Овсій Михайлович Голдовський (1903–1971)

Ексклюзив. Вчений, винахідник, заслужений діяч науки та техніки РРФСР, доктор технічних наук. Писав праці у сфері кінотехніки. Професор ВДІКу. Народився у Нікополі Дніпропетровської області. Розробив першу звукову кіноустановку.

У розвитку технології вітчизняного та світового кіно Овсій Михайлович Голдовський відіграв приблизно ту саму роль, що й Сергій Михайлович Ейзенштейн у становленні кіно як мистецтва. Та й у житті вони були друзями. І була у них одна спільна справа — перша в світі кіношкола (ВДІК), яку вони разом створили і в якій разом до кінця своїх днів викладали. Ті, хто за своєю професійною діяльністю так чи інакше мають відношення до кінематографа, не можуть не знати імені цієї людини. Адже він був одним із батьків-засновників ВДІКу, в якому викладав протягом майже півстоліття і з якого вийшли всі працівники вітчизняного кінематографа. У тому числі, до речі, і його дочка Марина Голдовська, відома теле-, кінодокументалістка. Ті студенти, які не застали Овсія Михайловича у ВДІКу, навчалися за його книгами, складали іспити з конспектів його праць.

ВІЧНА БОРОТЬБА, з життєвого кредо О. Голдовського

До обіду співробітник бореться з голодом, а після обіду — зі сном.

Його праці та наукові відкриття стосувалися такої складної матерії як технологія кінематографа. Адже вона розвивалася не менш бурхливо за саме мистецтво кінематографа. Не було такої системи кінозйомки або кінопроєкції, до винаходу якої він не мав відношення. Голдовський був серед тих, хто конструював перші вітчизняні установки звукового, кольорового та стереоскопічного кіно, розробляв та втілював у життя вітчизняні технології панорамного, широкоекранного та кругорамного кіно. Він написав 92 (!) книги, серед яких — «Світлотехніка кінозйомки» (1968), «Синхронізація в звуковому кіно і телевізії» (1933), «Проблеми кінопроєкції» (1955), «Проблеми панорамного та широкоекранного кінематографа» (1958), «Принципи широкоформатного кінематографа» (1962), «Основи кінотехніки» (1965), «Нариси історії кінопроекційної техніки» (1969) «Кінопроєкція в запитаннях і відповідях» (1971) та близько 300 (!) статей з теорії, практики та історії кінотехніки. Уникнувши суми, він не уник тюрми.

Це сталося 1938-го. Під керівництвом Голдовського тривало обладнування маленького кремлівського кінозалу, де зволили дивитися фільми Сталін та його підручні. І сталася пересічна, загалом, подія: тріснула ртутна лампа.

Овсія Михайловича потягли на Луб’янку зі страшним обвинуваченням: терористичний акт, спроба отруїти вождів парами ртуті. Його взяли у справі Шум’яцького, тодішнього керівника кінематографу. Овсій Михайлович встояв на допитах: не обмовив ні себе, ні своїх «спільників» —і вийшов на волю в «коротку відлигу» після зняття ката-наркома М. І. Єжова.

БИЛИ КРІЗЬ МОКРЕ ПРОСТИРАДЛО, зі спогадів О. Голдовського

Я вже сидів у кабінеті слідчого, коли відчинилися двері й увели Шум’яцького. Слідчий сказав:

— Краще зізнайтеся, подітися вам однаково ні́куди.

Я просто не впізнав Шум’яцького. Він був завжди такий міцний, сильний, упевнений у собі. І раптом бачу його зломленого, згорбленого, з погаслим поглядом. Навіть не підняв на мене очей.

Його посадили навпроти на стілець, він був у якихось світлих, майже білих чи то піжамних штанах, чи то кальсонах, перев’язаних на нозі, в черевиках без шнурків.

