Антизаколотницькі варіанти для України

Найбільш ефективною стратегією, яку Україна може вибрати проти підтримуваних Росією сепаратистів є підхід орієнтований на населення.

Автор статті: Вінсент А. Дуеньяс, за дайджестом: smallwarsjournal від 2.02.2017.

Підхід орієнтований на населення із цілеспрямованим використанням культивованих ними підрозділів спеціальних операцій переслідуючих лідерів сепаратистських бойовиків у обмежених, орієнтованих на ворога, спробах. Ключовий момент у тому, що націлювання на сепаратистських лідерів слід продовжувати тільки у тій мірі, в якій це слугує політичним цілям Києва, оскільки такий тип стратегії “важливих персон” може не враховувати глибоку ступінь участі Росії в конфлікті. Якщо він ще не зрозумів, Київ повинен визнати, що поки не може боротися за повернення Криму і що не існує зовнішньої підтримки у даний час для таких зусиль. Москва ясно дає зрозуміти, що розглядає анексію Криму як питання суверенітету власної території і публікація аудіозаписів радника президента Росії Сергія Глаз’єва, допомагає підтвердити теорію про те, що обґрунтування кримського референдуму, як видається, було хитрістю. [І] Аналіз витрат і зисків кримської кампанії залишає лише можливість стратегії боротьби проти заколотників на Донбасі.

При оцінці основних причин для сепаратистського руху на Донбасі і їх російських прихильників корисною є коротка історія. З точки зору Донецької Народної Республіки (ДНР) і Луганської Народної Республіки (ЛНР), в регіоні, відомому як Донбас, вони ідентифікують себе з Росією в культурному сенсі, оскільки більшість мешканців російськомовні. Історичне підгрунтя включає в себе роль регіону у якості бази виробничих потужностей для Радянського Союзу. Оголошена Незалежність української нації більше 23 років тому, стала несподіванкою для його жителів, коли вони зрозуміли, що більше не були частиною Радянського Союзу. З того часу, корупція і відсутність інтересу до регіону призвели до того, що олігархи Донбасу взяти під свій контроль шахти і промисловість, які залишилися. [ІІ] Події Майдану, а потім анексії Криму призвели до руху ДНР і референдуму ЛНР за незалежність при підтримці Росії. Сьогодні регіон виживає за фінансової підтримки Росії, російські військові керівники продовжують очолювати і фінансувати організацію сепаратистських угруповань. [ІІІ] Для сепаратистів, Росія була їх природним союзником. Хоча мешканці Донбасу, включаючи деяких сепаратистів, розуміють, що в певній мірі їх революція була на користь Росії, вони не довіряли Київу ще більше. Російські інформаційні операції, які очорнюють Київ, як фашистських, корумпованих олігархів, які не мають реального зв’язку з народом Донбасу були дуже успішними. [IV]

Для Росії, видається, калькуляція участі в українському сепаратистському руху була обумовлена їх регіональною стратегією впливу на колишніх радянських теренах і втручанням проти намірів України в ЄС. [V] Перші кроки, зроблені Росією для захопення України показали рішучість застосовувати військову силу саме тому, що Україна не є членом НАТО. Маючи більш активну співпрацю з НАТО і доповнені витрати на оборону через товарний бум і ціни на нафту до 2014 року, Росія була задоволена своїм знанням обмежень і недоліків НАТО і обрала власний порядок денний в регіоні. Таке положення вперше стало очевидним під час грузинського вторгнення у 2008. [VI] Зовнішня політика Росії, швидше за все, бачить свою найбільшу загрозу у продовженні західної демократії як життєздатної форми правління. У цьому ключі, Росія послідовно продемонструвала, що вона готова використовувати тактику «холодної війни», підривної діяльності і шпигунства, і, в даний час, включаючи застосування своїх кібер можливостей, щоб підірвати слабкі уряди і дестабілізувати їх у своїх власних інтересах. Прагнення до такої агресивної стратегії з членом НАТО безпосередньо не піде на користь Росії, проте, Україна, з її історичними культурними зв’язками не представляє такої загрози. У той же час, коли Україна переживає заворушення у 2014 році, Путін відчуває падіння рейтингів, тому, Крим та Донбас стали йому у нагоді.

