Відвоювати ООН. Чому повернення Росії в кордони 1991 року — не тільки територіальне питання
22.08.2023Ексклюзив. Не вірте, коли вам кажуть, що «ООН не працює». ООН працює, але антидемократичні режими поступово перехоплюють її управління, змушуючи працювати на свою користь. Боротьба за ООН не закінчена, але сьогодні демократичний світ помалу її програє. А головним тараном антидемократичних сил, як завжди, виступає Росія.
Коли Третій Рейх та його блок стали сходити нанівець, майбутні переможці в особі США та Великобританії задумалися про повоєнний порядок. Відкинувши пропозицію Черчилля добити сталінізм за гітлеризмом, союзники пішли на компроміс зі Сталіним, обґрунтувавши його планами поступової демократизації СРСР. Ці плани були безглуздими і провальними, що й показало найближче майбутнє. Захід не розумів природи Росії, і що ніякий інший режим, крім тоталітарного, з урахуванням російського соціуму, неможливий у принципі. Захід і зараз цього не зрозумів, і його надії на поступову демократизацію Росії після відходу Путіна нічим у принципі не відрізняються від надій на демократизацію сталінського СРСР 80-річної давності.
Як народилася і як змінювалася ООН
У рамках першого кроку до цього компромісу першого січня 1942 року, США, Великобританія, СРСР, а також Китай в особі Китайської Республіки, яка на той момент не контролювала більшу частину своєї території, підписали Декларацію Об’єднаних націй. Її підписання було способом приєднання СРСР та Китаю до Атлантичної хартії. Підписана у серпні 1941 року між Великобританією та США, вона визначала, загалом, устрій миру після розгрому Німеччини. Хартія передбачала, зокрема, відмову від територіальних змін, які не ґрунтуються на вільно вираженому бажанні зацікавлених народів; право націй на вибір своєї форми правління та відновлення суверенних прав народів, яких вони були позбавлені насильно. У рамках цих принципів ні Російська, ні Британська Імперія не могли існувати. Але якщо Британська Імперія після Другої Світової війни була, хоч і не без труднощів, успішно перетворена на Британську Співдружність націй — у повнійвідповідності з Атлантичною хартією, то Російська Імперія у формі СРСР збереглася де-юре до 1991 року, а де-факто існуєв урізаному вигляді РФі на теперішній час, ведучи загарбницькі, імперіалістичні війни за «свої території».
Вже на цьому етапі Москва переграла союзників, скориставшись тим, що головним за значимістю пунктом Деклараціїбуло не приєднання до Атлантичної Хартії, а зобов’язання не укладати з Німеччиною та її союзниками сепаратний мир. Користуючись цим, СРСР обставив участь у Декларації такою кількістю застережень, що фактично не взяв на себе жодних повоєнних зобов’язань. Але США та Великобританія пішли на це, гостро потребуючи утримання Східного фронту проти Гітлера.
Потім була вже зовсім ганебна для Заходу тегерано-ялтинська змова — по суті, пряма здача базових цінностей ринкової ліберальної демократії, що лежить в основі західного світоустрою. По суті, це був погіршений варіант Мюнхена, який віддав у владу СРСР Східну Європу. Це призвело до трагічних наслідків, які досі визначали розвиток світу. Причиною здачі став той самий помилковий прогноз про повну нездатність відсталого СРСР до самостійного, без допомоги Заходу, технологічного розвитку. Це породило надії на його поступову демократизацію та лібералізацію під тиском непереборних економічних і технологічних факторів. Але Захід, чітко оцінивши нездатність антидемократичних режимів до самостійного розвитку, недооцінив фактор витоку технологій,отриманих заленд-лізом як трофеї в результаті шпигунства.
