Подорож історією Польщі, з користю і не без «сили»

23.02.2015 1 By Chilli.Pepper

Поема-цикл

11001958_10152674543131762_1860766002_oУкраїні, що бореться, присвячую.

ПЕРЕДМОВА. ВИСОКОШАНОВНОМУ ПОЛЬСЬКОМУ НАРОДОВІ

(Надпис на книзі «Избранное для избранных»)

 

Зізнаюся щиро: радий безтямно

тому, що в момент цей непростий

ми стали козачками та козаками

і Ви нам знову сестри й брати.

Відчувши взаємний потяг первинний,

ми разом у битві за волю святу.

Тож — слава Польщі, сестрі України!

Братній Польський народе, квітуй!

Київ, 31 січня 2014 року. 

10997913_10152674542766762_143228720_o 

1) ПОЗНАНЬ. ПОЧАТОК

Відвідай, збудивши спомини,

як дух твій зробиться кволим,

собор кафедральний Познані —

«мати польським костьолам».

Спорудою, слави вартою,

як кажуть поляки, «модри»,

стоїть собор цей над Вартою —

сестрою Вісли та Одри.

Дві вежі з Небом возз’єднані,

як після «руїн» годиться,

і скарб безцінний всередині —

священна «Злота» каплиця.

Каплиця свідчить ошатна ця,

як німба круг, золотава:

тут польська постала нація —

держава Польська постала.

У гунів нових плани райдужні?

Як влізуть лакузоокі,

провчать їх, стрибнувши з ратуші,—

звитяжні бійці-«козьолкі».

Нехай над чорними хмарами,

як залишками орд ханських,

гору бере польська армія —

списи дивних веж познанських!

11003212_10152674542426762_747056426_o

2. КРАКІВ. РОЗКВІТ

Про тебе коротку повість,

любовне освідчення виголошуючи відкрито,

складаю, що б там знавецький бомонд не патякав,

зовсім не «мегаполіс»,

одне з найвеличніших міст світу —

          Краків.

По-доброму заздрю ляхам,

що мешкають тут: Королівським шляхом

можуть легко пройтися посеред див старовинних,

і на землі не було ще

такого, хто б уникнув чар прекрасної площі

          Ринок.

Навіть серця з криці

пом’якшують ратуша та Сукенниці,

наповнює почуттям незбагненно-хорошим

і примиряє зі світом

олтар незрівнянний, створений Вітом

          Ствошем.

Коли не збагнули ви ще,

шановний читачу, сюди приїздити навіщо,

вирішальний удар нанесе королівства Культури законодавець правил,

невелике узвишшя,

польського духу вершина найвища —

          Вавель.

У Кракові благати уклінно

природно, бо зникає кудись душевна напруга;

тож благаю: нехай невпинно прапори твої вітер звитяг полоще,

майже рідна країно,

історично Батьківщина «друга» (чи друга?) —

          Польща!

10999055_10152674542881762_2085008119_o

3. НЕБОРІВ. ПАЛАЦ

Він незмінно хвилює донині,

прикрашаючи тихий цей край,

бо палац — тільки зовні каміння,

а за суттю доль водограй.

Виник він, коли після «Потопу»

й України завершився зсув,

Ян Собеський в елітну Європу

Віднем Польщу повернув був.

Був той час до бароко прихильним,

не ловили чужинці й тут ґав —

і голландець «із Ґамерен» Тильман

першим зодчим у Польщі став.

Це за його шляхетним проектом

збудували прегарний палац

у Неборові. Хай некоректним

вислів є — стезя почалась.

За століття палац змолодили

владно власники славні нові

на гучненьке ім’я Радзивілли —

знаний рід у Польщі й Литві.

Та палацова молодість друга

класицизму завдячує вже

і трудам архітектора Цуґа —

також Божого протеже.

Ним було регулярний розбито

(що французьким його часто звуть)

парк, як мовиться, дуже сердитий,

щоб долати душ каламуть…

А сьогодні чудовий музей цей

та задумлива розкіш алей

всім нагадують, що європейці

мають хист. Без жодних «але»!

11001182_10152674542966762_2015320899_o

4. ВАРШАВА. ПРОЩАННЯ

Прощавай, державо! Переповнила

чашу ти своїх гріхів? Мовчи

та приймай трикляті ті три поділи,

наче град ударів трьох мечів…

Тільки залишатиметься сплесками

генія, красу у світ що ллє,

дивними Лазенками Крулевськими

взяти й нагадати: Польща є!

Замість дій хоч у дієприкметниках

до країни житиме любов.

