Процес повернення українців до власної канонічної автокефальної Церкви з пазурів імперського клерікального сталінізму набуває масштабів лавини.
Хто ще не вірить — тому стане у пригоді ця динамічна мапа . До речі, ми поки що не включаємо «пограничних» випадків, лише повноцінні та узгоджені. А так, якщо загалом рахувати, разом із тима громадами і парафіями, що на даний момент перебувають у процесі, так і біля третьої сотні. Не дивно, що так схарапудився Мордор, Данилівський готель — ба навіть сам біснуватий плєшфюрер ледь не вимагає «хрестового походу». Мабуть, уявив себе якимсь, прости Господі, Сігізмундом. Та вже, як-то кажуть, не вигорить…
Так чи інакше, процес набув якісних рис — і не так, як за Михайла Сергійовича «пішов», а рухається жваво і стрімко. Почав собі щось думати і «генералітет» філії — солодкість безтурботного життя клірика сьогодні поставлено в життєдайну сурядність до розуміння власної духовної місії, огорнутої ніжністю миролюбного українського державотворення. От Ви зрозуміли, про що саме сказано вище? А вони — точно зрозуміли.
And Amen :)