Ця серія помилок породила порочний підхід до устрою ООН: принцип рівності націй, які представляють держави,незалежно від рівня розвитку цих держав, з чого випливала рівність їхніх голосів на Генасамблеї. Передбачалося, що відсталі режими, бачачи переваги прогресу, поволі потягнуться до демократії та ринку — адже їхні лідери теж розумні люди?На цьому принципі 26 червня 1945 року представники 50 держав і заснували ООН, підстрахувавшись правом вето в Раді безпеки для п’яти засновників: Великобританії, США, СРСР, Китаю і Франції, яка приєдналасяв останній момент.
Хоча такий устрій і знизив можливості ООН впливати на світові політичні процеси, вона навіть у такому вигляді виявилася корисною як дипломатичний клуб, де представники всіх країн світу могли зустрічатися, повідомляти про свої позиції, демонструвати можливості впливу на позиції інших країн, бачити позиції та можливості інших та домовлятися про спільні дії. У такій ролі ООН і дожила до наших днів.
З роками, однак, випірнув неприємний нюанс: група недемократичних країн, що чисельно зросла, стала консолідуватися проти Заходу і посилювати свій вплив, перетворюючи ООН на свій інструмент.Причина була очевидна: більшість країн, які згодом вступили до ООН (нині їх 193 проти 50 на старті) були слаборозвиненими і недемократичними. Розвинені та демократичні «вершки» зняли ще на старті. Але при цьому всі нові члени автоматично отримували рівне з розвиненими країнами право голосу.
Звісно, залишався чинник фінансово-економічного впливу розвинених країн Заходу. Але і він, у міру інтеграції у світову економіку двох найбільших антидемократій: військово-сировинної в особі СРСР, а потім РФ, і виробничої в особі КНР — став розмиватись. Росія і Китай, отримавши доступ до великих грошей, почали обзаводитися своєю економічною клієнтелою.
Але постденівськийКитай, будучи набагато більшою, ніж РФ, міроюінтегрованимдо економіки Заходу, уникає прямих конфліктів із ним. Пекін успішно використовує як антизахідний таран агресивно-нацистську Росію, забезпечуючи їй тилову та тіньову підтримку.
Як СРСР і РФ перетворили право вето на «дипломатичну ядерну зброю»
СРСР, як, до речі, і маоїстський Китай, робив ставку не так на економічну інтеграцію із Заходом, як на «протистояння двох систем», на фініші якого маячила світова ядерна війна. Шантажуючи Захід ядерною загрозою і провокуючи локальні війни, Радянський Союз часто уникав засудження в рамках ООН, системно зловживаючи правом вето в Раді безпеки. Щоб наочніше побачити масштаби цих зловживань, звернемося до цифр.
З моменту заснування ООН до червня 2023 року право вето в РБ було використано 308 разів. З них на частку СРСР і РФ, що успадкувала право вето СРСР, припало152 випадки (49% від загального числа), на частку США — 87 випадків (28%). З 1946 по 1950 право вето використовував тільки СРСР. США вперше скористалися ним 1970 року.
З 1946 по 1991 рік СРСР використав право вето 119 разів, у середньому 2,57 рази на рік. РФ з 1992 року по теперішній час — 33 рази, загалом 1,03 разиу рік, але середня цифра не відбиває реальну ситуацію. З лютого 2022 року і дотепер РФ використала право вето 13 разів, 8,67 разів на рік. Якщо це не зловживання правом вето, спрямоване на зрив роботи ООН та підпорядкування її своїм інтересам, то що це тоді?
Більше того, маніпулюючи лише загрозою вето, Росія блокувала сотні рішень ООН ще на стадії розробки. Крім того, Москва фактично торгує своїм правом вето, надаючи підтримку для різних диктаторських режимів.
Як Російська Федерація зайняла в ООН місце СРСР і які наслідки цього?
Хоча СРСР був за фактом унітарною та тоталітарною диктатурою, де-юре він був федерацією із 15 держав. СРСР загалом і дві його республіки —Україна та Білорусь —окремо були членами ООН з її заснування. Причому, СРСР, що входив доп’яти країн-засновниць, мав право вето в Раді безпеки.