Путін, ймовірно, зробив розумну оцінку, що Захід не зупинить його через асиметрію інтересів – Україна дуже важлива для Росії з мінімальним значенням для членів НАТО. Така велика асиметрія інтересів передбачає, що НАТО навряд чи втрутится, так само, як НАТО мало що зробили, коли Росія вторглася в Грузію. Крім того, Путін, можливо, вирішив, що йому потрібна зовнішня подія, щоб зміцнити свою владу у зв’язку зі зниженням на 19 відсотків його схвальних рейтингів у 2008-2013. [VII]

Подальше бажання Росії одночасно брати участь в Сирії, а також велика підтримка на Донбасі показують, що калькуляція її участі є характерним для регіону. Донбас важливий для Росії, тому що вона може легко впливати на регон і здатна підтримувати видимість легітимності, оскільки обгрунтовує самоорганізований сепаратистський заколот.

Ситуація на місцях – по суті пат, оскільки Мінськ II угода про припинення вогню, і що найголовніше, вимагає видалення важких озброєнь з передової лінії. Цього, однак, не відбулося через розбіжності з приводу термінів усунення і домовленості із Києвом про прийняття політичного законодавства, спрямованого на боротьбу з корупцією. Боротьба як і раніше відбувається щодня, але одна із доповідей вказує на можливість того, що більшість молодих людей, які в даний час борються за рух сепаратистів роблять це тільки через гроші. [VIII] Ідеологи Донбасу, які організують і ведуть боротьбу агресивно є основною групою, на яку потрбно націлитись. Більшість ефективних бойових сил з Росії, яких в даний час налічується близько 8 000 кадрів, в той час як інша частина сепаратистської бойової сили числом близько 35 000 персон. [IX]

З точки зору Києва, обіцянка тіснішої інтеграції з ЄС швидко згасає, причому через голландців, які останнім часом прагнуть обмежити обіцяну інтеграцію для України. [Х] Такий розвиток подій сигналізує про сувору реальність, що в оглядовому майбутньому, Київ буде в змозі шукати тільки мінімальну політичну і дипломатичну підтримку для свого конфлікту, на відміну від конкретних військових зобов’язань. Різноманітні аспекти стратегії орієнтованої на населення, повинні взяти до уваги характеристики політичних, військових, економічних та пов’язаних із розвитком зусилль, а також подальше розширення зовнішньої великодержавної підтримки. Ця стратегія повинна враховувати корінні причини, які визначають підтримку як сепаратистського руху в пешру чергу, так і визнання, що Російська державна підтримка повинна бути спрямована також на те, щоб отримати будь-якийсь шанс нарешті відвоювати територію. Таку орієнтовану на населення стратегію, швидше за все, доведеться проводити протягом не менше 5 років для того, щоб внести необхідні зміни різних розмірів і вичепати російську участь та підтримку.

Політичні зусилля з боку Києва, повинні забезпечити дотримання виконання угоди Мінськ II. Через відносну слабкість України проти Росії, приєднання до угоди Мінськ II отримає політичну волю з боку ЄС, з тим щоб посилити підтримку ключових військових реформ і операцій, які він хоче зробити. Видалення важких озброєнь має супроводжуватися одночасним збільшенням інформаційних операцій, які будуть пояснені далі в статті. Київ також повинен провести більш надійні закони по боротьбі з корупцією, які включають підтримку з боку антикорупційного органу ООН або ЄС. Така реформа буде одним з наріжних каменів уряду, щоб показати міжнародним та Донбаським групам населення свою прихильність до реформ. Надійні інформаційні операції будуть ключем до такої реформи, що мають необхідний ефект і надають їй неминущий характер. Нарешті, уряд Київ повинен провести переговори з “Опозиційним блоком”, щоб обговорити шляхи для підтримки постійного діалогу уряду з приводу обговорення тієї чи іншіої формі федералізації для регіону. Уряд повинен враховувати, що для того, щоб покласти край цьому конфлікту, певну форму автономії для регіону, ймовірно, доведеться передати в концесію для того, щоб там відбувалась мирна реінтеграція населення і скорочувалась російська перевага втручання. Така автономія, однак, повинна включати в себе фізичну присутність уряду в межах регіону, щоб знову підключити населення до уряду і гасити сепаратистський аргумент, що Київ відмежовується. Необхдне політичне обгрунтування для населення Донбасу, що відповідальність за насильство має покладатись безпосередньо на плечі сепаратистських лідерів і, крім того, показати, що втручання Росії тільки погіршить важке становище населення.

