Чи прийде війна франшиз джихаду до Росії?

В Россию с Аллахом

В Россию с Аллахом

Між терактами в Кувейті, Тунісі та Франції зв'язок очевидний. І наслідки цієї серії можуть бути не менш значущими, аніж від атак «Чорного вівторка».

Отже:

Хто?

Навіть якщо не всі ці теракти здійснила Ісламська Держава, це не має жодного значення, оскільки вона радо перейняла принцип франшизи, започаткований Аль-Каїдою. Іншими словами, якщо би я здуру, скажімо, вирішив перемочити купу народу в Оушен Плазі, яка, до речі, належить росіянам, і заявив, що роблю це на замовлення (чи заради перемоги) Ісламської Держави, вона би не мала нічого проти — й імовірно поділила би відповідальність за це божевілля.

Чому?

а) Відносно вільний та далеко не побожний за регіональними стандартами Кувейт поруч із Іраком, до того ж є традиційним союзником США, що й було доведено 1990-91 рр. До того ж — і це принциповий момент — аргументація ІД та сама, що й у Саддама Хусейна: історичні претензії щодо колишньої приналежності Кувейту до вілайату Басра (по факту — османського, але територіально — іракського, тобто пов'язаного з Багдадом, на який у ісламістів великі плани);

б) З Францією загалом більш-менш зрозуміло: саме вона стала чи не найактивнішим учасником повітряної війни з ІД серед європейців — це окрім очевидних факторів, що не змінювались із часів лівійської авантюри й тягліших нюансів внутрішньої політики.

в) Туніс з одного боку з колоніальних часів належить до зони французького впливу (так-так, Je suis Charlie). водночас він відноситься до зони «відповідальності» Аль-Каїди в країнах Магриба.

Що далі:

Останній момент дуже показовий: фактично ми є свідками того, як конфлікт між двома найпотужнішими (окрім РФ) терористичними організаціями світу набуває глобального масштабу.

З огляду на це, припускаю, що структури та активістів Аль-Каїди — втемну чи за обопільною згодою — спецслужби «старого порядку» (США, ЄС, арабських монархій) почнуть активно використовувати для протидії  ІД, що виявилась набагато небезпечнішою в усіх сенсах — гуманітарному, військовому, політичному та навіть економічному. Навряд чи є яскравіша ілюстрація правильності принципу «враг мого ворога — мій друг».

Водночас, в Аль-Каїди та афілійованих із нею структур є шанс частково легалізуватись, перейшовши в політичну площину — адже її високоосвічені та бізнесово успішні очільники на тлі дикунів з ІД виглядають чи не щирими гуманістами.

Між тим, ВВХ і Ко опиняються перед непростим вибором: ситуативно їм варто надати перевагу якраз Ісламській Державі, адже глобальний ворог у них один — світовий порядок, сформований під диктатом Заходу.

Водночас, прихід  ІД не лише до «м'якої підчеревинки РФ» — Центральної Азії, але й до самої Росії — становить неабияку небезпеку для режиму ВВХ. І для її нейтралізації ще ой-ой як можуть знадобитись «православні воїни» з числа бандюків, які воюють на сході України. Словом, якщо релігійні конфлікти часів Середньовіччя та Раннього Нового часу практично оминули Московію, то тепер у неї є перспектива стати одним з головних їх майданчиків. Коротше кажучи, РФ має неабиякі шанси перетворитись на театр нової Тридцятирічної війни.

Олексій Кафтан

 

Поделиться:

В тему:

Добавить комментарий

Войти с помощью: 
UkrNET - поисково-информационный ресурс