1991 року СРСР припинив існування. Це було саме припинення існування, а не втрата частини територій (як, наприклад, у разі розпаду Британської Імперії), про що ясно говорить Мінська угода 1991 р. про заснування СНД. Сучасна РФ юридично успадковує не СРСР загалом, а одну з республік, що входили до його складу — РРФСР. Зберігши в назві два слова з колишніх п’яти, «Російська» і «Федерація» замість «Федеративна», РРФСР втратила «Радянську», «Соціалістичну», а також і «Республіку», ставши РФ. Остання втрата є показовою, але ми зараз обговорюємо трохи іншу тему.
Прицьому, РРФСР, як і ще 12 республік СРСР, не була членом ООН. Після розпаду СРСР 12 колишніх радянських республік вступили до ООН як нові держави, а РРФСР, ставши РФ, узурпувала місце СРСР в ООН разом із правом вето. Це було допущено на хвилі ейфорії від «закінчення Холодної війни» і «демократизації Росії», разом з приватизацією її майна та природних багатств з неабиякою вигодою для західних консультантів, які відіграли роль промосковського лобі. Скориставшись слабкістю нових країн, РФ успадкувала силові союзні структури — більшість армії, включаючи ЯЗ і спецслужби в образі КДБ, та взяла на себе борги СРСР разом із закордонним майном покійного Союзу РФ. Одночасно відбулося і захоплення місця СРСР в ООН, підперте Алма-атинською декларацією 1991 року, яка констатувала, що СРСР розпався і припинив своє існування, але містила, серед іншого, пункт про те, що 12 колишніх республік СРСР не заперечують проти того, щоб Росія зайняла в ООН місце СРСР, просто замінивши таблички. Декларацію підписали 12 перших секретарів ЦК КПРС від кожної республіки.
Але навіть якщо визнати легітимність такої згоди — що, до речі, теж сумнівно, така декларація щодо ООН мала зовнішній характер. Більшість країн-підписантів —10 з 12 —на момент підписання цього документа взагалі були членами ООН; втім, це лише підкреслювало юридичну безглуздість їхнього рішення про передачу Росії місця СРСР. Жодних рішень Генасамблеї ООН про таку передачу прийнято не було.А тим часом, таке рішення могла ухвалити тільки Генасамблея, зробивши виняток зі Статуту ООН і зафіксувавши цей факт або діючи заодним з прецедентів: розпадомОб’єднаної Арабської Республіки в 1961 році (обидві країни, Єгипет і Сирію визнали членами ООН з 1945 року , тобто їх місце поділили на два), відділенням Сінгапуру від Малайзії (Сінгапур вступив заново) у 1965 році, та розпадомСербії та Чорногорії у 2006 році (Чорногорія вступила заново).
Однак у всіх випадках залишення місця за однією з країн існували реальні документи про її правонаступництво та спеціальне рішення Генасамблеї ООН. Нічого подібного у разі переходу місця СРСР до Росії не було. Керівництво ООН промовчало, і все було зроблено явочним порядком, без винесення питання на розгляд Генасамблеї. Можливо, це сталося на хвилі ейфорії від падіння СРСР, як тоді вважали, прямо в демократію, але, ймовірно, спрацював корупційний чинник. Звичайно, за давністю років, доказів корумпування радянськими/російськими спецслужбами апарату ООН у 1991 році вже не знайти, але…
Доречно також нагадати, що при розподілі Чехословаччини та СФРЮ всі країни, що утворилися на їхньому місці, вступали до ООН наново. Сербія спробувала повторити хід Росії, але їй відмовили, і це вже само по собі стало прецедентом не на користь Москви.
Але утворення демократії не входило до списку цілей неорадянськогоросійського керівництва. Вихідці з партійної номенклатури, що панували в ньому спочатку, менш ніж за десятиліття були зачищені, замінившись навихідцівзі спецслужб.Після цього Росія впевнено навернулася до звичного їй тоталітаризму — єдиного устрою суспільства, у якому може існувати, не розпадаючись на національні держави.
