Слова майбутнього: сучасні українські поетки, які вже стали класикою

Ексклюзив. Жорстока війна загострила почуття. Люди висихають через жахи сьогодення. Водночас почуття дають сили перемагати й часто рятують людські життя. Все переплелося, сплуталося. Горе, кохання, захоплення, відчай, сум. Усі ці відчуття наповнюють досконалий витвір Небес — людину. Вас, їх, мене… І власне творчість, творче слово повсякчас ілюструвало почуття, як і музичні балади, коли плаче і тішиться серце.

А що наразі — ви запитаєте. Не на часі. Дозвольте не погодитися з вами й згадати двох чудових дівчат, українських авторок неймовірної поезії, прози. Та навіть драми.

Українська література завжди на межі потужної пристрасті. Неважливо, про що твір. Українська творчість наскрізь просякла відчуттями.

Хочеться згадати двох зовсім неоднакових і обох геніальних — Оксану Луцишину й Катерину Бабкіну.

Чутлива самодостатня Оксана Луцишина

Народилася на Закарпатті, в Ужгороді. Окрім навчання в Ужгородському університеті було стажування в Канзаському університеті США. Потім вступ на магістратуру університету Південної Флориди в США. Захистила магістерську роботу про порівняльне дослідження романів Оксани Забужко та алжирської франкомовної авторки Ассьї Джебар. Луцишина стажувалася в Ягеллонському університеті у Кракові. В Джорджійському університеті у 2014 році захистила докторську дисертацію (Ph.D.) на тему «Великий фантасмагоричний сезон: проза Бруно Шульца у світлі теорій Вальтера Беньяміна („Твору про пасажі“)». Залишилася в Техасі. Вона поетка й письменниця. Варто додати, що у 2021 році вона отримала Шевченківську премію в галузі літератури.

Для Оксани Луцишиної фемінізм — це не настрої, а життєва позиція. Ось як вона говорить про себе — «на рівні молекулярному я завжди була феміністкою, мене завжди до цього тягло. Я не знала такого слова, не знала, що це означає. Але з мого боку був присутній такий собі постійний саботаж встановленого «порядку».

Оксана перекладає самостійно або у співпраці з Оленою Дженнінгс, Кевіном Воном і Деніелом Белградом. Її переклади віршів і есеїв Василя Махна, Маріанни Кіяновської, Богдани Матіяш та інших українських авторів публікувалися в журналах «Построад», «Вовк», «Українська література: Журнал перекладу». Її оригінальний доробок охоплює два романи, збірку оповідань і три збірки поезій, усі видані в Україні. Її останній роман потрапив у лонг-лист української премії BBC.

Її Вірші Феліцити — досить складні й напрочуд прості, її вірші як море, а разом то океан.

Хвиля, ти, набігає, от-от, набігла

стирає лінію межи мною і ще-не-мною

якби тут був сніг ти обпікав би мене снігом

якби тут була гора ти став би горою

твоє обличчя, твій силует, і берег

ластиться біля тебе, води, на твоїм краю,

що дається за час без тебе, про тебе?

Напевно, місце в раю.

«Суспільство постійно піддає сумніву людськість жінок та інших груп, які відчувають гноблення. Ось дуже прості життєві приклади: наша гінекологія, акушерське насильство. Оці безкінечні „мамочки“ замість нормального людського звертання на ім’я, по суті, зведення людини до функції замість засвідчування її людськості, індивідуальності; тикання, грубощі. Покажіть мені жінку, яка з цим не стикалася» — зауважує Оксана.

10 лютого 2023 року українська поетка та письменниця Оксана Луцишина поспілкувалася з індійською письменницею Арундаті Рой. «Боротьба за справедливість — це те, що рухає нами зараз», — сказала вона в діалозі.

«Я була в Україні в грудні. Я була у Львові та Ужгороді, де живуть мої батьки. Я не бачила нічого, хоча б віддалено схожого на настрої поразки. Про те, як Україна протистоїть російській агресії, говорили буквально всі — від письменників і видавців до людей, яких зустрічаєш у місті, наприклад таксистів. Це для мене найважливіше. Я також бачила, що значно більше людей цікавляться літературою, культурою та історією. Усі наздоганяють те, чого не вивчили в школі, тому що багато поколінь українців вивчали радянську версію історії, яка, звичайно, не висвітлювала реальної динаміки стосунків між Росією та Україною.

