Права людини в Придністровському регіоні Молдови

Непідконтрольні території у нашому регіоні відіграють дуже важливу роль у дестабілізації країн. Права людини є важливою складовою забезпечення безпеки у наших державах. Однак, на жаль, на права людини часто не звертають уваги. У Молдові є окремі дипломати і міжнародні організації, які вважають, що з приводу прав людини, всупереч міжнародним документам і правилам, можна домовлятися. Така позиція є негативною, тому що внаслідок неї ми маємо справу з безкарністю.

Якщо поглянути в історію та геополітичні аспекти сьогодення, то бачимо, що саме безкарність сприяє міжнародній агресії в Чорноморському регіоні і пострадянському просторі загалом. Можемо згадати процеси в Литві, Грузії, Чечні та Молдови у 1990-х роках, знову в Грузії у 2008-му та Україні у 2014 році. Все це сталося через безкарність. Міжнародні організації не були здатні зрозуміти небезпеку даного феномену, міжнародна спільнота закривала очі на злочини проти людства у названих випадках. І нам залишається лише задаватися питанням, де буде наступна гаряча точка.

Наша організація Promo-LEX, що складається з юристів і адвокатів, активно займається проблемами прав людини, працює у регіоні Придністров’я з 2004 року. Нашим завданням є допомога жертвам порушень прав людини і направлення їх справ у Європейський суд з прав людини. Взявшись за ці справи, ми зіткнулися з тим, що жителі Придністров’я знаходяться в юридичному вакуумі, для них не існує ефективних юридичних механізмів захисту прав людини. Зважаючи, що порушення прав людини відбувається повсюдно, для правозахисників важливо, в першу чергу, щоб були інструменти захисту. Тому, зважаючи на такий стан справ у Придністров’ї, ми почали працювати у двох напрямках. На національному рівні намагалися заставити інститути влади і державні інститути пам’ятати, що вони мають позитивний обов’язок, згідно Європейської конвенції прав людини, створювати умови для всіх людей, що проживають на території відповідної держави. Придністров’я юридично залишається територією Молдови, тому всі скарги у Європейський суд відправляються як щодо РФ, так і Молдови. На міжнародному напрямку — це тиск на молдавську владу, оскільки стало зрозуміло, що немає відповідного бажання, компетенції і повного розуміння ситуації нею. Це пов’язано зокрема з корупцією, політичними інтересами різних партій, з іншого боку — інтерес Росії в тому, щоб Молдова як держава не була функціональною, не могла створювати умови для власних громадян, що проживають на непідконтрольній території.

В цьому процесі відіграють роль багато елементів. По-перше, це медіа, які мають великий вплив у Республіці Молдова. В 1992 році була програна не просто війна, а й інформаційна війна. Сьогоднішня проблема з так званими фейковими новинами виникла внаслідок того, що вони були протестовані в Грузії, Молдові, Україні, тобто на пострадянському просторі. Сильним впливом у Молдові вирізняється церква, підпорядкована Московському патріархату. Багато грошей з Росії проходять через різні неурядові організації в Молдові, крім того значна їх кількість, як вважають експерти, не облікуються офіційно. Ну і насамкінець, інструменти економічного тиску на політичне і соціальне життя.

Маючи такий «букет» проблем, молдавське суспільство не маю часу і ресурсів, щоб звертати увагу на стан справ на непідконтрольній території. Тому режим у Придністров’ї розвивався самостійно, отримуючи великі можливості у 1990-х роках, про які Молдові годі було мріяти, як-от економічні, митні привілеї тощо. Але права людини там ніхто не хоче обговорювати, ця тема є табу у переговорному процесі. Тому ми намагалися виробити і подати певні рекомендації як на місцевому рівні, так і національному. На жаль, не всі вони сприймаються, в чому простежується інтерес політичних партій та інших політичних гравців.

Щодо міжнародного рівня, то вважаємо, що загалом Європейський суд грає у нашому регіональному просторі позитивну роль щодо прав людини. Це є єдиною міжнародною інстанцією, яка змогла довести, що права людини — потрібні і що будь-яка держава, Молдова — юридично, а Росія — фактично, оскільки контролює даний режим, є по-своєму відповідальною. На сьогодні ми виграли 55 справ у Європейському суді, 50 справ — в очікуванні рішення. 33 виграні справи стосується порушень різних статей Європейської конвенції з прав людини, включають більш ніж 2100 жертв порушень прав людини. Росія була визнана в цих справах винною, вона зобов’язана виплатити жертвам більше 5 мільйонів євро. Москва робить все для того, щоб ніхто не згадував про ці рішення. Для всіх нас натомість важливо, щоб ці рішення були виконані, оскільки у випадку зворотного це буде негативним сигналом, що безкарність продовжується, порушники прав людини робитимуть це знову. З іншого боку, така ситуація бентежить людей, що проживають у Придністров’ї, їх довіра до міжнародних структур і міжнародного права зменшується. Для існування порядку важливо, щоб міжнародні угоди і договори виконувалися, проти країн-порушників вводилися санкції.

Ситуація з правами людини в Молдові — не ідеальна, часом виходять назовні серйозні проблеми. Все це відбувається, на жаль, і після тривалого періоду реформ, підтримуваних державами-партнерами і міжнародними інститутами. Наша держава має свої обов’язки і виходить на міжнародних трибунах з відповідними звітами, які дозволяють моніторити ситуацію. Ми маємо хороших журналістів, які роблять якісні розслідування, сильне громадянське суспільство. Незважаючи на це все, у нас залишаються суттєві проблеми з правами людини. Будь-якого журналіста просто так на Придністров’я не пропустять, він повинен отримати відповідний дозвіл. Крім того, за ним встановлюється спостереження. Люди бояться в Придністров’ї казати правду. Не слід забувати і про військову присутність у регіоні, засилля спецслужб. Опис цих елементів є важливим для бачення загальної ситуації з правами людини.

Нашу організацію видворили фактично з Придністров’я у 2015 році, не надають дозволу на в’їзд. Нам погрожують арестами у випадку спроби зробити це. Це наштовхує на думку, що сама присутність адвокатів, правозахисників, юристів і журналістів є надзвичайно небажаною там. Для нас дуже важливо, щоб на таких територіях, як Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Донбас був моніторинг. Україна, Грузія, Молдова як суспільства, що страждають від цього, повинні об’єднуватися довкола цих питань, виступати як єдиний голос на міжнародній арені. Права людини стосуються всіх громадян незалежно від територій їх проживання. І подібні території, що є закритими для моніторингу, не мають ставати територіями для безкарності. Наша організація, зважаючи на свій досвід, має безліч рекомендацій, тому залишилося знайти прихильників, щоб їх імплементувати. Важливими в цьому плані є реформи міжнародних структур, найперше ОБСЄ, яка активно присутня на пострадянському просторі, однак їх робота бажає кращого.

Маноле Іон
правозахисник, керівник ГО «Promo-LEX» (Республіка Молдова)

This publication is part to the partnership between Newssky Media Group and the Institute for Democratization and Development/Ця публікація здійснюється у партнерстві Newssky Media Group та Інституту демократизації та розвитку