Чому Росію необхідно ізолювати в ООН і не можна залишити все як є
Сьогодні Росія стала головним інструментом системної атаки на західний, ліберально-демократичний світоустрій, який і без того переживає низку кризових явищ. Але якщо внутрішні кризи Заходу — кризи зростання, то російська атака на Захід має на меті провал у минуле, у часи якщо не Віденського Конгресу, то щонайменше ялтинської змови з поділом світу на сфери впливу, про що в Кремлі говорять не криючись. Крім сировинних ресурсів, Росія, оперуючи проти Заходу, спирається на тісні зв’язки з глобальними ОЗУ і глобальним тероризмом, реалізовані через спецслужби ще за часів СРСР і укріплені в пострадянському часі. У цьому плані Росія, безсумнівно, успадковує Радянський Союз.
Тут доречно відзначити принципову різницю між Росією та Китаєм.
Китай, будучи потужнішим за Росіюзавсіма показниками, претендує на інтеграцію в глобальний світ як альтернативний Захід «третього шляху розвитку» і, конкуруючи із Заходом, використовує Росію як таран. Але китайський план тільки на перший погляд виглядає небезпечним у стратегічній перспективі. Насправді «третій шлях» — еклектична химера, яка веде Китай у глухий кут.Внутрішні кризи, народжені непереборними протиріччями ідеї «третього шляху» вже підточують його, і Китай у результаті або впаде у стагнацію, взявши курс на повернення до дореформеного стану маоїстської індоктринації та злиднів, або стане частиною світу, який збирається у нас на очах як продукт подальшої еволюції західної ліберальної демократії.
А з Росією все складніше: її цілі мізерніші, і через це вони досяжні. Росія, по суті, претендує на роль глобальної ОЗУ і глобального рекетира, що паразитує на розвиненому Заході.З цією метою вона готова вступати в союз і з різними маргінальними режимами, які шукають неіснуючий «третій шлях розвитку», включаючи і режим у Пекіні. Причому у цьому плані в Росії все абсолютно однозначно: там немає жодної значущої сили ні у влади, ні в опозиції, яка була б зацікавлена в іншому шляху розвитку, і немає соціальної бази для її виникнення в майбутньому. Росія у всіх її проявах безнадійно й непоправно архаїчна і через це кримінальна і паразитарна. Вона не може бути реформована в цілому вигляді і має бути демонтована як постійна екзистенційна загроза всьому людству.Біда лише в тому, що до усвідомлення реальної природи Росії світ йде вкрай повільно і важко.
Альтернативою демонтажу Росії є її паразитування на людстві, що загрожує постійними ризиками воєн, ядерним шантажем і загальним відкатом назад — усім тим, що російська пропаганда називає «багатополярним справедливим світоустроєм», коли безнадійно відсталі країни з середньовічними режимами можуть, збившись у зграю, шантажувати успішну частину світу і жити за її рахунок.А демонтаж Росії вимагає насамперед її міжнародної ізоляції, зокрема й у рамках ООН. Ця ситуація аналогічна тій, коли кримінальника-рецидивіста, що не мислить іншого способу життя, ізолюють від суспільства, оскільки, будучи на волі, він виявляється постійною загрозою. Причому, якщо китайське суспільство і культура (а також іранська, і навіть північнокорейська) містять у собі елементи, які можуть згодом повернути їх на магістральний шлях розвитку людства, і існують приклади розвитку цих культур і суспільств таким шляхом (Тайвань, Південна Корея і Туреччина як мусульманський антипод Ірану) то з Росією все інакше.Всі без виняткупроєктивестернізованого розвитку на основі російської культури постійно з часів Івана III, зазнавали краху, знову і знову, і знову, скочуючись до маргінально-кримінального паразитування на західній периферії.