Космічна Катерина Бабкіна

Кажуть, у липні народжуються космічні жінки. Так, це саме про Катю. Українська письменниця, поетка, сценаристка. Народилася 22 липня 1985 року. У 2006 році закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працювала в журналі «Esqu ire» (Україна). Співпрацювала з виданнями «Фокус», «Бізнес», «Le Mond», «ART UKRAINE», була колумністом видань «The Insider» та «Платформа». У березні 2018 року у видавництві «Ккниголав» вийшла книга «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків», яку написали Катерина Бабкіна та Марк Лівін. Це перша збірка історій для дітей та підлітків про українських жінок, якими слід захоплюватися. Не завжди простими життями та не завжди справедливо оціненими досягненнями українських жінок та дівчат усіх часів, їхнім професіоналізмом, відданістю своєму покликанню, їхньою працею на користь усього людства. Книжка вийшла за ініціативи Internews та фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.

У 2015 році спільно з Марком Лівіним ініціювала флешмоб #bookchallenge_ua, сутність якого полягала в тому, щоб прочитати за рік 200 книг.

Авторка поетичних збірок «Вогні святого Ельма» та «Гірчиця», «Знеболювальне і снодійне», збірки оповідань «Лілу після тебе», роману «Соня», збірки «Щасливі голі люди» та збірки віршів «Заговорено на любов». Твори публікувалися у журналах «Сучасність», «Четвер», «Форма(р)т», «Київська Русь», «Святий Володимир», «Кур’єр Кривбасу», «ШО», «RADAR». Вірші Катерини перекладені польською, німецькою, англійською, шведською та російською мовами. Авторка кількох книжок для дітей — «Гарбузовий рік», «Шапочка і кит», що вийшли у «Видавництві Старого Лева».

2013 року в видавництві «Фоліо» вийшов перший роман Катерини Бабкіної «Соня», який увійшов до довгого списку «Книги року BBC».

У 2013 році Катерина Бабкіна зняла дебютну короткометражну стрічку «Жовта коробочка», котру з міркувань прив’язки до подій в країні було викладено у відкритому доступі.

У 2015 за сценарієм Катерини Бабкіної було знято короткометражну стрічку «Кончений» (реж. Маргарита Кузьміна), стрічка отримала винагороди «Найкращий фільм» та «Найкращий сценарій» на фестивалі Відкрита Ніч (м.Київ) та «Найкраща ідея фільму» на фестивалі «Кити» (м. Маріуполь).

У 2017 році у видавництві «КСД» вийшла книга Міка Вікінга «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи» у перекладі Катерини Бабкіної. В червні того ж року в ізраїльському видавництві «Хавер Лает» вийшла поетична збірка «Для всіх однакове попроси» Катерини Бабкіної у перекладі на іврит.

Я дуже люблю ось ці її слова. Бо вони є настільки правдиві та влучні, що просто додати нічого: «Все, що ми робимо — ми прикриваємося. Ми приходимо у цей світ голі, абсолютно наївні та відкриті. Потім цей світ починає нас пиз…ти, і впродовж всього життя ми прикриваємось, щоб нас не боліло, і щоб ми далі могли провадити свою життєдіяльність. Мені здається, що під тиском різного роду пошкоджень формується наша особистість».

Йди. Я тебе уже насправді забула

і обіцяю згадувати не часто.

Носитиму в собі всепрощення,

котре з повітрям ковтають жінки моєї країни —

бачиш, ти вже майже зник, не видихаєш

в холод осінній,

не відкидаєш тіні,

і кров на губах твоїх, від вітру розтрісканих,

смакує, ніби причастя.

В тиші міській зірка прострілює ніч на виліт,

падає, падає, але не може впасти.

Бажання тріпоче, загадується, пече в піднебіння.

Не формулюється вчасно.

Перетворюється на прощання і побажання щастя.

Її повість «Сніговий тепл» про те, що «в ідеальному світі дорослі мають залишатися дорослими та розрулювати свої біди без участі дітей, але не завжди можуть, а діти мають завжди знати, що про них подбають, світ до них привітний і добрий, і все буде гаразд, але так не завжди виходить».

Ще Овідій сказав, що твори вдаються, якщо створені при щиросердечній ясності. Щодо щирості сучасні українські авторки бездоганні.

Українці від Бога естети. А також це один з найромантичніших народів. Жодні рашисти, терористи чи окупанти ніколи не заберуть у нас того, що міститься в нашій крові. І ось ця воля до життя і краси вже здивувала всесвіт і спричинила прагнення бути українцями навіть громадян найзахідніших заможних країн.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media