Терористична війна. Перші висновки

ЗСУ — наші янголи. А СБУ — архангели. В мене бракує слів, щоб висловити усю ту грандіозну ПОДЯКУ за те, як вони відбивали навалу zомбі впродовж останніх місяців. Це якийсь апофеоз чоловічого воїнського Духу і професіоналізму. Якби усе залежало лише від наших військових, ворог не мав би жодних шансів.

Але ми ж маємо справу з Московією. З Міністерством масових убивств Терористичної федерації. І ще раз переконалися, що «фішечка» і «смєкалочка» zомбі-армії полягає якраз у масовому терорі мирних громадян. Об’єктом терористичних акцій стають великі скупчення людей, а, отже, міста загалом. Це дозволяє посіяти паніку і зламати волю до спротиву. Тому, як би це не було морально важко, потрібно нарешті зробити висновки з помилок і будувати своє життя відповідно до рівня загроз. Будувати з нуля, а не відновлювати любу Україну, яку ми знали два місяці тому. Бо вона, ця Україна, виявилася слабкою і критично неготовою до настання терористичної війни. На сильну, економічно розвинену країну із добре оснащеною армією терористи не полізли б (привіт Гетманцеву). Першим, на що потрібно звернути увагу, є розселення.

Що відбувається на наших очах?

Під час терористичної війни проти мирного населення ворог а) завдає ударів по інфраструктурі життєзабезпечення (світло, газ, вода, тепло) б) по школах, лікарнях та інших об’єктах, де можуть масово ховатися мирні мешканці, а у випадку лікарень — де вони можуть отримати медичну допомогу в) по складах з харчовими запасами/водою, г) по шляхах, якими можна виїхати з міста та транспорту д) по житлових будинках загалом, е) по локаціях, де зосереджене пальне.

Все це робиться, щоб дуже швидко зробити виживання в містах неможливим. Населення міста потрапляє в заручники не до безпосередньо терористів, а до гуманітарної катастрофи, що швидко призводить до великої кількості жертв. Ми вже переконалися, що наявність тероборони, блокпостів, запасів коктейлів молотова, стрілецької зброї на руках в людей в такому разі не має великого значення. Значення мають системи ППО, сподіваюся, закрите небо стане однією з головних повоєнних задач.

Частково ці проблеми вирішуються побудовою добре укріплених і оснащених бомбосховищ, розосередженням запасів, наявністю генераторів, персональних засобів захисту, свердловин для отримання води, якщо централізоване водопостачання зупинене. Але навряд чи ці речі дозволять безкровно витримати тривалу блокаду, надто у ситуації, коли місто рівняється з землею.

Це означає, що після війни треба організувати «подвійне розселення» — мати квартиру в місті, особливо якщо людина працює в компанії чи займається бізнесом і мати будинок/хутір в сільській місцевості, куди швидко можна переміститися у випадку інтервенції.

Резони прості. Витрачати дорогущу ракету чи підставляти під удар ППО літак/гелікоптер, щоб рознести якийсь хутір, терористи не будуть. В село вони скоріше за все будуть лізти живою силою, от тут якраз важливі тероборона, блокпости, стрілецька зброя і інші засоби, які можуть застосовувати цивільні для захисту. Та й те у випадку, коли села розташовані вздовж трас, по яких може пересуватися важка техніка. Загалом таке розселення потрібно узгоджувати з військовими з точки зору максимально ефективної оборони.

Мені можуть заперечити, що Ізраїль, який роками живе у стані війни, все-таки зосередився на укріпленні міст. Так точно, але в Ізраїлю і немає достатньої кількості територій, щоб організувати щось інше. Так само я не пропагую повернення до аграрної епохи з конями, плугами, палками-копалками і “ідіотизмом сільського життя«(© Луначарський). Сучасне дрібне сільське домогосподарство може бути дуже ефективним, високотехнологічним і прибутковим. Ну і міське життя ніхто не відміняє, навіть зараз маса містян в Україні мають дачі і будинки в селах.

Багатофакторна безпека для мирного населення

Які переваги дасть подібний підхід до розселення? Зрозуміло, що фізична віддаленість від епіцентрів бойових дій сама по собі є якщо не гарантією безпеки, то значно підвищує шанси на виживання. Та й ми вже переконалися, що мирне населення міст під час війни обтяжує армію, а не допомагає їй. Оскільки його треба евакуювати, годувати, лікувати, витягати з-під завалів, жертвувати військовими цілями заради збереження цивільних.