Військові зусилля повинні включати в себе ворогоцентричний компонент і прагнути до поцілення сепаратистських лідерів з прогалин. Агресивний тиск українських сил спеціальних операцій (ССО) через збільшення атак по цілям з високою доданою вартістю повинні супроводжуватись агресивним політичним фронтом. Дотримання угод другого Мінську про зняття важкого озброєння залишить фронтові сили без прикриття, тому слід проводити агресивні заходи по усунуненню ключових об’єктів важкої зброї. Саботаж і диверсії українських ССО також повинні бути вжиті для зменшення сепаратистських організацій та потенціалу. Мінімальний слід але з розширеними повноваженнями для ураження противника по лінії фронту забезпечить можливості для ССО відточити свої навички і посіяти ворожнечу між сепаратистами і російськими рангами. Супроводом таких зусилль буде відновлення державних радіостанцій з метою трансляції психологічних повідомленнь про російську брехню та кривду. Інформаційно операційний розмах такої стратегії повинен здійснюватися збройними силами за підтримки розвідувальних служб. Повідомлення, які транслюють про маніпуляції населенням Донбаса в руках Росії повинні бути зроблені агресивно, зокрема, демонстрацією аудіозаписів Глаз’єва про планування анексії Криму. Інші повідомлення повинні включати в себе успіхи українського уряду в переговорах про мирні умови і проведення ключових реформ проти корупції. Історії та інтерв’ю з перебіжчиками і ключовими фігурами уряду, які підкреслюють солідарність і спільну історію з регіоном повинні тиражуватись, щоб дискредитувати сепаратистські повідомлення. Слід також повідомити про прогрес в основних економічних реформах, а також про підтримку ЄС і солідарність в регіоні.

Економічні реформи повинні включати в себе затвердження нового пенсійного закону і розробку та затвердження пакету фінансування для відродження промисловості Донбасу. В даний час ціни на продукти харчування дешевші на українській стороні, ніж на стороні Донбаса і обмежена можливість роботи в Донбасі, тому негайне відновлення підтримки регіону повинно бути важелем впливу для уряду Києва.

Реформа розвитку повинна включати в себе прагнення уряду успішно обслуговуати і фінансувати Агецію по відновленню Донбасу. Ця установа має очолити зусилля з відновлення в регіоні. Київ повинен також прагнути до збільшення міжнародної допомоги, в той час як якість місцевих органів влади повинні покращуватись. Цей аспект є, мабуть, найважливішим на початкових етапах стратегії боротьби із заколотниками після того, як військові успішно поцілять і скоротять військовий потенціал сепаратистів уздовж кордону. Відносна швидкість, з якою проекти розвитку можуть бути введені вперше забезпечить відчутні докази причетності з боку уряду, яке стане маркером для  сподваннь місцевого населення, що уряд візьме на себе зобов’язання. Швидке ініціювання проектів у сфері розвитку буде служити відправною точкою для цивільного населення до взаємодії з державними службовцями щоб гуманізувати участь Києва в своїх громадах.

Щодо пошуку підтримки ззовні, Україні потрібно буде і надалі продовжувати нарощувати дипломатичну підтримку в надії на матеріалізацію більш конкретних зобов’язаннь в майбутньому. Існуюча підтримка приходить у формі країн-членів НАТО і американських військових інструкторів, які працюють з метою поліпшення професіоналізації українських збройних сил, але не беруть участі в бойових діях. [XI] Незважаючи на обмежений обсяг участі в конфліктах, ступінь підтримки не є незначною і сигналізує бажання НАТО і США забезпечити тимчасовиу мру по обмеженню російської участі. З боку НАТО вони взяли на себе зобов’язання комплексного пакету допомоги (CAP), яка є:

1 – Консультативна підтримка: постійні і нерезидентні радники НАТО і союзницькі консультанти надають допомогу Україні в широкому колі питань оборони, в тому числі матеріально-технічного забезпечення і реформи на стратегічному рівні.

