Трампізм як помста

«Хочеш помститися – копай дві могили».

Східна мудрість

Ексклюзив. Щоб зрозуміти у чому полягає електоральний феномен Трампа, а радше – трампізму, потрібно відповісти на питання: «У чому секрет шаленої популярності книги «Граф Монте-Крісто»?» А відповідь відома: це – тріумф помсти.

Дональд Трамп

Трамп, а радше – трампізм, так і сприймається, як помста за неуспішне існування. Суспільство споживання невірно визначило сенс успіху людини. Тому, навіть досягнення мети залишає відчуття змарнованого, страченого життя. Це породжує невротичний пошук винних, щоб запобігти формуванню стійкого неврозу, який веде людину до агресії та самознищення.

Стан постійного пошуку винних – це живильне середовище, в якому зароджується і постає в усій повноті потреба помсти. У цей момент і виникає колективний, масовий запит на ті сили, на того, хто голосно промовить: «Я помщуся за всіх вас!» Слід зазначити, що такі активісти є завжди. Але вони стають лідерами тоді, коли на вершину популярності їх піднесе панівний соціальний запит, що культивується здебільшого в суспільних стратах особливо не обтяжених широкими світоглядними поглядами, знанням глибини причинно-наслідкових зв’язків існування соціуму, усвідомленням нерозривної взаємопов’язаності прав і обов’язків члена спільноти.

До речі, в умовах суспільства нав’язаного попиту такий запит легко сформувати штучними засобами завдяки інформаційним мережам, подібно до того, як формується нав’язаний попит на нові товари, ліки, послуги тощо.

Тобто, не обов’язково, щоб життя було страченим, неуспішним, змарнованим. Досить, щоб тобі про це оголосили. Ось тоді й виникає пошук винних, який знаходить того, хто помститься за всіх.

У цивілізації нав’язаного попиту, до якої прийшло людство, будь-який успіх стає чужим, скороминущим, фейковим. Відтак, у надрах самого суспільства генеруються настрої, запит на того, хто скаже: «Винні всі вони! Я помщуся за вас!»

Це не є унікальною обставиною для якоїсь окремої країни. Але, коли соціальний запит на помсту починає стрімко поширюватися і з’являється лідер особливо не обтяжений дотриманням законодавчих норм, моральними принципами і настановами етичної поведінки, соціум потрапляє в «ідеальний шторм».

Тоді гасла «боротьби за справедливість» виявляють свою приховану руйнівну суть, бо в них у цих умовах ігнорується особиста відповідальність, а натомість впроваджується вибіркова колективна провина когось. Вибірковість застосування і спрямування нав’язаного обурення – це геній невігластва, відсутності принципів, моральної розхристаності, хоча часто-густо вона ховається за моралістичною риторикою, та нічого спільною з основами моралі немає.

Помилковим буде пов’язувати такий стан справ виключно з певними персоналіями. Саме суспільство, яке індивідуальний успіх будь-якою ціною наділило сенсом існування і протиставило його цінності колективних здобутків, самоузгоджено генерує стани легітимної сваволі. Тоді і з’являється об’єднавча персона, яка скаже: «Я – за вас, і моя помста стане вашою!»

Відтак, можна вважати, що трампізм – це просто своєрідна новітня форма пробудження та експлуатації чудовиськ, що постійно мешкають у масовій свідомості суспільств, але які приспані цивілізацією. Завданням відповідальних еліт завжди було не давати їм прокинутися, аби ці чудовиська не зруйнували досягнутий базис поступу соціуму. Чи впораються еліти з цим викликом нині – покаже час.

P.S.

Окремо слід зазначити, що цивілізація перебуває, і вже давно, в умовах гібридної війни, яку веде Кремль через власні потужні інформаційні системи. Метою такої агресії є впровадження в суспільствах, спільнотах емоційного хаосу, що генерує настрої втоми і зневіри, відтак – запиту швидкого вирішення проблем, гострота яких є здебільшого нав’язаною, але дуже дошкульною. Тобто: Кремль формує в суспільствах потребу негайних авторитарних способів виходу зі стану, який будоражить людей. А руйнування демократичної системи і впровадження автократій – засаднича мета і основа політики Кремля.

Валентин Ткач, для Newssky