Путінізм має бути демонтований, як це було зроблено з нацизмом у Німеччині, — Говорун

Україна повинна перемогти у війні, якщо ми хочемо, щоб в Європі був тривалий мир. Путін повинен бути не тільки переможений, але й путінізм повинен бути демонтований, як був демонтований нацизм у Німеччині, пише df.news.

Архімандрит Кирило Говорун, який був особистим секретарем патріарха Кіріла (Гундяєва) з 2002 по 2012 рік відповів електронною поштою на запитання La Vanguardia з нагоди річниці вторгнення Росії в Україну.

Коли і як, на вашу думку, закінчиться війна?

Коли можна вирахувати за допомогою простої формули: українська стійкість плюс західна допомога. Перше, здається, не має меж, тоді як друге має бути пропорційним. Чим більше допомоги українська армія отримає від західних партнерів, тим швидше прийде перемога. Заради тривалого миру в Європі перемога має бути українською, а не російською. Якщо Росія відчує, що виграла війну, вона продовжить випробовувати долю, вторгаючись на Захід. Таким чином, війна, як гангрена, пошириться далі на європейський континент. Всім відомо, що гангрену неможливо зупинити, якщо її не видалити хірургічним шляхом.

Чи буде дипломатичне рішення? Яке? Мир в обмін на територію?

Як і всі війни, ця закінчиться за столом переговорів. Питання в тому, які карти будуть на столі? Якщо формула миру буде quid pro quo, тобто мир в обмін на територію, то не буде ні території, ні миру. У 2014 році під тиском Заходу Україна пішла за формулою «мир в обмін на територію». Ми не воювали за Крим, сподіваючись на мир в обмін на територію. Як ми всі тепер знаємо, ця формула не спрацювала. З лютого 2022 року Крим став основним майданчиком для запуску нових хвиль атак на материкову Україну. Якщо хоч один сантиметр міжнародно визнаної української території залишиться під контролем Росії, він буде використаний для нових атак. Те саме стосується й інших окупованих Росією територій, таких як Абхазія, Південна Осетія чи Придністров’я, які мають бути повернуті країнам, до яких вони належать: Грузії та Молдові. Білорусь, яка стала ще одним майданчиком для нападів на Україну, також має бути звільнена від диктатури Лукашенка.

Як ви думаєте, чи переживе Путін цю війну?

Малоймовірно, що він переживе війну. Однак, на мою думку, Путін не є такою великою проблемою, як путінізм. Більшою проблемою є те, що путінізм, швидше за все, переживе війну. Якщо це станеться, це збільшить ризики повторення війни в Європі. Тому я переконаний, що нам потрібно перемогти не лише Путіна, але й путінізм. Більше того, перемога над путінізмом була б важливішою, ніж перемога над Путіним. Путіна можна перемогти зброєю, а путінізм — лише ідеями. Під путінізмом я маю на увазі сукупність переконань, що Росія є особливою цивілізацією, якій благоволить Бог. Ці переконання призвели до висновку, що Росія є країною, в якій відбуваються всі види зґвалтувань і насильства, що, власне, вона і демонструє в Україні.

Ви говорили, що Путін має менталітет хрестоносців, і що Україна є його Єрусалимом?

Путін має проблему з поясненням цієї війни росіянам і самому собі в раціональних термінах. Я думаю, що таке пояснення просто неможливе. Тому йому не залишається нічого іншого, як вдаватися до метафізичних або квазірелігійних пояснень, для чого йому і потрібна Російська Православна Церква. Разом Кремль і Московський патріархат сфабрикували міфологію, яка спонукає російське населення до схвалення війни. Ця міфологія не нова, а досить стара. Ми знаходимо її в дуалістичних релігіях минулого, які бачили світ поділеним на хорошу і погану частини. Для Путіна Захід уособлює злу частину, а Росія — добру.

З точки зору цієї ментальності, Україна вважається частиною того доброго світу, який уособлює Росія. Ця частина нібито окупована злими силами Заходу. Путін вважає, що він звільняє Україну від цих злих сил. Більшість росіян вважають так само. Середньовічні хрестоносці керувалися схожими ідеями. Вони бачили Святу Землю як добре місце, окуповане «злими невірними». Вони не рахували жертв своїх «визвольних» зусиль, так само як росіяни не рахують жертв своєї агресії, причому з обох сторін.

Чи перебуває Путін на службі у Московського патріархату?