2 – Реформи в галузі оборони: ключова допомога містить створення потенціалу та установ, підвищення кваліфікації державних службовців і стратегічних комунікацій.

3 – Оборонна освіта: союзні експерти співпрацюють з вісьмома оборонними навчальними закладами, трьома навчальними центрами, а також Дипакадемією в Україні для підвищення кваліфікації персоналу і розробки навчальних програм, які відповідають західним стандартам.

4 – Протидія саморобних вибуховим пристроям (СВП) та розмінування: НАТО проводить операції з гуманітарного розмінування і буде здійснювати проект по збільшенню можливостей України для боротьби з СВП.

5 – Знешкодження боєприпасів: союзники підтримують Україну в утилізації застарілої стрілецької зброї / легких озброєнь, боєприпасів і протипіхотних мін [XII]

Допомога США на сьогоднішній день також була істотною, увага зосереджувалась на нелетальній допомозі, яка підвищує експлуатаційні та технологічні можливості українських військових:

1 – Підготовка кадрів: 350 військовослужбовців США навчають п’ять батальйонів українських регулярних сил і один батальйон сил спеціальних операцій, у рамках розробки довгострокового потенціалу інституційної підготовки.

2 – Устаткування: в тому числі контр-артилерійських і проти-мінометних радарів, захищеного зв’язку, навчальних посібників, логістичної інфраструктури та ІТ-систем, тактичних безпілотних літальних апаратів, а також медичного обладнання.

3 – Радники: просування реалізації ключових оборонних реформ, таких як заохочення цивільного контролю, підвищення ефективності та прозорості, а також боротьби з корупцією [XIII]

У той час як ця допомога не є летальною бойовою силою, яка транслюється у бойові дії, тим не менш це важливе зобов’язання, яке НАТО і США робить по відношенню до другої за величиною сухопутної армії в Європі після Росії. [XIV] Тому це має бути головним пріоритетом для Києва – розширення участі у військових навчаннях НАТО і заохочувати військову присутність і участь НАТО в межах своїх кордонів. Збільшення збройних сил членів НАТО вкрай необхідне, щоб допомогти відрегулювати калькуляцію Росії у тій мірі, в якій вона бажає розширити війну в Україні. Україна потребує більшої кількості озброєння і військової техніки, яку вона намагається модернізувати в середині війни. Крім того, Україна повинна прагнути підірвати російську підтримку сепаратистів, зібравши якомога більше твердих доказів російської участі і втрати російських солдатів, щоб показувати в засобах масової інформації з метою підірвати російську громадську підтримку.

Останнім важливим компонентом зовнішнього аспекту підтримки є розширення операцій кібервійни. У разі, якщо Україна є регіоном, який не має великого значення для ЄС і США, вона пропонує поле бою, на якому можна перевіряти кібер можливості з відносною безкарністю. Зокрема, Україні необхідно більше знань про можливості, які дозволять їй відключити або порушити системи командування і управління та системи матеріально-технічного постачання російських військових і ОРДЛО, щоб підірвати уявлення про те, що Росія може захистити і забезпечити людей Донбасу. Те, що Росія відкрито не визнає участі своїх сил в Донбасі, вона також не може кричати про те, що вчиняються дії проти її підрозділів в регіоні. Києву слід прагнути до розширення участі та використання кібер-можливостей країн НАТО, щоб підірвати всі форми фінансування, операції і організацію, які сепаратисти і росіяни беруть на себе в рамках свого повсякденного життя. Збільшення вартості проведення операцій в Україні для Росії є одним з ключових способів зменшити їх калькуляцію на участь в цьому регіоні. Наразі, поки РФ в даний час бере активну участь в Сирії, війна на Донбасі може служити в якості полігону для країн НАТО, щоб брати участь у відкритій кібервійні, для зменшення робочої ємності сепаратистів і Росії.

