Інтерв’ю з президентом Інституту громадських справ у Словаччині Григорієм Месежниковим

Ексклюзив. Про Словаччину, війну з РФ, вступ України до ЄС, ситуацію на Близькому Сході та існування Вишеградського формату

США — лідер вільного світу, тож має й надалі керувати процесами, бо без них у світі будуть джунглі. Україна вже розлучилася з Росією, і чим швидше Росія це усвідомить, тим ліпше буде для самої ж Росії.

Чому у Словаччині перемогли саме такі сили — ветеран Фіцо, а не прогресивний демократ Шимечка?

У 2023 році ключове значення для Словаччини мали саме результати виборів до парламенту. Партія Smer SD набрала найбільшу кількість голосів, натомість недостатню для формування уряду. Ситуацію використав Петр Пеллегріні, який колись залишив SmerSD і заснував власну партію. До них долучилася Словацька національна партія, і спільно вони створили уряд. Цей уряд наразі репрезентує минуле Словаччини. Це ті сили, що завели Словаччину у глухий кут мафіозно-корупційного правління, що впало у 2017-2020 роках, коли Фіцо довелося піти у відставку під тиском вулиці.

Після вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка громадяни усієї Словаччини вийшли з протестами й вимагали його відставки. Головою уряду став Петр Пеллегріні. Він називав себе альтернативою Smer SD , обіцяв увійти в коаліцію з демократичними силами на наступних виборах, Фіцо називав минулим Словаччини. Але склалося так, що дострокові вибори завершилися поверненням Роберта Фіцо у владу. Головне питання -чи вдасться Фіцо досягнути задекларованих цілей. Це ревізія внутрішньополітичного розвитку, відмова від переслідування злочинців, насамперед корупціонерів, створення умов для цілковитого особистого імунітету.
Зокрема, його ревізія спрямована на припинення підтримки України, її поступу до ЄС, як держави, що чинить спротив кремлівській агресії. Уряд вже припинив надання військової допомоги Україні з власних арсеналів, але поки дозволено приватним компаніям продавати зброю для України, уряд Фіцо не зупиняє комерційні проєкти.

Уряд працює лише 2 місяці, ніби ще зарано говорити, але ревізія правоохоронних органів триває, тиск на ЗМІ триває, і Фіцо намагається повернути Словаччину зразка 2012-2020 років. Він чинить спроби ліквідувати спеціальний підрозділ Словацької спеціальної прокуратури, навіть розпустити її.

Цього разу просто йому не буде. Вже відбулися акції протесту, минулого тижня в Братиславі прийшли майже 15 000 учасників, у Кошице — 3000.

Ці маніфестації організували політичні партії, це вперше у Словаччині (лідери Сулік, Шимечка і Маєрський).
Окрім того, Євросоюз надіслав сигнал, що прагнення Фіцо суперечать нормам правової держави. Єврокомісар з питань юстиції Рейндерс відкрито заявив, що ЄС не перейматиметься, якщо Словаччина не відповідатиме принципам ЄС, і швиденько запровадить санкції, аби не породити другого Орбана. Натомість все ж для Фіцо це ключове питання, і він і далі працюватиме над цим.

Спеціальна прокуратура не зважає на зміну влади, нещодавно порушили справи проти двох осіб, близьких до Фіцо.

Чи може найближчим часом щось змінитися щодо Шимечки?

Мілан Шимечка — заступник очільника парламенту, лідер великої опозиційної партії.

У Словаччині кожна опозиційна партія має свою ідеологічну платформу.

Мілан Шимечка був заступником голови Європарламенту. І на сьогодні він розвивається як один з найпопулярніших політиків. Більшість парламентаріїв від Прогресивної Словаччини утворилися з громадських активістів. У них великі зв’язки в регіонах, що дає перспективи для партії.

Чи змінилася Словаччина, на вашу думку?

Так, змінилася. Фіцо почав відверті напади на Україну в соцмережах. Жахає його риторика, його словесні атаки, і зрозуміло, що з-за кордону складно стежити за деталями. Так, він атакує Україну вербально, водночас голосує спільно з ЄС.

Так, для іміджу Словаччини у світі, Фіцо не є позитивом, що може позначитися на закордонних інвестиціях у Словаччину. Тобто наразі Словаччина прямує до проблемних подій, які можуть вплинути на економічний розвиток країни.Наразі дефіцит бюджету Словаччини становить 6,5 %, й такого вже давно не було. ЄС має всі підстави вимагати відповідності до норм Європейського Союзу, може запровадити санкції.

Яким, на вашу думку, був останній саміт ЄС щодо України, які перспективи на найближчий час, і яким довгим буде шлях України до набуття членства в ЄС?