І Кремль, і Московський Патріархат мають суто утилітарне ставлення один до одного. Я називаю їхні стосунки «шлюбом за розрахунком». Це точно не «шлюб з любові». Папа Франциск назвав Патріарха Кіріла прислужником Путіна. Однак, з точки зору Кіріла, це Путін є його служителем. Путін і Кіріл не дуже люблять один одного, але вони потребують один одного. Для Путіна церква є одним з головних постачальників його легітимності; вона також допомагає йому вигадувати аргументи на підтримку його війни. Для Патріарха Кіріла Путін — головне джерело багатства і престижу.

Якою буде ціна цієї війни для Православної Церкви?

Буде два види витрат: окремо для Російської Православної Церкви і окремо для світової православної спільноти. Церкву в Росії вже дискредитують за підтримку війни. Навіть ті росіяни, які все ще підтримують її (на жаль, вони становлять більшість населення Росії), все частіше вважають, що це не справа церкви — підтримувати її. Коли війна закінчиться, це буде велике особисте фіаско і для Патріарха Кіріла, і для російської церкви. Щоб знайти для себе нове місце в новій Росії, цій церкві доведеться покаятися за те, що вона зробила при Путіні. У будь-якому випадку, російське суспільство стане ще більш світським. Воно вже є дуже секулярним, лише одиниці населення регулярно відвідують церкву. Кількість відвідувань впаде ще більше.

У світовому православ’ї, як, напевно, знають ваші читачі, немає єдиного центру, подібного до Ватикану. Ми маємо більше десятка незалежних помісних церков. Лише деякі з них однозначно засудили російську агресію. Багато хто не наважується дати оцінку війні. Це означає, що війна розділила світове православ’я. Я вважаю, що воно може бути примирене тільки після того, як одностайно засудить війну і її винуватця — путінську Росію.

Як російське суспільство реагує на велику кількість жертв у цій війні, і чи вважаєте ви, що санкції принесли якусь користь?

Одним словом, реакція російського суспільства на війну неадекватна. Вона навіть більш неадекватна, ніж реакція німецького суспільства на Другу світову війну. Так, більшість німців підтримували нацистський режим, але коли їм показували фотографії Освенцима, багато хто плакав. Сьогодні, завдяки соціальним мережам, росіяни можуть бачити знімки з Бучі та Маріуполя. Замість того, щоб плакати, вони сміються і вболівають за своїх лідерів, які скоюють ці злочини проти людяності. Коли російські матері отримують трупи своїх дітей з українського фронту, вони проклинають українців, а не Путіна, який розпочав війну і відправив їхніх дітей на смерть.

Я не знаю, що потрібно зробити, щоб привести російське суспільство до тями. Санкції, безумовно, ефективні. Вони дійсно працюють, і нам потрібно більше санкцій. Санкції змушують росіян відчувати, що щось не так. Без санкцій більшість росіян взагалі не думали б про війну, її б для них не існувало. Більше того, санкції зменшують можливості російської військової машини виробляти нову зброю для вбивства українців. Коротко кажучи, завдяки санкціям більше українців фізично вціліли.

Що робити, коли війна закінчиться?

По-перше, Україна має бути відбудована, подекуди з нуля. По-друге, безпека всього східноєвропейського регіону потребує реформування та покращення через прийняття України до ЄС та НАТО. Попередня стратегія забезпечення миру в Східній Європі шляхом недопущення України до західних політичних і безпекових структур зазнала жахливого провалу. По-третє, путінізм має бути демонтований, так само, як нацизм був демонтований у Німеччині після смерті Гітлера. Гітлер хотів зробити Німеччину знову великою. Путін хоче зробити те ж саме для Росії. До Росії після війни має бути застосована інша формула: повернути Росію до нормального життя. Це також формула сталого миру в Європі.

Які уроки можна винести з цієї війни?

Один з уроків полягає в тому, що неприпустимо вести бізнес з тоталітарними режимами, які порушують права людини. По-друге, має бути нульова толерантність не лише до порушень прав людини, але й до ідеологій, які пропагують месіанство та винятковість, як у випадку з «русским миром». Така ж месіанська винятковість у 20-му столітті привела Німеччину до двох світових воєн. По-третє, ідеї важливі тому, що вони можуть стати зброєю. Ми повинні бути обережними, коли маємо справу з ідеями, тому що деякі з них можуть вибухнути. Звідси випливає дуже практична рекомендація: в наших університетах ми повинні зосереджуватися не лише на науці та інженерії, але й, можливо, навіть більше, на ідеях, тобто на гуманітарних науках.

Читайте також на Newssky «Річниця війни. Слово про покаяння для воїнів» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.