидь переклад пасажами гугл-перекладача, неохайні абзаци) – найімовірніше є фейковим, дезінформаційним. Ще й надто, якщо він містить речі, які неможливо перевірити.

Далі. Якщо джерело справжнє — має перевірювану ідентичність, тоді слід дослідити його статус і рівень. Наприклад одразу сумнів викликають такі політичні коментатори/публічні політики/колишні політики, які належать до крайньоправого або крайньолівого крила партійно-політичного спектра в тій чи іншій країні. Вони коментують усе й намагаються у певний спосіб пов’язати розв’язання кожної, надто побутової проблеми з політикою (у країнах колишнього “східного блоку”).

Маніпулятивні заголовки. Це, здається, зрозуміло. Посилання на російські джерела, джерела, де тексти посилання перекладені з російської, джерела в країнах або територіях, де переважним є вплив Росії (Сирія, наприклад, Єрусалимський або Антіохійський православні патріархати, Афон, Сербія та СПЦ, Польська православна Церква, наразі митрополія РПЦ в Угорщині, епізодично — і Чеська православна церква тощо). Деякі видання Кіпру, старі посилання на ті чи інші онлайнові джерела, пов’язані з російською громадою на Мальті (приблизно до 2019 року).

Джерела із псевдорепутацією. Наприклад, у США, керовані або викуплені російськими агентами впливу видання/аналітичні центри, найяскравіші приклади: «The National Interest» Dimitri K. Simes, Foreign Affairs Chronicles.

Також схожі проєкти у Європі, пов’язані із “ультраправим інтернаціоналом”, зокрема у Франції з ім’ям Thierry Mariani; будь-якими діловими, на перший погляд, асоціаціями та клубами “Росія-щось”, мережею асоціацій нібито християнських ортодоксів, пов’язаних з ім’ям російського багатія Костянтина Малофєєва, колишнього американського дипломата Джеймса Джатраса, професора Грегорі Саймонса, Алекса Джонса, Пола Крейга Робертса, Андрія Ілларіонова та подібних media-personalities.

Акцентоване навіювання у публікації тем міграції, історичної справедливості, прагматичного підходу (Реал-політик), “змови еліт”, відмови у політичному представництві “обуреним масам”, “енергетичної кризи”, демографічного занепаду Європи або США. У такі публікації також навчилися вплітати теми вакцинування, поганих батьків, українського націоналізму й втомленої Європи.

І насамкінець. Невиправдано емоційні ілюстрації, диспропорційні до змісту коментаря або публікації (шок-контент) та надшвидка ротація-поширення новинного, декларативного чи аналітичного контенту у соціальних мережах, стимульована коментарями або позначковою підтримкою “ноунеймів”, очевидних бот-акаунтів.

Підтримка інформаційної гігієни

Певна річ, цей перелік годиться для журналістських розслідувань, ще й надто — питання дезінформації є й має бути прерогативою спецслужб і розвідок, натомість кожна людина має також дбати про інформаційну гігієну навколо себе, аби не впійматися на гачок неправди та маніпуляції й не завдати собі моральної шкоди.

Варто бути уважними й подумати, коли ви бачите інформацію нібито від спецслужб якоїсь країни. Зазвичай там працюють справжні фахівці, і навряд чи вони “зливатимуть” щось у телеграм-канали. На сьогодні телеграм-канал можуть мати всі – домогосподарки, викладачі, журналісти, а також злочинці й шахраї.

У який спосіб нескладно перевірити будь-яку “резонансу новину”? Варто скопіювати та взяти в лапки ключову фразу з новини й попросити гугл показати усі лінки щодо цього з таким же порядком слів. У разі, якщо ви таке побачили, це свідчить, що автори новини навіть не переймалися щодо інформаційного приводу, а просто заплатили за “джинсу” – зумисну приховану рекламу чи антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики на кількох платформах на кшталт Telegram, Twitter скопіювали одне повідомлення, навіть не переписуючи. Ви зможете знайти понад два десятки посилань на подібні матеріали. Це найімовірніше фейк, навмисно вкинутий і розтиражований. Щоб робити такі речі, слід витратити кошти. І ось тут ключове – навіщо? Яка мета замовника?

У такій ситуації можна порадити бути пильними, думати, аналізувати й досліджувати.

Словацькі ЗМІ та пропаганда

Cитуацію з пропагандистськими ЗМІ у Словаччині прокоментувала Домініка Гайду, політична директорка Центру демократії та стійкості Globsec.

“Рівень активних прокремлівських ЗМІ був стабільним і дуже активним у Словаччині останніми роками. Вони здебільшого розміщені в інтернеті та часто імітують великі відомі портали новин, щоб здаватися надійними. Одне з таких видань, наприклад, має назву “Головні новини” (hlavnespravy.sk). Вони діяли в країні роками та мали значний вплив на громадську думку, яка справді схильна дослівно повторювати багато наративів, поширених у цих ЗМІ. Вони використовують алгоритми соціальних мереж, що сприяють поширенню дезінформації та вмісту, що пропагує ненависть, або безпосередньо підтримуються/засновані Росією, напр. NewsFront – або вони переймають наративи з російських джерел, прямо цитуючи ці російські джерела – або ж створюють ці наративи самостійно, чітко та сильно висловлюючи думку Кремля.

Протягом перших тижнів війни ці джерела здебільшого мовчали, оскільки вторгнення явно заскочило багатьох непідготовленими. Також у парламенті ухвалили надзвичайний захід, який надавав РНБО право блокувати ЗМІ, що поширюють прокремлівську пропаганду. Чотири точки були заблоковані на 3-4 місяці – з лютого по червень. Усі ці ЗМІ знову працюють і повністю підтримують прокремлівську риторику, яка намагається підірвати санкції проти Росії та підтримку України як такої, звинувачуючи НАТО, Захід чи ЄС у конфлікті, або в інфляції та зростанні енергетичних витрат. Попри те, що ЄС заблокував RT і Sputnik, кількість прокремлівського контенту в Інтернеті не зменшилася, оскільки Словаччина вже мала потужну мережу домашніх прокремлівських ЗМІ, побудовану до війни.

Щоб побачити сприйнятливість словаків до прокремлівських наративів, я рекомендую звіт за червень, стор. 52–69″.

Читайте також на Newssky «Девід Стулік: вплив проросійських медіа в Чехії суттєво зменшився» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.