Наявність у Росії права вето блокує можливість організації під егідою ООН Міжнародного трибуналу над нею, рішення на рівні ООН про виплату репарацій Україні, запровадження військ ООН на кордон Росії з Україною для гарантій неповторення російської агресії та ядерного роззброєння Росії під егідою ООН.Тим часом всі ці проблеми доведеться вирішувати після військової перемоги над Росією, яка — і тут треба дивитися неприємній правді в очі, не буде остаточною. Навіть за найкращого сценарію Росія буде відкинута до кордонів 1991 року та ослаблена у військовому та економічному сенсі, але залишиться небезпечною. Її остаточне умиротворення та демонтаж на національні держави, які матимуть шанс розвиватися демократичним шляхом, займе десятиліття, а легітимація цих заходів неможлива без участі міжнародних організацій.
Як позбавити Росію права вето в Раді безпеки та обмежити її вплив в ООН
Хоча помилка з передачею Росії місця СРСР в ООН, допущена три десятиліття тому, сьогодні очевидна, зокрема й для західних коментаторів[1], виправити її дуже складно. Росія не тількиобширно використовує право вето в РБ, а й зміцнилася в апараті ООН[2], впровадивши у нього понад 400 співробітників, більшість яких є а́кторами російських спецслужб. Про те, скільки співробітників ООН таємно завербовано російськими спецслужбами, можна тільки здогадуватися, але їх, безсумнівно, дуже багато.Це дає Росії безліч важелів впливу, часом малопомітних, але суттєвих. Наприклад, свідоме спотворення сенсу документів ООН під час перекладу їх на російську мову, що згодом використовує російська делегація.
Але найголовнішою перешкодою є відсутність політичної волі Заходу, та його страх перед непередбачуваністю дій Москви і готовність частини західних політиків та експертів доводити законність перебування Росії у РБ ООН та ООН.[3] Тут видно аналогію з реакцією законослухняної людини на кримінальника, чия поведінка здається їй алогічною і непередбачуваною — а вона змушена діяти строго в рамках закону і з цієї причини вкрай обмежена у наборі можливих відповідей. Насправді це далеко не так: і Кремль цілком логічний і послідовний — він просто «бере на понт західних фраєрів», — і можливостей для відповіді більш ніж достатньо. Звичайно, тлумачення законів завжди неоднозначне, і автор [3] тлумачить на користь Росії, але десятки інших законознавців дають набагато переконливіші трактування на користь її виключення.Інше питання, що усвідомлення всього цього, а з ним — усвідомлення необхідності ізоляції та демонтажу Росії, приходять до Заходу складно. А суміш нерозуміння, страху та політичної імпотенції прикривається демагогією про те, що і ООН, і Захід «не можуть дозволити собі відмовитися від спілкування з Росією» і повинні «зберегти канали для переговорів».
Тим часомйдеться зовсім не про відмову від спілкування та від переговорів із Москвою взагалі й у принципі. Йдеться лише про припинення незаконно узурпованих Росією повноважень, що належали по праву вже неіснуючій державі — СРСР, або його спадкоємцю.
Таким чином, як завжди, головною перешкодою виявляється відсутність хорошої теорії, що дозволяє побачити ситуацію такою, якою вона є. І відповідно, сформувати волю до адекватних у цій ситуації дій у групи розвинених західних країн, що складають за рахунокекономічних і політичних ресурсів впливове ядро ООН. За наявності волі до ізоляції Росії можливі схеми дій досить очевидні.
Найбільш очевидні дії «напряму», з винесенням питання про незаконність наслідування РФ місця СРСР на Генеральну Асамблею ООН. У цьому випадку для позбавлення Росії не тільки місця в Раді безпеки, а й місця в ООН, і пропозиції пройти процедуру вступу наново, без прив’язки до СРСР, буде достатньо простої більшості голосів. Питання лише в тому, щоб набрати таку більшість, оскільки Росія все ще досить впливова.
