Абстрактна балада про нас і Херлада*
23.11.2015Постмодерний переклад із середньовічно-балканської Юрія Чернецького
Скромненько натякну:
Країна крадіїв
Не здатна на війну…
Гучних не треба слів.
Впаде в багнюку стяг.
Країна крадіїв
Не здатна до звитяг…
Нових початком бід,
Слизький мерзенний гад,
На Південь і на Схід
З мечем прийшов Херлад…
Прийшов — і ллється кров
Вже день і рік котрий,
І морок все зборов,
Безумства чорторий…
Вождем став Балакун,
Війна трива — і де ж
Ті лицарі трибун,
Гіганти соцмереж?..
Вже Балакунів паж
Відверто заявляв,
Що «место знать должна ж»
Та «улица», мовляв…
Подібних пик бридких
До біса нагорі.
І гнуть на користь їх
Знай спину трударі…
І заганяє знай
У розумовий сон
Північно-Східний край
Злий карлик Криснессон…
Та жертви — недарма.
Тож не втрачаймо мить!
Злодюжок від керма
Негайно відженіть!
І піде знов під свій —
Під переможний — спів
У переможний бій
Країна козаків!
__________
* Для тих, хто, цілком можливо, казна в чому мене звинувачуватиме, знову повторюю: цей заклик невідомого автора, за припущеннями профільних фахівців, лунає ледь не з останньої третини XVII століття (аналогічних творів до бісової мами знайдете, напр., у класичній книзі нашого безсмертного — без жартів — Григорія Кочура «Третє відлуння», виданій 2000 р.). А я його просто переклав — майже дослівно, хоч і, як кажуть, вільно, зокрема, додавши історичної суто української та надсучасної «інтернаціональної» лексики (спробуйте інакше з подібними віршами впоратися!). І взагалі, мені той морок балканського середньовіччя не дуже цікавий. Слава Україні! — Розлючений Перекладач. 19 листопада 2015 року.
16.08.2015; друга, третя й четверта строфи — 19—20.11.2015.