Цей саміт є подією історичного значення. ЄС відкрив перемовини з Україною щодо вступу. З цього шляху Україні вже не зійти, ймовірно він буде довгий, довше ніж був у Словаччини. Відтепер Україна не просто кандидат (як Грузія, наприклад), а вона розпочала роботу над chapters (їх, здається 32). Відтепер триватиме процес увідповіднення українського законодавства законодавству ЄС.

Це неймовірний результат з огляду на війну з Росією. У жодної держави, що увійшла до ЄС після 2004 року, такого не було. Україні вдалося переконати ЄС щодо серйозного ставлення до своїх намірів, здійснити певні перетворення, без яких Україна не отримала б цього статусу й відкрила перемовини про вступ. Наразі розв’язується питання щодо допомоги. Тут на жаль Орбан вкотре став на диби, але його вгамують, без сумнівів. Угорщина вже отримала 10 заморожених мільярдів з фонду розвитку, і допомога Україні в жоден спосіб цього фонду не стосується. Орбан хоче випросити й решту — 20 мільярдів, але ж тиск на угорські медіа триває, не виконані вимоги щодо законодавства. Натомість навколо України триває торг, висуваються умови тощо.

Окрім того, важливе рішення американського конгресу щодо допомоги Україні.

На вашу думку, яка доля може спіткати Орбана найближчим часом?

Орбан буде ще довго. Йому насправді вдалося створити особливу систему державного устрою. Це не ліберальна демократія з дефектами, Орбан назвав Угорщину неліберальна національна держава. Він каже, що ліберальна демократія йому не подобається, йому подобається християнська демократія. Насправді угорців це все поки влаштовує, його партія має підтримку, достатню для його правління. Угорське населення віддає владу тим, хто має досвід. Так було з Яношем Кадаром після 1956 року, так триває і тепер. Хоч Угорщина не є успішним прикладом розвитку. Це також пов’язано зі слабкою опозицією в Угорщині, спроба об’єднати опозицію зазнала фіаско, значна частина опозиційного електорату перейшла до Орбана (ультраправа партія Йобік).

Що, на вашу думку, невдовзі відбудеться на Близькому Сході?

На мою думку, Ізраїль безумовно переможе ХАМАС. Усі спроби перемир’я, пауз, обміну заручників на терористів нічого не дадуть. Ізраїль заспокоїться лише тоді, коли знищить ХАМАС. Міжнародна підтримка Ізраїлю вище, ніж була усі роки. Аналітики кажуть, що Ізраїль -країна, якій не дають перемогти, адже ХАМАС можна було знищити давно. США й Німеччина підтримують Ізраїль, і Ізраїлю вдасться перемогти. Єдина проблема — що потім робити з Сектором Гази.

Часом у наших партнерів якісь дивні сприйняття реальності, й щодо України також….

Так, бо США — це демократія, й головне для них — воля виборця. Стосовно Сектора Гази, наприклад, у Демократичній партії є крило, яке відверто підтримує ХАМАС, а в Республіканській є ті, що не підтримують Україну.Вони постійно шантажують. Виживання України — це виживання Європи. Але і в Байдена падає підтримка.

Наразі Вишеградська група існує лише де-юре, а де-факто вона не діє. Чи є в неї майбутнє?

Вишеградська група важлива, й вона була ефективна. Було зроблено дуже багато насамперед, коли ми всі долучалися до процесу євроатлантичної інтеграції. Усі ми мали однакові позиції щодо ЄС, щодо НАТО, співпрацювали одне з одним. Суперечностей не було, були певні проблеми, пов’язані з Мечіяром, Клаусом. А тепер спершу Орбан розпочав підривати співпрацю з ЄС спершу під парасолькою Вишеградської четвірки. проти його спроб висловлювалися і чехи, і словаки. Попередня польська влада підтримувала Орбана щодо ЗМІ й правової системи, натомість щодо Росії поляки мали негативну позицію. На жаль, Вишеградська четвірка наразі не говорить в унісон, але варто зберегти й розвинути всі напрацювання між регіонами 4 країн в усіх сферах -транспорт, культура, місцеве самоврядування. Якщо у владі цих країнах будуть притомні політики, то буде і розвиток.

Яким може бути 2024 рік для України?

Багато залежить від Заходу. Захід мусить працювати з Україною щодо параграфів Угоди, а також надати фінансову допомогу. 50 мільярдів це мало. Світ має працювати на перемогу України. США вигідно усі складські запаси старого озброєння передати Україні. США -лідер вільного світу, тож має й надалі керувати процесами, бо без них у світі будуть джунглі. Україна вже розлучилася з Росією, і чим швидше Росія це усвідомить, тим ліпше буде для самої ж Росії.

Спілкувалася Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media, заступниця головного редактора