Звісно, її вплив тане. Антиросійська коаліція після 24.02.22 перевершила антигітлерівську за кількістю країн-учасниць і продовжує зростати.Проте винесення питання про членство Росії в ООН на Генасамблею вимагає попередньої підготовки, а саме питання має бути гранично точно сформульовано.
Не йдеться про виключення РФ з Ради безпеки і про виключення з ООН назавжди. Йдеться лише про виявлення та виправлення процедурної помилки, що виникла через автоматичне поширення на Росію членства в ООН вже неіснуючого СРСР. У рамках усунення цієї помилки нинішнє членство РФ в ООН має бути визнане нелегітимним, після чого Росія може, якщо забажає, знову пройти процедуру вступу. Ніхто не відмовить Росії у праві на вступ до ООН, сама процедура не являє собою нічого складного, а всі органи, необхідні для роботи в ООН, Росія вже має. Але легітимний вступ передбачає, по-перше, виключення всіх нинішніх російських співробітників з апарату ООН, як громадян країни, яка не є членом організації. Після легітимного вступу Росії до ООН їхня робота в апараті може бути розглянута наново, і вони можуть бути знову прийняті або не прийняті. А по-друге, такий вступ виводить Росію з числа країн-засновницьООН і позбавляє її права вето в Раді безпеки.
Підготовка такого вирішення російського питання має включати, по-перше, запит на уточнення списку документів, необхідних для вступу до ООН будь-якої країни, направлений до Комітету з перевірки повноважень ООН.Далі, відповідно до отриманої відповіді на цей запит, має бути затребуваний комплект документів, що стосуються Російської Федерації — держави, яка існувала до 1991 року як РРФСР у складі СРСР і не була членом ООН. Зрозуміло, що ці документи не будуть надані, оскільки їх просто нема. Їхня відсутність стане достатньою підставою для звернення до двох комітетів: Комітету з перевірки повноважень ООН та Комітету з перевірки повноважень Радбезу ООН з вимогою про невизнання повноважень російської делегації.
Нарешті, хоча у Статуті ООН не прописано процедуру виключення постійного члена РБ ООН, історія ООН має досвід його заміни: Резолюцією ГА ООН 1971 року Тайвань було позбавлено права брати участь у ООН від імені всього Китаю, оскільки фактично він не контролював більшу частину території. [4] Росія також не контролює значну частину території СРСР і не може вважатися представником всіх народів СРСР.
Крім того, Статут ООН вимагає, щоби члени РБ утримувалися від голосування, коли Рада розглядає суперечку, стороною якої вони є.Цей обов’язок, щоправда, обмежений главою VI Статуту, в якому йдеться про мирне вирішення спорів, але війна в Україні, безумовно, не той випадок. Зрештою, повноваження члена ООН можуть бути заморожені і у зв’язку з поведінкою, що суперечить принципам ООН. Так, після придушення угорського повстання 1956 року повноваження делегації СРСР були заморожені аж до 1959 року. Не допомогло ні привілейоване становище країни-засновниціООН, ні постійне право вето в Раді безпеки. Повноваження делегації ПАР були заморожені з 1969 до 1994 року за проведення політики апартеїду аж до її скасування.
Таким чином, агресія проти України сама собою дає підстави для тимчасового замороження повноважень російської делегації аж до її припинення. А тамуже можна непоспіхомрозбиратися і з питанням про легітимність нинішнього російського членства в ООН.
Таким чином, річ лише у політичній волі Заходу та в його готовності розпочати дипломатичний наступ на Росію. Саме над цим і потрібно працювати як українським дипломатам, спонукаючи Захід до рішучих дій, так і політологам, досліджуючи реальну роль Росії в сучасному світі, напрочуд несхожу наблагоснийобраз, що склався зусиллями радянськоїпропаганди і значною мірою зберігся до наших днів, особливо у країнах Третього світу.
