Чому Україні потрібен мільйон мігрантів щороку

Без збільшення кількості населення Україну після війни може чекати стагнація замість економічного зростання. Як вирішити проблему, пише аналітик міжнародної торгівлі та політики, випускник London Business School Іван Троценко для epravda.com.ua.

Грандіозні інфраструктурні проєкти в рамках Національного плану відновлення, презентованого українським урядом в Лугано, не проходять перевірки на прибутковість.

Наразі високим є ризик того, що в країні не буде достатньо людей, аби цими благами користуватися.

Майбутнє України може піти двома шляхами: або до нас приїжджає щорічно мільйон людей, ми вчимо їх української мови, будуємо аеропорти та нові міста за кошти відновлення, або йдемо шляхом Боснії і Герцеговини, де післявоєнна надія змінилася економічною стагнацією.

Продовжуємо витрачати мільярди на стимулювання народжуваності, підтримку села та повернення українців з-за кордону, які того не сильно хочуть.

Найбільша економіка світу — Сполучені Штати Америки — відома як країна мігрантів. Мільйони новоприбулих на межі 19-20 століть дозволили швидко розбудувати інфраструктуру й заклали основи майбутнього стрімкого розвитку.

Саме людський капітал зробив можливою могутність США. Післявоєнна відбудова Франції відбувалася спільно з мігрантами з Алжиру, Лівану, Марокко.

За останні пʼять років Україна видала робочих віз менше, ніж Велика Британія за пів року. Це притому, що в Британії йдуть активні дебати про перенаселення, а з України щороку ще до війни виїжджали по пів мільйона громадян.

Чомусь отримати британську посвідку на проживання значно простіше та зрозуміліше, ніж українську.

Частково це можна пояснити корупцією чи некомпетентністю.

Недавні випадки з білоруським добровольцем Олексієм Лазарєвим та його дружиною, яким міграційна служба відмовила в наданні посвідки на проживання в Україні, та викриття керівництва департаменту міграційної поліції в організації закладів секс-послуг яскраво демонструють стан міграційної системи України.

Однак ця стаття — не про корупцію в ДМС, а про відсутність у держави візії щодо міграційної політики, яка нам критично необхідна вже зараз.

Чим більше народу — тим більше кисню і менше безробіття

Сучасні економічні процеси доводять, що людський капітал має набагато більшу економічну цінність, ніж увесь нафтогазовий запас держави. Країни з більшою густотою населення частіше за все мають розвинену інфраструктуру, високу оснащеність лікарень та передові університети.

Очевидна кореляція між щільністю населення країни та її заможністю. Населення розвинених країн з великою територією, наприклад, Австралія та Канада, в основному концентрується в економічних центрах або хабах, які сполучені між собою мережею високошвидкісних поїздів, аеропортів та хайвеїв.

Зауважте: ніхто в їхніх урядах не переживає про майбутнє «канадського села» та не створює з цього приводу державних цільових програм.

У розвинених країнах частка сільського господарства у ВВП не перевищує 3%, хоча Австралія та Канада входять до п’ятірки провідних експортерів збіжжя. Решта — це послуги та високотехнологічне виробництво, які розвиваються в місцях формування великого скупчення людей.

Саме в таких центрах, наприклад, медичний стартап, який хоче кинути виклик раку, зможе знайти собі і Java-девелопера, і лікаря, і бухгалтера, а мережа кав’ярень зможе розширитися і створити більше робочих місць завдяки тому, що її напої смакуватиме щодня значно більше людей.

Демографічна ситуація в Україні не просто складна, а катастрофічна.

На графіках вище зображені вікові піраміди населення України та Великої Британії. Для кожного вікового проміжку, позначеного на вертикальній шкалі, вказана кількість чоловіків та жінок у країнах.

Піраміда у формі конуса з великою кількістю молоді є ознакою демографічного буму та спостерігається в деяких африканських країнах, наприклад, у Нігерії. Звуження піраміди до низу є ознакою демографічного спаду. Ще до війни Україна мала катастрофічно малу кількість людей віком 15-35 років.

Це демографічний проміжок з найбільшим економічним потенціалом, гарантія сталого економічного зростання країни та забезпеченої старості для населення пенсійного віку. У 2021 році природний приріст населення (народжені мінус померлі) становив мінус 442 280 осіб або населення Миколаєва.

Природний приріст не враховує міграцію. Таким чином, щорічно Україна втрачала близько 750 тис громадян. Відповідно до цієї піраміди, через десять років економічно активне населення скоротиться на 2,2 млн осіб через вихід на пенсію більшого покоління і досягнення повноліття меншим поколінням.

До війни з України щороку лише до країн Євросоюзу легально мігрували по 600 тис громадян. Скорегувавши цю цифру, наприклад, на 20%, щоб врахувати нелегальних мігрантів, отримаємо 7 млн громадян, які емігрували б з країни в наступні десять років, якби не було війни.

Після початку великої війни, за оцінками ООН, з України виїхали і не повернулися 4,86 млн людей. Додайте до цього втрати під час боїв.

Таким чином, у нашій державі в наступні десять років вимальовується катастрофічний дефіцит людей економічно активного віку в розмірі мінімум 9,2 млн осіб порівняно з довоєнним 2021 роком.

За таких обставин будівництво доріг, аеропортів, заводів та житлових комплексів, які проголошує Національний план відновлення, не має сенсу. Аналіз інвестиційної привабливості таких проєктів ніколи не буде позитивним, адже всіма цими благами не буде кому користуватися.

Політикою стимулювання народжуваності не обійтися, на це підуть десятиліття, а забороняти виїзд чоловікам після припинення воєнного стану довго не вийде.