Коли він поклав ногу на ногу, я побачив, що шкіра в нього абсолютно біла. Мені все стало зрозуміло. Його били через мокре простирадло: при цьому всі синці йдуть усередину. Сплутати неможливо.

Розповідати про це не любив. Коли питали, як воно там було, відмахувався:

— Нічого спільного із санаторієм нема.

ЖАХЛИВА ВАЛІЗКА, зі спогадів М. Голдовської

Його посадили 13 березня 1938 року, вийшов він 31 серпня того ж року. Я знала, що повернувся він відтіля без єдиного зуба й з безсонням на все життя.

Всі проведені там п’ять з половиною місяців жодної ночі не спав, увесь час викликали на допити, у коридорах стояв гамір, лунав лемент — заснути було немислимо. А вдень спати не давали.

Наглядачі, побачивши у вічко камери, що ув’язнений приліг, негайно піднімали його стукотом у двері.

…Повернувшись додому після в’язниці, тато застав дві кімнати опечатаними: бабусі залишили одну. Зняв печатку, увійшов до свого кабінету, побачив розкидані папери — сліди обшуку, а біля столу — замкнену шкіряну валізку.

— А це що таке? — запитав.

Виявилося, його тітка з Подільська, котра мешкала в комунальній квартирі, днів за два до арешту привезла цю валізку й запитала в бабусі:

— Софіє Олександрівно, можна я цю валізку залишу у вас на кілька днів? А то в мене у квартирі сусідка дуже шахраювата. Аби не вкрала.

— Ну, постав, Марусю.

Валізка залишилася.

Чому на неї не звернули уваги при обшуку? Не побачити не могли. Напевно, просто халтурно робили свою роботу.

Тато відкрив валізку: вона була напхана золотими речами —тітка Маруся була з заможної родини…

— Господи, я, видно, народився в сорочці, —тільки й міг сказати тато. — Якби вони цю валізку розкрили, мені б уже ніщо не допомогло: жахливішого доказу не придумаєш.

У 60-ті роки авторитетних кінематографістів було багато, а авторитет серед амбітних студентів мали одиниці. Вже не було серед живих Ейзенштейна та Довженка, коридорами кіношколи ходили Лев Кулєшов, Сергій Гєрасімов, Анатолій Головня. Заходили до інституту Сергій Юткевич та Григорій Козинцев. Чимсь вирізнявся серед цих могікан Овсій Михайлович. Він не усвідомлював своєї значущости для вітчизняної кінокультури.

 

Інші усвідомлювали. Це було видно за манерою спілкування майстра зі студентами: за всією його іронічністю, за всім скептицизмом в його погляді завжди мерехтіла здорова людська цікавість. Мабуть, ця властивість лежала і в основі його наукової роботи. Інакше як пояснити, що він встиг зробити так багато? Після смерті Голдовського (1971 р.) на його честь Міжнародна кінотехнічна асоціація заснувала спеціальну премію його імені за найважливіше досягнення року в галузі кінотехніки.

Технічний прогрес кінематографа, отже, вже назавжди пов’язаний з ім’ям нашого співвітчизника — Овсія Михайловича Голдовського.

Дочка Марина — відома документалістка, режисерка, операторка. Вона зберігає фотографію Луї Люм’єра з автографом винахідника кіно: «Мосьє Голдовському з вираженням глибокої симпатії».

В історичній частині Нікополя на будинку (Микитинська, 23А), в якому проживала сім’я Голдовських і де народився Овсій Михайлович, є меморіальна дошка, яка встановлена стараннями П. М. Богуша.

Література:

1. Юрий Богомолов. Не последний из могикан. // Газета «Известия». 27 декабря 2005.
2. Фарида Садыкова. Месье Евсей. . – Издательский дом “Попцов” 2005.
3. ГОЛДОВСЬКИЙ Овсій Михайлович [Електронний ресурс] // Нікопедія – Режим доступу до ресурсу:

Текст Павла Макарова («Исторические личности на Никопольщине»)

Переклад Тетяни Макарової