«Якщо ми залишимо російську агресію в силі, якщо Росія отримає те, що вона прагне отримати від своєї агресії проти України, насправді вся структура, яку ми створили 1945 року, буде під загрозою», — вважає Томас Грант, професор Лаутерпахтського центру міжнародного права та член CivicHub, організації, яка прагне вигнати Росію з ООН[9]. «Ми вважаємо, що підстави для цього [для вигнання Росії] надзвичайно вагомі». [5]
«Місце Росії у Раді Безпеки ООН — це пародія. Але це те, що волелюбні нації можуть змінити, якщо вони сповнені рішучості», — пише Томас Грант в іншій статті. [6] «Це екзистенційно і для ООН: який би авторитет ця організація не мала для підтримки миру і порядку у світі, вона буде втрачена, якщо не зможе відреагувати на звірства та агресію Росії проти України».
Іншими словами, якщо виключенняРосії з ООН найбільш імовірне за процедурою, у зв’язку з усуненням юридичної помилки, допущеної під час передачі РФ місця СРСР, то обмеження повноважень російської делегації, що передує цьому досить складному з викладених вище причин кроку може і повинно мати характер покарання за агресію проти України, і це повністю відповідатиме Статуту ООН. А питання видачі військових злочинців та виплати репарацій за розв’язану агресію можуть і мають бути пов’язані з новим прийомом РФ до Організації Об’єднаних Націй.Все це, взяте разом, стане серйозним випробуванням ООН на міцність, але водночас дасть і шанс провести в ній реформи, що давно назріли. Їхня необхідність показала нездатність ООН енергійно втрутитися в ситуацію в Україні. «Провал ООН по Україні був викликаний позицією Росії з правом вето в Раді Безпеки», — вважає екс-прем’єрка Нової Зеландії (2017-2023) ДжасіндаАрдерн, яка тривалий час виступала проти права вето для п’яти обраних країн[7].«Росія використала своє місце в раді, щоб зайняти морально неспроможну позицію після морально неспроможної та незаконної війни».
Але така глибока реформа Статуту ООН — справа вкрай непроста. І навіть якщо виключення Росії покладепочатокпереговорам про повнескасуванняправа вето, вони можуть тривати дуже довго. А значить, постане і питання про те, що робити з правом вето СРСР, відібраним у Росії, яка незаконно привласнила його.
Можна, звісно, скасувати його зовсім, залишивши його власниками лише чотири країни, але з погляду Статуту ООН це вимагатиме внесення до нього змін. Більш доречним є звернення до тайванського прецеденту про передачу права вето. Хоча формально передача права вето від КР до КНР резолюцією ГА ООН 1971 була передачею всередині Китаю, де-факто йшлося про зміну суб’єктів, що мають право ним розпорядитися.
Відкотивши ситуацію до розпаду СРСР і до незаконного отримання РФ права розпоряджатися радянським правом вето, ми також побачимо кілька суб’єктів, які колись були частинами єдиного цілого іякі можуть претендувати на успадкуванняцьогоправа. При цьому Росія, яка могла би претендувати на успадкування радянського права у тому випадку, якби вона не ухилялася від законних процедур, а домагалася спеціальної резолюції Генасамблеї, за минулі три десятиліття втратила це право, систематично порушуючи основні принципи ООН.
Найбільш близьким до тайванського прецеденту, а також букви та духу Статуту ООН у цьому випадку стане передача права вето в РБ ООН Україні, — вважає оглядач TheWashingtonPost Марк Тіссен, який детально обґрунтовує свою думку [8]. Безперечно, такий крок став би важливим прецедентом покарання країн-агресорів.
Проте, незалежно від подальшої долі права вето колишнього СРСР, позбавлення Росії права користування ним давно назріло. Наявна ситуація фактично вбиває ООН.Про це пишуть, наводячи безліч аргументів, десятки авторів, включаючи відомих фахівців із міжнародного права. [10], [11], [12], [13], [14], [15], [16], [17], [18].
