Подорож історією Польщі, з користю і не без «сили». ВРОЦЛАВ
14.08.2018
Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків)
Подорож історією Польщі, з користю і не без «сили»
(Поема-цикл; друге журнальне видання)
7. ВРОЦЛАВ. ВІДРОДЖЕННЯ
Світ виглядає не загрозливо
й розслабитеся скоро ви,
коли до диво-центру Вроцлава
йдете через міські рови.
Туманом спогадів повитими
йдіть вулицями, й ви на ній —
заповненій щоденно квітами
яскравій площі Соляній!
Ще трішечки — і вже на Ринку ви:
у центрі ратуша-краса
та дуже гарними будинками
з боків Минуле нависа.
Костьольних веж струнких екзотика —
мов заклик «зупинити мить».
— Та вибачайте: все це готика,
а де ж Відродження?
— Заждіть!
Маршрут проляже понад Одрою
до того місця, де знеслась
Століття Зала вгору.
— Доброю
є, тільки ренесансу — зась…
— То дочекайтеся, щоб смеркнуло.
І — відсіч тим, хто натяка:
нема Відродження без пéрголи.
Тут є вона, та ще ж яка!
А смеркне — всяк печалі узи скинь:
потрапите до Бога в рай,
коли тріумфом світла й музики
зайдеться поле-водограй.
У небі пам’яті, як сокола
лет, вічно (мрія є така)
нехай симфонія висока ця
живе, звучить, не затиха.
Я зичу: будь щасливий, Вроцлаве,
бо ти даєш людині шанс
на серця й голови Відродження —
душі, мов Польщі, Ренесанс!
2014
Далі буде! У житті. А на паперових та електронних сторінках — «побачимо»…
Зроблені Тетяною ЧЕРНЕЦЬКОЮ на початку липня 2014 р. фотографії знаменитої вроцлавської Зали століття і будинку «Газети виборчої» на Соляній площі вміщені третьою та четвертою після вірша «Вроцлав. Відродження» в першій журнальній публікації поеми-циклу.