Друга перевага — продуктова безпека. Домогосподарство — це міні-ферма, яка здатна забезпечити родину базовим набором овочів, фруктів і інших запасів навіть на рівні добре відомих нам «фазенд». А найчастіше — не одну родину, тому що надлишки є завжди. І це лише у теперішній ситуації стихійного освоєння урбаністами сільських територій. Воно було б набагато ширшим і ефективнішим у випадку зняття основної проблеми — фізичної прив’язаності до господарства під час сезону. І зниження трудовитрат на обробку земель і утримання свійських тварин і птахів. Вже зараз, враховуючи перспективи зведення тимчасового житла, варто продумати його розміщення у сільській місцевості. А також — запровадження кластерного підходу, коли домогосподарства кооперативно планують, що вирощувати, як зберігати і куди продавати продукцію. Або яке додаткове обладнання потрібне, щоб організувати переробку на місцях. Наприклад, ліофільне сушіння як сировини, так і готових страв у нашій ситуації стає просто рятівною технологією. Такі запаси, на відміну від консервів, зберігаються дуже довго, не втрачають властивостей свіжого продукту, легкі, не займають багато місця і швидко готуються для вживання.
Загалом розвиток сільських територій у світі стоїть на трьох китах: сучасні технології, навчання і продажі.

Також вже зараз можна проектувати обслуговуючі компанії по типу міських ОСББ, але орієнтовані на обслуговування тимчасових котеджних масивів і земельних ділянок. Разом із сільськогосподарською технікою, зібраною на машинно-транспортних станціях і готовою надавати послуги домогосподарствам. Несподівана оплачувана робота для автохтонних мешканців сіл. Коли навіть за умови тимчасової відсутності господарів є кому здійснити сезонні роботи на ділянці і утримувати свійських тварин.

Третя перевага — енергетична безпека. Вразливість централізованої інфраструктури вже очевидна. Щоб напаскудити навіть сільському масиву, достатньо знищити лінію електропостачання або підстанцію. Не меншою проблемою є опалення будинку взимку. Перед опалювальним сезоном 2021-2022 ця проблема вже стояла гостро. А тому — генератори, вітрогенератори, сонячні панелі, виробництво біогазу, зелена енергетика загалом і енергоавтономність знову будуть суперактуальними.

Четверта перевага — можливість суміщати віддалену роботу із життям і роботою на землі. Власне, в останні роки аутсорсери вже почали таке переміщення. IT — фахівці казали про це так: «якщо я все одно живу і працюю в моніторі, мені не варто постійно жити у загазованому місті і тримати у ньому дітей». Епідемія Ковід вже посилила такі формати роботи, навчання, консультування. Та й в усьому світі Village — це елітарний спосіб життя, який собі можуть дозволити далеко не всі. Жити на свіжому повітрі, споживати екологічно чисті воду і продукти, чергувати інтелектуальну і фізичну працю вважається престижним. Це не наші уявлення про сільське життя, як про якийсь колгосп, бруд під нігтями, кров, піт, сльози і депресивну деградацію.

До того ж, таке розселення згодом допоможе вирішити демографічну проблему. Міста, з їх обмеженими житловими площами, гальмують народжуваність. А діти з народження до повноліття повністю забезпечуються виключно батьками з їхніх доходів. Власник приватного будинку сам проектує кількість кімнат і залучає дітей до допомоги по господарству вже з малого віку. Не забуваємо, що «хуторянство» органічно лягає до соціокультурної матриці українця.

П’ята перевага — можливість зробити паузу і поступово побудувати промисловість, яка буде дійсно конкурентоздатною на глобальному рівні. Зараз ми не уявляємо, що це має бути, але слід пам’ятати, що індустріальне розселення здійснювалося довкола великих підприємств. Грубо кажучи, навіть якщо Ахметов відновить Азовсталь на сучасному рівні технологій — чи потрібна йому буде аж така кількість працівників? Можливо, міста повоєнної України є сенс не відновлювати, а створювати з нуля? За зовсім іншим принципом, відмінним від радянського? До того ж, чи є сенс відтворювати їх на кордонах з агресивною і підлою Ордою і знову наражати мирне населення цих міст на ризик стати колективним заручником — ще одне велике питання.

Кілька векторів пунктиром

Базуючись на логіці попередніх припущень, все-таки хочу окреслити напрямки розвитку секторів економіки, які вже бачу.