Сергій Ільченко, оглядач Newssky
[1] PutUkraineonthe U.N. SecurityCouncil
https://www.wsj.com/articles/put-ukraine-on-the-u-n-security-council-vladimir-putin-soviet-union-russia-war-df8f68fe
[2]WHO membersurgeRussiatohaltattacksonUkraine’shospitals
https://www.theguardian.com/global-development/2023/may/25/who-members-vote-to-move-moscow-office-and-urge-russia-to-stop-attacks-on-hospitals
[3]No, Russiacannotberemovedfromthe UN SecurityCouncil
https://www.leidenlawblog.nl/articles/no-russia-cannot-be-removed-from-the-un-security-council
[4] ExpellingRussiafromthe UN SecurityCouncil — a How-toGuide
Expelling Russia from the UN Security Council — a How-to Guide
[5] ’KickRussiaoutofthe UN’: GroupprepareslegalchallengeasRussiagetssettotake UN SecurityCouncilpresidency
https://abcnews.go.com/International/kick-russia-group-prepares-legal-challenge-russia-gets/story?id=98103537
[6] Howthe UN CanExpelRussiaandRemainRelevant
https://www.bloomberg.com/opinion/articles/2022-03-20/ukraine-war-how-the-un-can-expel-russia-and-remain-relevant
[7] NewZealand PM JacindaArdernCriticizesUN’s ’Failure’ inUkraine,DemandsReform
https://www.news18.com/news/world/new-zealand-pm-jacinda-ardern-criticizes-un-failure-in-ukraine-demands-reform-5506135.html
[8] GiveRussia’s U.N. SecurityCouncilseattoUkraine
https://www.washingtonpost.com/opinions/2022/04/07/russia-ukraine-united-nations-zelensky-right/
[9] KickRussiaoutofthe UN
https://www.change.org/p/kick-russia-out-of-the-un
[10] RussiaattheUnitedNations: Law, Sovereignty, andLegitimacy
https://carnegieendowment.org/2020/01/22/russia-at-united-nations-law-sovereignty-and-legitimacy-pub-80753
[11] EffortunderwaytochallengeRussia’srighttoseaton UN securitycouncil
https://www.theguardian.com/world/2022/feb/25/putin-facing-efforts-isolate-diplomatically-ukraine
[12] UnitedNationsResponseOptionstoRussia’sAggression: OpportunitiesandRabbitHoles
United Nations Response Options to Russia’s Aggression: Opportunities and Rabbit Holes
[13] Адвокат Баришніков: як вигнати Росію з ООН? Є хард та лайт-варіанти. Інтерв’ю
https://www.obozrevatel.com/ukr/politics-news/advokat-barishnikov-yak-vignati-rosiyu-z-oon-e-hard-ta-lajt-varianti-intervyu.htm
[14] НАЙБІЛЬША ГЕОПОЛІТИЧНА АФЕРА ХХ СТОЛІТТЯ: ЧОМУ ПЕРЕБУВАННЯ РОСІЇ В ООН БЕЗПІДСТАВНЕ
https://zn.ua/ukr/international/najbilsha-heopolitichna-afera-khkh-stolittja-chomu-perebuvannja-rosiji-v-oon-bezpidstavne.html
[15] На change.org зарегистрировали петицию с требованием выгнать Россию из ООН
https://gordonua.com/news/war/na-changeorg-zaregistrirovali-peticiyu-s-trebovaniem-vygnat-rossiyu-iz-oon-1615413.html
[16] Русские, вас нет в ООН! Военторг не поможет!
https://www.obozrevatel.com/politics-news/russkie-vas-net-v-oon-voentorg-ne-pomozhet.htm
[17] По примеру СССР. Когда и как Россию могут вышвырнуть из ООН
https://www.dsnews.ua/politics/po-primeru-sssr-kogda-i-kak-rossiyu-mogut-vyshvyrnut-iz-oon-06042022-456818
[18] Россияфальсифицируетсвое членство в ООН и Совбезе? Подробно об обвиненияхУкраины
https://www.eurointegration.com.ua/rus/articles/2022/02/8/7133682/
