Чи прийде війна франшиз джихаду до Росії?

В Россию с Аллахом

В Россию с Аллахом

Між терактами в Кувейті, Тунісі та Франції зв'язок очевидний. І наслідки цієї серії можуть бути не менш значущими, аніж від атак «Чорного вівторка».

Отже:

Хто?

Навіть якщо не всі ці теракти здійснила Ісламська Держава, це не має жодного значення, оскільки вона радо перейняла принцип франшизи, започаткований Аль-Каїдою. Іншими словами, якщо би я здуру, скажімо, вирішив перемочити купу народу в Оушен Плазі, яка, до речі, належить росіянам, і заявив, що роблю це на замовлення (чи заради перемоги) Ісламської Держави, вона би не мала нічого проти — й імовірно поділила би відповідальність за це божевілля.

Чому?

а) Відносно вільний та далеко не побожний за регіональними стандартами Кувейт поруч із Іраком, до того ж є традиційним союзником США, що й було доведено 1990-91 рр. До того ж — і це принциповий момент — аргументація ІД та сама, що й у Саддама Хусейна: історичні претензії щодо колишньої приналежності Кувейту до вілайату Басра (по факту — османського, але територіально — іракського, тобто пов'язаного з Багдадом, на який у ісламістів великі плани);

б) З Францією загалом більш-менш зрозуміло: саме вона стала чи не найактивнішим учасником повітряної війни з ІД серед європейців — це окрім очевидних факторів, що не змінювались із часів лівійської авантюри й тягліших нюансів внутрішньої політики.

в) Туніс з одного боку з колоніальних часів належить до зони французького впливу (так-так, Je suis Charlie). водночас він відноситься до зони «відповідальності» Аль-Каїди в країнах Магриба.

Що далі:

Останній момент дуже показовий: фактично ми є свідками того, як конфлікт між двома найпотужнішими (окрім РФ) терористичними організаціями світу набуває глобального масштабу.

З огляду на це, припускаю, що структури та активістів Аль-Каїди — втемну чи за обопільною згодою — спецслужби «старого порядку» (США, ЄС, арабських монархій) почнуть активно використовувати для протидії  ІД, що виявилась набагато небезпечнішою в усіх сенсах — гуманітарному, військовому, політичному та навіть економічному. Навряд чи є яскравіша ілюстрація правильності принципу «враг мого ворога — мій друг».

Водночас, в Аль-Каїди та афілійованих із нею структур є шанс частково легалізуватись, перейшовши в політичну площину — адже її високоосвічені та бізнесово успішні очільники на тлі дикунів з ІД виглядають чи не щирими гуманістами.

Між тим, ВВХ і Ко опиняються перед непростим вибором: ситуативно їм варто надати перевагу якраз Ісламській Державі, адже глобальний ворог у них один — світовий порядок, сформований під диктатом Заходу.

Водночас, прихід  ІД не лише до «м'якої підчеревинки РФ» — Центральної Азії, але й до самої Росії — становить неабияку небезпеку для режиму ВВХ. І для її нейтралізації ще ой-ой як можуть знадобитись «православні воїни» з числа бандюків, які воюють на сході України. Словом, якщо релігійні конфлікти часів Середньовіччя та Раннього Нового часу практично оминули Московію, то тепер у неї є перспектива стати одним з головних їх майданчиків. Коротше кажучи, РФ має неабиякі шанси перетворитись на театр нової Тридцятирічної війни.

Олексій Кафтан

 

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

UkrNET - поисково-информационный ресурс