Україна стикається з винятково важким завданням боротьби із заколотниками, в першу чергу через широку сильну підтримку, яку бунтівники Донбасу отримують з Росії. Образи сепаратистів мають підставу і як і раніше вони турбують регіон сьогодні. У військовому відношенні Україна не достаньо тотожна для Росії, і в даний час не користується жорсткою підтримкою європейських військових, щоб ризикнути вступити в пряму конфронтацію з Росією. Навіть з успішними орієнтованими на населення анизаколотницькими бойовими діями, вони як і раніше ризикують підбурювати Росію до дій, якщо не відчують, що можуть претендувати на перемогу.

В кінцевому рахунку, проте, не існує ніякого іншого рішення для України. Будь-які спроби України в цей час використовувати пряму силу проти сепаратистів і населення, виключно за рахунок ворого-центричних або стратегій по боротьбі із заколотниками, гратимуть у пастку психологічної війни, яка малює Київ, як корумпованих неонацистів, які працюють під управлінням фашистської держави і підпорядкують собі населення, як тільки відновлять контроль.

Населення, спрямоване проти бунтівників, пропонує найкращу можливість підірвати участь Росії, припинити сепаратистський контроль і укласти довгострокову угоду. Реальності, з якими Україна стикається за межами країни, включають усвідомлення того, що інтеграція в ЄС буде мінімальною в кращому випадку і що членство в НАТО не видається можливим у доступному для огляду майбутньому. Однак здатність України вести ефективну “АНЗА” кампанію і ефективно гасити сепаратистський рух, одночасно провокуючи ключові реформи в свому уряді і боротьбу з корупцією, значно розширює майбутню можливість інтеграції із західним суспільством. Сам Донбас неясно з однієї чи іншої сторони, але якщо результати модернізації не принесуть користі Донбасу, у них не буде стимулу встати на сторону Києва.

Посилання

[І] Мелкозерова, Вероніка. “Два роки надто пізно, Луценко випускає аудіо російського плану, що українці вже підозрювані.” www.kyivpost.com. 27 серпня 2016 року Веб. <https://www.kyivpost.com/article/content/ukraine-politics/ukrainian-prosecutors-release-alleged-audio-evidence-of-russias-control-over-crime-annexation-and-civil-unrest-in -eastern-Україна-421786.html>.

[II] Ентоні Баттс. Хто смикає за ниточки, коли Україна розплутана? Reuters “Військовий коледж”, 2016 р Itunes Podcast.

[III] Там же.

[IV] Там же.

[V] Finnery, Натан К., і Бенджамін Дж Fernandes. “Міф про російську агресію і експансії НАТО». www.thestrategybridge.org. 16 грудня 2016 року Веб. <Http://thestrategybridge.org/the-bridge/2016/12/16/the-myth-of-russian-aggression-and-nato-expansion>.

[VI] Там же.

[VII] Там же.

[VIII] Україна: The Line. International Crisis Group, 2016. Суспільствознавство Колекція Преміум. 8.

[IX] Там же. 8.

[X] Baczynska, Габріела, і Тобі Стерлінг. “Лідери ЄС схвалили голландські вимоги до України: джерела.” www.reuters.com. 14 грудня 2016 року Веб. <http://www.reuters.com/article/us-ukraine-crisis-eu-dutch-idUSKBN14326Q?feedType=RSS&feedName=worldNews&utm_source=Twitter&utm_medium=Social&utm_campaign=Feed%3A+Reuters%2FworldNews+%28Reuters+World+News%29 >.

[XI] Мореллі, Вінсент Л. Україна: Поточні питання і політика США. Бібліотека Конгресу США. Дослідницька служба Конгресу, 2016. 30.

[XII] Там же. 37.

[XIII] Там же. 32.

[XIV] Петерсон, Нолан. “2 великих наземних військ в Європі Tiptoe на межі війни і тилу.” www.dailysignal.com. 9 грудня 2016 року Веб. <Http://dailysignal.com/2016/12/09/eastern-europe-is-a-powder-keg-ready-to-explode/>.