Подорож історією Польщі, з користю і не без «сили». ВРОЦЛАВ

 

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків)

 

Подорож історією Польщі, з користю і не без «сили»

(Поема-цикл; друге журнальне видання)

 

7. ВРОЦЛАВ. ВІДРОДЖЕННЯ

 

Світ виглядає не загрозливо

й розслабитеся скоро ви,

коли до диво-центру Вроцлава

йдете через міські рови.

 

 

Туманом спогадів повитими

йдіть вулицями, й ви на ній —

заповненій щоденно квітами

яскравій площі Соляній!

 

Ще трішечки — і вже на Ринку ви:

у центрі ратуша-краса

та дуже гарними будинками

з боків Минуле нависа.

 

Костьольних веж струнких екзотика —

мов заклик «зупинити мить».

— Та вибачайте: все це готика,

а де ж Відродження?

— Заждіть!

 

Маршрут проляже понад Одрою

до того місця, де знеслась

Століття Зала вгору.

— Доброю

є, тільки ренесансу — зась…

 

 

— То дочекайтеся, щоб смеркнуло.

І — відсіч тим, хто натяка:

нема Відродження без пéрголи.

Тут є вона, та ще ж яка!

 

А смеркне — всяк печалі узи скинь:

потрапите до Бога в рай,

коли тріумфом світла й музики

зайдеться поле-водограй.

 

У небі пам’яті, як сокола

лет, вічно (мрія є така)

нехай симфонія висока ця

живе, звучить, не затиха.

 

Я зичу: будь щасливий, Вроцлаве,

бо ти даєш людині шанс

на серця й голови Відродження —

душі, мов Польщі, Ренесанс!

 

2014

 

Далі буде! У житті. А на паперових та електронних сторінках — «побачимо»…

 

 

Зроблені Тетяною ЧЕРНЕЦЬКОЮ на початку липня 2014 р. фотографії знаменитої вроцлавської Зали століття і будинку «Газети виборчої» на Соляній площі вміщені третьою та четвертою після вірша «Вроцлав. Відродження» в першій журнальній публікації поеми-циклу.