Щодо Нобелівських лауреатів та їх робіт. Ексклюзив

У цьому році Премію Державного банку Швеції (Нобелівську премію в галузі економіки) здобули американські вчені Девід Кард, Джошуа Ангіст та Гвідо Імбенс. Знайомство з першими відгуками та анотаціями на їх роботи відразу викликає симпатію.

Якщо дуже загально, то лауреати взялися вивчати те, що існує та піддається аналізу, а не те, що здається найбільш важливим. Вони пропонують для здійснення висновків спиратися на дослідження реальних процесів. І саме на їх основі робити висновки про найбільш чутливі фактори впливу на отриманий результат.

Їх підхід є подібним до методу «Difference in differences» («різниця відмінностей»), але у них в експерименті не буває «інших рівних умов». Саме ця обставина дає можливість точно відслідковувати ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків, а відтак, обґрунтовано говорити про чутливості результату до факторів впливу.

Те що всі лауреати американці не дивно, а навіть природно. Різниця у впровадженні законодавчих норм різних штатів дає можливість коректно провести експериментальні дослідження, тобто метод «Difference in differences» виявиться напрочуд точним у застосуванні. Скажімо, в одному штаті підвищили мінімальну заробітну плату, а в другому, подібному, вона залишилась такою ж. Як впливає зміна цього фактору на зайнятість та безробіття? Спочатку з експериментальних даних визначається відмінність в часі цього показника в кожному з штатів, а потім вивчається вже різниця цих відмінностей. Так, на початку 1990-х років для штатів Пенсільванія та Нью-Джерсі, автори після експерименту зробили висновок, що більш висока мінімальна зарплата не обов’язково веде до скорочення робочих місць.

Якщо сформулювати на побутовому рівні зміст робіт, які відзначені премією, то можна сказати наступне: результати отримані в результаті експерименту і передбачувані від здорового глузду можуть сильно відрізнятися, або бути подібними, але мати зовсім інші домінуючі формуючі фактори.

Що більше знайомився з матеріалами щодо робіт лауреатів, то частіше пригадував приклад з книги Ернандо де Сото «Містерія капіталу», який пропонував під час польових досліджень в Індонезії висновки щодо власників земельних ділянок робити з гавкоту собак — саме гавкіт точно вказував на межі землеволодінь, які були позалегальні, але реально існували.

Стів Джобс визначав креатив, як віднаходження існуючих, але прихованих для загалу зв’язків явища.

Валентин Ткач для Newssky