Єдиним дієвим виходом з цього демографічного зашморгу на шиї українського економічного зростання є продумана міграційна політика. Саме цей важливий елемент післявоєнного відновлення й упустив Національний план.

Разом з проведенням реформ країна повинна щороку залучати не менше мільйона мігрантів з третіх країн: 220 тис ­— на вирівнювання демографічного дисбалансу та 800 тис — на відновлення колишньої чисельності населення.

Give me your tired, give me your poor

«Віддайте мені ваших знесилених, віддайте мені ваших бідних, ваші маси, що живуть у тісноті і прагнуть дихати вільно», — саме ці слова із сонету американської поетеси Емми Лазарус «Новий Колос» викарбувані на постаменті Статуї Свободи в Нью-Йорку.

У цьому сонеті йде мова про велику кількість знедолених, які прибули до Сполучених Штатів у 1880-х роках через порт Нью-Йорк у пошуках кращого життя, і яких Америка зустрічала з розкритими обіймами.

Люди тікали від переслідування, злиднів, голоду та перенаселення в Європі. Такою була візія американського уряду. Саме ці бідні, голодні, здебільшого неосвічені, але мотивовані свободою люди створили найвеличнішу країну в історії світу — Сполучені Штати Америки.

Настав час Україні мати свою візію щодо міграційної політики і запрошувати молодих, мотивованих людей будувати своє життя на нашій землі.

Політика міграційного дивіденду

Згадайте, як ще 10-15 років тому шикувалися черги за візами біля посольств країн ЄС, а рівень відмов подекуди сягав 20%. Після 2016 року все кардинально змінилося, і ми змогли їздити в ЄС, як до Львова. Причиною цього є не тільки євроінтеграційні успіхи України — сталася зміна в міграційній політиці ЄС.

Блок почав адаптувати політику міграційного дивіденду — запрошувати до себе людей віком 15-35 років для навчання або працевлаштування.

Чому дивіденд і чому саме такий віковий інтервал? Профінансуй три роки університетської освіти для випускників шкіл — і в тебе готовий платник податків на найближчі 40 років з міцним здоров’ям, на якого не треба витрачати 12 років фінансування шкільної освіти, бо за вас це зробила інша держава.

Зараз ЄС активно фінансує освіту та проживання української молоді, а українські батьки дедалі частіше подумують відправляти дітей за кордон.

Мігранти віком 20-35 років ще привабливіші: мають досвід роботи і завдяки заощадженням збільшують внутрішній попит. Отже, країна отримує дивіденди.

Можна запровадити багато цільових програм для утримання українців удома, однак ці програми ляжуть фіскальним тягарем на український бізнес і породять чергову спіраль корупції в профільних комітетах Верховної Ради.

Україні пора відкинути стереотипи про загрози імміграції і мати власне бачення. В України є три головні магніти для економічно активних людей.

Перший — сталий м’який клімат. Зміна клімату у світі щороку забирає мільйони життів та прирікає регіони на засуху, голод та спалахи епідемій. У 2022 році в Індії майже місяць трималася температура 43 градуси.

Інші регіони накривають мусони та повені. За таких умов важко будувати багатомільярдну компанію. Україна ж здатна запропонувати комфортні умови.

Другий — європейська демократія. Попри всі корупційні скандали, наша країна впевнено розвивається як вільне суспільство, головною цінністю якого має бути людина. Так, до ідеалу нам ще далеко, однак цей шлях уже незворотний. Про це свідчить статус кандидата в члени Євросоюзу.

Третій — бренд України. Завдяки героїчному опору ЗСУ російським окупантам бренд України відомий на весь світ та асоціюється з хоробрістю, витривалістю, волею та гідністю. Люди захоплюються Україною та її народом.

Час усвідомити, що набагато вигідніше народитися та жити у великому поколінні. Українець матиме більше шансів знайти гідну роботу та збудувати власний успішний бізнес там, де буде багато мігрантів. Отже, українська міграційна політика повинна складатися з чотирьох елементів.

1. Маркетинг. Враховуючи свої переваги та можливості, Україна повинна обрати країни, з яких хотіла б запрошувати людей. Це можуть бути Індія та Бангладеш, які потерпають від змін клімату, або країни Африки, де населення страждає від голоду, перенаселення та диктатури.

У таких країнах потрібно проводити маркетингову кампанію серед молоді та позиціонувати Україну як нову «Гудзонову затоку».

2. Система міграційних балів (points-based system). У західних країнах, які впроваджують політику міграційного дивіденду, набула популярності система РВS, за якою потенційні мігранти отримують бали за свої навички та вік.

Набравши певну кількість балів, людина автоматично отримує посвідку на проживання без будь-яких квот або затяжних процедур.

3. Електронний документообіг. Подання документів повинне бути онлайн, рішення мають ухвалюватися автоматично алгоритмом, а в персональному кабінеті повинен бути калькулятор балів PBS.

4. Центри навчання для мігрантів. Такі центри мають бути за кордоном і в Україні. Їх мета — навчання української мови, ознайомлення із законодавством України та перевірка кваліфікацій. Після прибуття в Україну мігранти повинні певний час отримувати підтримку від держави для облаштування.

Реалізація цих елементів дозволить наповнити економіку робочою силою.

Успішність нашої міграційної політики буде залежати від «королеви реформ»: повної перебудови системи юстиції. Саме вона гарантуватиме права та свободи, включно з недоторканністю приватної власності, заради яких до України їхатимуть іноземці. Без цього жоден житель Руанди не поїде в Україну.

Читайте також на Newssky «Австрія заморозила близько €2 млрд активів РФ» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.