Мехатроніка, роботи телеприсутності, дрони, у тому числі мікродрони. Коли ми маємо справу із терористами, виникає задача точкового знищення ворога із максимальним збереженням життя і здоров’я заручників. Далеко не кожен цивільний може бути вояком. А от дистанційно управляти дроном чи роботом здатні набагато більше людей. Думаю, у цій сфері ми можемо розраховувати на широку міжнародну співпрацю, оскільки терористична загроза, особливо з боку РФ, лишатиметься високою ще довго.

Зрозуміло, що з військових технологій можна буде розвинути пакет цивільних. Наприклад, я уважно стежу за компаніями, які займаються розробкою роботів-прополювачів. З тієї причини, що найбільш трудовитратним у сільському господарстві є саме прополювання культур. Роботизація цього процесу дозволяє власнику не бути постійно прив’язаним до домогосподарства під час сезону. Роботизоване прополювання може здійснювати як сам власник, так і обслуговуюча компанія.

Іншим напрямком застосування роботизованих систем може стати смарт-ферма. Робот, який автоматично насипає дозовані порції корму, води, підстилки свійським тваринам і птиці. І видаляє послід. Що так само дозволить управляти смарт-фермою віддалено.

Сільськогосподарські машини і механізми. Ми вже бачимо, що посівна під питанням через удари по точках зосередження пального. Далі це можуть бути не удари ракетами, а диверсії. Тому звісно, потрібно звернути увагу на електротрактори, електромотоблоки, інші сільськогосподарські механізми. Здійснити в Україні декарбонізацію, про яку так багато розмов було в останні роки.

Будівництво. Будиночки за технологією швидкого зведення дуже допоможуть у розселенні тимчасово переміщених осіб. Але згодом їх треба буде замінювати на постійні, спроектовані із врахуванням досвіду поточної війни. Із укріпленими комфортними бомбосховищами, а не просто підвалами. Із врахуванням вимог енергетичної автономії. Ілон Маск вже презентував черепицю із вбудованими сонячними панелями. Будівельний матеріал — цегла чи біобетон? Та й сам будинок має бути нашпигований пастками на випадок, якщо орки таки зуміють його захопити. За принципом: «вхід — гривня, вихід — п’ять і то — вперед ногами».

Логістика і транспорт. Якщо розглядати розселення типу «один хутір на один гектар», чи варто зосереджуватися на автомобільному транспорті, як засобі дістатися до такого хутору? Можливо краще звернути увагу на невеликі цивільні літачки типу «Сесна»? Їх вартість співставна із вартістю середнього автомобілю, але ніяких тобі корків на дорогах у випадку швидкісної евакуації з міст. Ніяких розстрілів цілих родин, бо машина досяжна для пострілів з автоматів. Та й вашу машину, як ми знаємо, орки можуть вкрасти, бо керувати авто вміють навіть орки. А от щоб вкрасти літак, треба бути пілотом.

Ощадливе споживання. Враховуючи, що Орда намагається завдати Україні максимальної шкоди, у тому числі і економічної, ми ще можемо побачити талони на продукти і товари першої необхідності. Або швидко запустити платформи кастомізованих замовлень із доставкою типу С2В. Розвинути ті практики, які масово з’явилися завдяки епідемії Ковід. Коли підприємці у вайбер-групах збирали замовлення у споживачів, привозили їх у точки роздачі і роздавали «з коліс». Без магазинів і інших посередників. Зробити національний аналог розумних маркетплейсів, які давно діють в Китаї і з’єднують виробників зі споживачами напряму. Із програмами ревізії запасів, нагадуваннями про необхідність поповнення, можливостями спільних покупок і персональної доставки. У Лондоні така доставка давно здійснюється дронами, особливо зручно це робити у приватному секторі.

Я могла б ще писати про сучасні агротехнології, пермакультуру, виробництво насіння, кормів, добрива, системи ощадливого зрошення, установки для виробництва біогазу, відновлення екобіоценозів — багато про що. Поговорити про санологію, безперервну діагностику, сучасні ФАПи, телемедицину. Про обладнання для малого та сімейного бізнесу. Про гібридні освітні онлайн-офлайн методики. Багато про що. Але це вже буде не стаття, а дисертація.

Головна думка, яку я хотіла донести — реколонізація територій України жителями міст не лише потенційно підвищує рівень їхньої безпеки, а й формує потужний постіндустріальний внутрішній ринок, на освоєнні якого Україна може запустити конкурентоздатне виробництво і стати одним з поважних економічних світових гравців. Про ВПК не пишу, тут і так усім все зрозуміло.

Катерина Гладкевич, Фонд Вільяма Д. Донована за міжнародний мир