А Мерліні — він таки Доменіко,

воскресіння провіщає бо.

Ждати довго, щоб сніги розтанули…

Та принаймні мертвий сон мине —

і, мов землетрусами, повстаннями

твердь імперій Польща сколихне.

11003209_10152674543466762_1854472047_o

ЛОДЗЬ. ПЛАВАННЯ

Чудово себе почували вони,

хоч разом пливти довелось,—

чотири культури в одному човні

зі світлою назвою «Лодзь».

То польська буяла багато віків

і ледь не за всіх королів,

звучали тут польські молитви і спів,

як дух діда Пяста звелів.

А інші — ті значно пізніше прийшли.

Спочатку, посланці меча,

з’явилися масово враз москалі.

Гаразд, росіяни. Хоча…

За ними відбувся вже німців приплив,

став символом Лодзі текстиль.

У власній каплиці герр Шайблер втілив

культури німецької стиль.

А потім на «обітованій землі»

настав час єврейських звитяг:

поляки їм заздрили, і москалі,

і німці — такий це був шлях!..

Хай, Реймонта з Тувімом (я ж їм рідня)

художніх натхненниця праць,

насняться ошатна Пьотрковська твоя

й Познанського дивний палац —

не раз і не два. І, допоки творю,

все згадуватиму (клянусь!),

Лодзь, душу просту й загадкову твою,

привабливу вельми чомусь.

10998489_10152674544261762_817074281_o

КАТОВІЦЕ. ПОВЕРНЕННЯ

Факт кумедний одразу зазначу,

що словесній завдячує грі.

Тож: Сілезію Нижню, читачу,

ви на мапах шукайте вгорі.

Остаточно до ладу поверне

повідомлення мозок таке:

Шльонське Верхнє є нашою Верхнє,

а в поляків і чехів — Гірське.

Королівства повік не розтане

відчайдушний в Історії «тан»;

і були, як відомо, слензяни

серед перших його громадян.

Гірко ти познущалася, Доле:

вже в наступну Історії мить

Польща втратила Вроцлав з Ополе

на багато прийдешніх століть…

Як, Сілезіє, файна дівице,

у дружинах чужинських жилось?

А Повернення — із Катовіце

сотню років тому почалось.

Не підтримував світ одностайно

подолання відчуження мли,

та його Три сілезькі повстання

добре переконати змогли.

Місту здатні приносити зиск і,

крім минулого й зодчества шат,

прецікавий музей Сілезійський

та бучний Сілезійський театр.

Навіть в інопланетних народах

Катовіце ставкам знай рости,

бо щоночі вигадливий «Сподек»

світлом повнить принадні світи.

11001062_10152674544006762_615709468_o

ВРОЦЛАВ. ВІДРОДЖЕННЯ

Світ виглядає не загрозливо

й розслабитеся скоро ви,

коли до диво-центру Вроцлава

йдете через міські рови.

Туманом спогадів повитими

йдіть вулицями, й ви на ній —

заповненій щоденно квітами

яскравій площі Соляній!

Ще трішечки — і вже на Ринку ви:

у центрі ратуша-краса

та дуже гарними будинками

з боків Минуле нависа.

Костьольних веж струнких екзотика —

мов заклик «зупинити мить».

— Та вибачайте: все це готика,

а де ж Відродження?

— Заждіть!

Маршрут проляже понад Одрою

до того місця, де знеслась

Століття Зала вгору.

— Доброю

є, тільки ренесансу — зась…

— То дочекайтеся, щоб смеркнуло.

І — відсіч тим, хто натяка:

нема Відродження без перголи.

Тут є вона, та ще ж яка!

А смеркне — всяк печалі узи скинь:

потрапите до Бога в рай,

коли тріумфом світла й музики

зайдеться поле-водограй.

У небі пам’яті, як сокола

лет, вічно (мрія є така)

нехай симфонія висока ця

живе, звучить, не затиха.

Я зичу: будь щасливий, Вроцлаве,

бо ти даєш людині шанс

на серця й голови Відродження —

душі, мов Польщі, Ренесанс!

11002269_10152674544581762_1847646764_o 11001249_10152674544701762_121357016_o 10999378_10152674544871762_1017063432_o 10955430_10152674545001762_1802522284_o ПОСТСКРИМТУМ (саме так!)

Ось і завершено цей цикл. У мріях — прозова книга, присвячена історії та культурі «родинної Польщі». Але…

Харків, 12—17 вересня 2014 року.

Автор: Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ, фото: Тетяна Чернецька


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: