Про національний індекс економічної продуктивності України та інших держав пострадянської Європи тощо (початок)

24.04.2020 0 Редакция Steelgrey

Ця стаття присвячена проблемам суспільного розвитку вже не восьми, як попередня, а одинадцяти пострадянських країн Європи. У другій частині дослідження до трьох держав Східної Європи, трьох держав Південного Кавказу та євразійських Росії з Казахстаном додані з певних міркувань (про це нижче) три країни Балтії. Ситуацію схарактеризовано в динаміці – за період 2014–2018 років – і висловлено пропозиції щодо змін, які потрібно здійснити в Україні протягом почасти вже «коронавірусного» та головним чином «післякоронавірусного» періодів. Усі джерела, наведені у списку використаних, на які не надано вебпосилання, можна знайти в Інтернеті за назвами.

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — наразі Харків),
доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук,

магістр політичної економії, професор ЖЕГІ Університету «Україна» —
спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

Підсумки аналізу в попередній статті [Чернецький, 2020] підбив таким чином: «Висновок очевидний: у нашій країні (поряд із Росією, Білоруссю та Казахстаном, але це втіха – якщо втіха – слабенька…) зараз функціонує не просто неефективна, а КРИТИЧНО НЕЕФЕКТИВНА ДЕРЖАВА. Це стосується всіх гілок влади та системи державної служби. Сьогодні питання перед нашим народом стоїть руба: “Ефективна держава або смерть!” Принаймні української державності». Але ж неефективність держави, зокрема, означає, що вона «за визначенням» не здатна належним чином виконувати комплекс завдань у царині державного регулювання економіки…

| Newssky.com.ua

Countries by GNI (PPP) per capita in 2016. Author – JackintheBox (Wikipedia, 2018).

Від проблем політичної сфери, яким присвячено попередню статтю, перейдемо до розгляду питань саме економічного розвитку. На мою думку, корисно обчислювати аналог політичного індексу демократії (абревіатура – ІД) [Democracy Index 2019], який вимірює результати функціонування вже соціального інституту економіки, а саме національний індекс економічної продуктивності (НІЕП). Запропонував визначати цей індекс – подібно до ІД – за шкалою від 0 до 10 як результат простого ділення, у якості чисельника беручи валовий національний доход (ВНД) країни на душу населення, підрахований за паритетом купівельної спроможності (ПКС; у цей спосіб порівнюються «фізичні» обсяги виробництва товарів і послуг національними господарствами, залученими до Програми міжнародних порівнянь, якою опікується Світовий Банк). Що стосується знаменника, то в його якості адекватним видається поточний теоретичний максимум середньодушового ВНД за ПКС у розмірі 100 тис. міжнародних доларів; для країн світу, де він перевищив цю величину [Gross national income per capita 2018], як для Катару (124,4 тис. міжнародних доларів) і Макао (113,8 тис. міжнародних доларів), це стало наслідком, сказати б, абсолютно надзвичайних умов господарювання, і для них значення НІЕП становитиме 10 «балів» рівно.

У цій статті розглядається динаміка НІЕП. За точку відліку взято 2014 рік – рік, коли почалася російсько-українська війна та, відповідно, новий історичний етап, або й період, не лише для України, а принаймні для нашої «родинної Європи» (Чеслав Мілош), якщо не для всього світу. Росією було здійснено анексію – тобто «насильне приєднання, загарбання» – території АРК й міста Севастополя та спробу анексувати ще вісім областей України. Але, зухвало розпочавши загарбницьку війну, держава-агресор отримала гідну відсіч з боку пробудженого українського суспільства. Однак ціною тяжких втрат, зокрема й економічних.

Порівняно з 2013 роком [World Development Indicators 2015] у 2014 році [World Development Indicators 2016] величина НІЕП України зменшилася з і без того сумних 0,90 до 0,86… Але також постраждала держава-агресор – Росія, де цей показник знизився з 2,43 до 2,22. Розрив у 2,6–2,7 разу відображає, мабуть, передусім природну порівняльну перевагу Росії, яку з нею поділяють пострадянські «європейські» Казахстан та Азербайджан, – наявність великих запасів енергоносіїв і покладів корисних копалин.

Розглядаючи динаміку НІЕП у період 2014–2018 років (2018-й – останній рік, для якого вже остаточно підраховано дані щодо ВНД за Програмою міжнародних порівнянь), слід, на мою думку, коректувати його величину відповідно до інфляції, а саме, за змістом показника, – інфляції в США. За цей період кумулятивний рівень американської інфляції склав 6,99%, тобто, коректуючи показник за 2018 рік, треба застосовувати коефіцієнт множення 0,935.

Рейтинг 2018 року за національним індексом економічної продуктивності пострадянських держав Європи виглядає наступним чином:

 

1. Естонія – 3,27

2. Литва – 3,21

3. Латвія – 2,79

4. Росія – 2,48

5. Казахстан – 2,29

6. Білорусь – 1,80

7. Азербайджан – 1,60

8. Грузія – 1,08

9. Вірменія – 0,98

10. Україна – 0,84

11. Молдова – 0,71

 

У «групі 11-ти», що досліджується, лідирують, як бачимо, Естонія, Литва та Латвія. Точніше, продовжують лідирувати, проте більш упевнено: НІЕП кожної із цих країн за період 2014–2018 років зріс приблизно на одну п’яту! Але ж ми знаємо, що жодна з країн Балтії не має великих запасів енергоносіїв або покладів корисних копалин, тобто їхнє досить разюче економічне зростання було досягнуто за рахунок інших чинників. Видається, що такими факторами стали членство в ЄС і супутнє вдосконалення демократичної форми правління. Вельми високого, за пострадянськими і не лише вимірами, індексу демократії ці держави досягли вже до середини поточного десятиліття, а до 2019 року його або утримали на колишньому рівні, як Литва (7,50) чи Латвія (7,49), або помітно покращили, як Естонія (7,90), що впритул наблизилася до групи країн повної демократії. Просто порівняйте наведені значення з ІД держави-лідера нашої «вісімки» [Чернецький, 2020] за показником ІД – України (5,90).

Чому ж тоді в царині економічного розвитку, за показником НІЕП балтійська трійка продовжувала істотно поступатися переважній більшості країн «старої» Західної Європи, за винятком Кіпру (3,29), який належить до «фізико-географічної» Азії, традиційно дещо відсталої Португалії (3,06) та зовсім занепалої Греції (2,78)? Зокрема, через відставання за параметрами функціонування держави, про що йшлося в попередній статті. На належному рівні відповідний індекс за 2019 рік був лише в Естонії (7,86), істотно поступаючись загальному ІД в Литві (6,43) й особливо в Латвії (6,07). Знову просто порівняємо з індексом функціонування держави в Португалії (7,86), Республіці Кіпр (6,43) і Греції (4,86). Збіжність справді вражаюча.

У четвірці пострадянських держав середнього рівня економічного розвитку (Росія, Казахстан, Білорусь, Азербайджан) спостерігалася стагнація. Зокрема, НІЕП держави-агресора лише повернувся до рівня 2013 року. У четвірці країн низького (за європейськими вимірами) рівня економічного розвитку спостерігалася своєрідна «стратифікація» тенденцій. За період 2014–2018 років НІЕП зріс у Грузії – на 19 %, у Вірменії – на 15 %, у Молдові – аж на 29 %. Натомість дуже сумною була ситуація в нашій державі.

З’ясовується, що за міжнародно-порівняльними цінами 2014 року ВНД за ПКС (і, відповідно, НІЕП) України в період, який розглядається, не лише не зріс, але й, навпаки, ще зменшився – з 0,86 до 0,84; а в рейтингу 50 держав, як її називаю, «глобальної Європи» [див., напр.: Chernetskiy, 2019] за цим показником наша держава втратила одну позицію, перейшовши із 48-го на передостаннє 49 місце, пропустивши вперед Вірменію та залишивши позаду лише Молдову. Утім, Росія, що переживала стагнацію, також понесла значні рейтингові втрати, перемістившись за цей період із 34-ої на 37 позицію… А, наприклад, НІЕП Туреччини, якої безпосередньо не торкнулася нинішня війна в Європі, зріс із 1,96 у 2014 році до 2,58 (!) у 2018 році, і вона піднялася в рейтингу з 38-ї на колишню «російську» 34 позицію. Також Росію за НІЕП у цей період обійшли Румунія та Хорватія.

Неодноразово [див., напр.: Чернецький, 2016; Chernetskiy, 2017] зосереджував увагу ще й ось на якому теоретико-методологічному аспекті, що має суттєве значення для розв’язання практичних завдань господарського розвитку. Сьогодні на глобальному рівні результати функціонування економіки демократичних країн і держав із «гібридними» режимами часто є відносно нижчими порівняно з такими для національних політичних систем і соціальних інститутів політики, державного управління та права через декілька причин фундаментального характеру. По-перше, соціальні науки, включаючи економічні та науки державного управління, ще не досягли ступеня розвитку, достатнього для справді ефективного регулювання державами національних економік. По-друге, у всіх суспільствах світу масові знання та вміння в царинах бізнесового адміністрування, публічного адміністрування, менеджменту організацій тощо із соцієтальної, себто загальносуспільної, точки зору також не є задовільними. По-третє, такою ж має бути реалістична оцінка масових знань, умінь і рівня менеджменту («самоменеджменту») в частині індивідуальної економічної діяльності. Нарешті (останнє за послідовністю згадування, проте далеко не останнє за вагомістю), змістовно багаті методи й інструменти суспільного управління господарською сферою є значно більш витонченими та складними, якщо йдеться про практичне застосування, порівняно з великою мірою формалізованими та законодавчо закріпленими правовими підходами і процедурами сучасної ліберальної демократії. До речі, враховуючи ці міркування, можна припустити, що представлені в попередній і цій статтях шкали ІД та НІЕП приблизно відповідають одна одній.

Підсумовуючи цю частину мого аналізу, волію запропонувати наступне бачення. Індекс демократії (ІД) та валовий національний доход (або валовий внутрішній продукт), підрахований за паритетом купівельної спроможності, і, відповідно, НІЕП є узагальнювальними – з точки зору людства як глобальної спільноти – показниками розвитку суспільства, результативності й ефективності державного управління і соціального комфорту громадян у політичній та економічній сферах. Також у кількох випадках, зокрема, у випадку Росії та інших пострадянських «демотичних автократій» [Jahn, 2015: p. 11], стикаємося з дещо відмінним ставленням до обох цих показників чи принаймні одного з них через ідеологічно зумовлені ціннісні відмінності, наявні на суспільному рівні.

 

Далі вже є… І трохи згодом буде опубліковано. Тримаймося!

 

Джерела:

Чернецький Ю.О. Європейський Союз як стратегічний партнер України: актуальні штрихи до соціально-економічного портрету // Актуальні проблеми молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 24–25 березня 2016 року. – Житомир: ПП «ДжіВіЕс», 2016. – С. 3–12.

Чернецький Ю. Про індекс демократії України та інших держав пострадянської Європи // NEWSSKY.COM.UA: [Інтернет-журнал]. — 2020. — 19 квітня. — Режим доступу.

Chernetskiy Y.O. About the new comparative government and international political economy paradigm // Актуальні проблеми молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 23–24 березня 2017 року. – Житомир: ФОП Філінський Г.В., 2017. – С. 135–146.

Chernetskiy Y.O. On 55 states and 20 primary political-economic regions of Global Europe // Актуальні проблеми молоді в сучасних соціально-економічних умовах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 22 березня 2019 року. – Житомир: ПП «ДжіВіЕс», 2019. – С. 76–81.

Democracy Index 2019: A year of democratic setbacks and popular protest. – London etc.: The Economist Intelligence Unit Limited, 2020.

Gross national income per capita 2018, Atlas method and PPP: World Development Indicators database / World Bank. – 2019. – 23 December.

Jahn E. International politics: Political issues under debate. – Vol. 1. – Heidelberg etc.: Springer-Verlag, 2015.

World Development Indicators 2015. – Washington, DC: World Bank Group, 2015.

World Development Indicators 2016. – Washington, DC: World Bank Group, 2016.

 


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: