Словаччина між минулим і майбутнім

Ексклюзив. Чергові вибори у Словаччині, цього разу президентські, вкотре стали індикатором рівня дорослості словацької нації. Доросла нація не боїться відповідальності. Інфантильна приймає те, що дають і обіцяють не вимагати плати. Та так не буває.

Уряд Фіцо працює над підготовкою до переговорів з урядом України

За словами Фіцо, перемовини мають відбутися 10 квітня у Міхаловце.

Під завершення дводенного саміту ЄС у Брюсселі словацький очільник уряду підтвердив, що Словаччина не надаватиме Україні нічого з військових озброєнь.

Фіцо уточнив, що словацький уряд вважає цю зустріч важливою. Він акцентував, що Словаччина може довести спроможність підтримки за межами військової сфери.»Це будуть проєкти, важливі для практичного життя українців. Вони пов’язані з транспортуванням, постачанням електроенергії або перетином кордонів між двома країнами», — сказав він.

Фіцо апелював до намірів лідерів ЄС стосовно використання заморожених російських активів у Європі, які становлять три мільярди євро, а також до плану виділення Україні п’яти мільярдів євро через Європейську. програму миру (EPF).

«Загалом це вісім мільярдів, і це важливо для нас, тому що ми постійно добиваємося коштів задля повернення тих, що Словаччина пожертвувала для України, і це створює для Словаччини серйозну проблему безпеки» (він говорив про системи С-300, боєкомплект та винищувачі МіГ-29).

У цьому контексті відбулася двостороння зустріч Фіцо з прем’єр-міністром Італії Джорджею Мелоні, яка підтвердила, що Італія виведе свою зенітну систему, тимчасово надану Словаччині, але пообіцяла вивчити всі можливості, щоб ця система повернулася до Словаччини.

Гроші, на які Словаччина чекає через EPF для відшкодування безоплатної військової допомоги Україні, заморожені, оскільки Угорщина блокує виплату п’ятого траншу повернення ресурсів. Що довше це робить Орбан, то більше зростає кількість зацікавлених у відшкодуванні коштів, фонд перерозподіляється на кілька частин, і це зменшує допомогу, обіцяну Словаччині. З Віктором Орбаном на саміті про цю проблему Фіцо не поговорив, натомість він висловився, що уряд захищатиме інтереси Словаччини.

Фіцо підтвердив, що Словаччина не приєднається до чеської ініціативи щодо закупівлі боєприпасів із третіх країн для України. Він уточнив, що поважає будь-яке рішення іншої країни щодо військової допомоги Києву, натомість Словаччина не надаватиме Україні нічого зі своїх військових запасів.

За словами Роберта Фіцо щодо наступного болючого для України питання — імпорту українського зерна, Словаччина одностороннім рішенням блокує імпорт 14 українських сільськогосподарських товарів, і це привітали словацькі фермери. Він додав, що кілька прем’єр-міністрів та президентів на саміті наполягали на тому, що ЄС має повернутися до нормальних та справедливих відносин з Україною, оскільки така величезна перевага, яку отримує Україна, може спричинити порушення функціонування єдиного ринку ЄС. 

Словаччина напередодні чергових потрясінь

23 березня 2024 року країна парадоксів Словаччина вкотре може здивувати світ. Коли будуть відомі результати першого туру, ми певна річ опублікуємо коментарі наших словацьких партнерів.

Наразі пропонуємо список кандидатів, що балотуються на пост президента Словацької Республіки у 2024 році. Перший тур президентських виборів відбувся у суботу, 23 березня 2024 року.

Патрік Дубовський

Народився 1965 року в Братиславі, доктор філософії, історик та архіваріус.

Закінчив філософський факультет Університету Коменського у Братиславі. Крім того, навчався в Університетському коледжі Лондона, спеціалізуючись на слов’янських та східноєвропейських дослідженнях.

Працював архіваріусом та клерком у Міністерстві культури. З 2000 по 2003 рік — в апараті уряду у відділі з прав людини та меншин. З 2004 року по сьогодні працює в Інституті національної пам’яті, де займається питаннями переслідування церков та цивільним опором за комуністичного режиму в Чехословаччині. 2020 року балотувався до парламенту від партії «За народ» з 58-го місця, але не був обраний.

Штефан Харабін

Народився 4 травня 1957 року у Любиці. Юрист, колишній суддя та політик на пенсії.

Закінчив юридичний факультет Університету Павла Юзефа Шафарика у Кошице.

У 2006-2009 роках був міністром юстиції з кандидатури Народної партії – Руху за демократичну Словаччину. До цього обіймав посади голови Верховного суду та Судової ради. Після звільнення з Мін’юсту у 2009 році Судова рада переобрала його на посаду голови Верховного суду. 2014 року залишив керівну посаду, але продовжив працювати там суддею. Після невдалого висування кандидатури на пост президента у 2019 році подав заявку на посаду члена Нацради за списком партії «Влада», але безрезультатно.

Маріан Котлеба

Народився 7 квітня 1977 року в Банська-Бистрице. Політик, голова партії Котлеба – Народна партія «Наша Словаччина». Закінчив факультет природничих наук Університету Матея Бєли у Банська-Бистрице. 2013 року закінчив вивчення економіки на економічному факультеті Університету Матея Бела. Його кар’єра розпочалася у спортивній гімназії, де він працював учителем інформатики. 2003 року став головою партії Словацької Співдружності. Обіймав цю посаду до 2006 року, коли партію розпустив Верховний суд Словацької Республіки. У 2013-2017 роках був головою самоврядного регіону Банска Бистрице. На парламентських виборах 2012 року уперше балотувався від партії LSNS, але не пройшов до Національної ради, знову балотувався до парламенту на виборах 2016 року як голова партії Котлеба – Народної партії Наша Словенська. Став членом НР СР, увійшов до Національної ради зі своєю партією на виборах 2020 р. Втратив свій мандат у 2022 р., коли суд визнав його винним у пропаганді неонацистської символіки. Балотувався на пост глави держави у 2019 році.

Ігор Матович

Народився 11 травня 1973 року у Трнаві. Політик, бізнесмен, був віцепрем’єром, прем’єр-міністром та міністром фінансів. 2010 року вперше став членом Національної ради Словацької Республіки. Спершу отримав політичний досвід у партії SaS, пізніше заснував рух OĽaNO (нині Словаччина), головою якого є.Закінчив факультет управління Університету Коменського в Братиславі. Уряд Ігоря Матовича прийшов до влади під час спалаху пандемії коронавірусу у 2020 році. Матович залишив посаду прем’єр-міністра наприкінці березня 2021 року. Але не пішов з уряду, а став міністром фінансів у новому уряді свого колеги по партії Едуарда Геґера. Наразі є депутатом від опозиційного словацького руху.

Пітер Пеллегріні

Народився 6 жовтня 1975 року в Банська-Бистрице. Колишній прем’єр-міністр, голова партії Hlas-SD, нині обіймає посаду голови парламенту. Навчався на економічному факультеті Університету імені Матея Бела в Банська-Бистрице, а згодом на економічному факультеті Технічного університету в Кошице. На парламентських виборах 2006 року став членом Національної ради Словацької Республіки від партії Smer-SD. Знову став депутатом парламенту 2010 року. Його було обрано втретє депутатом НР СР на дострокових парламентських виборах у 2012 році. Призначений державним секретарем Міністерства фінансів. 2014 року став заступником голови партії Smer-SD. Після відставки міністра Душана Чапловіча у 2014 році призначено міністром освіти, науки, досліджень та спорту. Став прем’єр-міністром у 2018 році, і йому було доручено сформувати новий уряд після того, як уряд Роберта Фіцо пішов у відставку.

Іван Корчок

Серед кандидатів на пост президента – давній дипломат та колишній міністр закордонних справ Іван Корчок (59 років). Народився 4 квітня 1964 року в Банська-Бистрице. З 1983 до 1987 року навчався на факультеті бізнесу Економічного університету в Братиславі. Вищу дипломатичну освіту здобув в Інституті міжнародних відносин у межах аспірантури міжнародних відносин Університету Коменського у Братиславі. Дипломатією почав займатися 1992 року — коли вступив на роботу до тодішнього Міністерства міжнародних відносин Словацької Республіки. Понад п’ятнадцять років тому Корчок двічі обіймав посаду статс-секретаря МЗС — у 2002–2005 роках при уряді Мікулаша Дзурінди та з 2015 по 2018 роки при уряді Роберта Фіцо. Був послом Словацької Республіки в США з 2018 по 2020 рік, у Німеччині з 2005 по 2009 рік та постійним представником Словацької Республіки в ЄС з 2009 по 2015 рік. Очолював МЗС з 2020 року як кандидат від партії «Свобода та солідарність» до вересня 2022 року, тобто під час правління Ігоря Матовича та Едуарда Геґера.

Андрей Данко

Народився 12 серпня 1974 року в Ревуку. Юрист, голова Словацької національної партії, обіймає посаду заступника голови Національної ради Словацької Республіки. Навчався на юридичному факультеті Університету Коменського у Братиславі. 2003 року склав іспити на адвоката. З 2006 по 2010 рік працював помічником кількох депутатів від SNP у Національній раді Словацької Республіки. У 2016 році через чотири роки йому вдалося повернути SNP до парламенту. Його партія увійшла до складу коаліції Smer, SNP та Most-Hid. Данко став головою Національної ради. 2020 року партія вийшла з парламенту, куди повернулася на виборах 2023 року, після яких сформувала коаліцію зі Smer та Hlas.

У переліку є ще кілька людей, зокрема Ян Кубіш, Мілан Налик та інші. Натомість їхня участь не має жодного впливу на перебіг подій.

Ви бачите наших старих знайомих, зокрема Данка, Котлебу й Пеллегріні, здобуття якими найвищого політичного посту Словаччини не віщує доброго для України. Натомість who knows якою буде політична кон’юнктура на європейському континенті, і чого вимагатиме вона від лідерів країн. Врешті Андрей Данко зняв свою кандидатуру з виборного процесу.

Наш кандидат Іван Корчок, проукраїнський, проєвропейський політик, який працюватиме над тим, щоб Словаччина не повернулася у минуле.

Тож основна сюжетна лінія – це боротьба між Корчком і Пелегріні. У неділю рано-вранці стали відомими результати першого туру президентських виборів у Словаччині.

А саме – Іван Корчок відносно неочікувано набрав 41,92%, а Пітер Пеллегріні — 37,43 % голосів. Варто зазначити, що Петр Пеллегріні та Іван Корчок на цю мить мають приблизно однакові шанси на перемогу в другому турі.

Стежте за нашими новинами, щоб дізнатися результати волевиявлення у Словаччині.

Щоб молодь не залишала країну. Щоб ми могли пізнавати друзів та союзників 

Зузана Чапутова, чинна президентка Словаччини, виступила на одному зі словацьких телеканалів напередодні президентських виборів.

Найважливіші меседжі виступу:

• заклик до громадян реалізувати своє виборче право;
• важливим є голос кожного з вас;
• президент не може впливати на економіку або ухвалювати важливі політичні рішення;
• факти повинні почати переважати забобони в політичних дискусіях;
• Словаччина заслуговує на гідне становище у світі навіть через п’ять років. Прошу вас, не перекладайте відповідальність на інших та використовуйте право, яке належить вам. Робімо те, що важливе сьогодні, знаючи, що сьогодні та зараз наше майбутнє в наших руках. Я з нетерпінням чекаю на зустріч із вами на виборчих дільницях у суботу», — сказала моя улюблена європейська політикиня сьогодення.

Маєток, який почасти відвідував Фіцо, може бути оштрафований. Він не виконав юридичного зобов’язання

І знову згадуємо Яна. Куцяк виявив цей маєток багато років тому, а широко відомим він став лише після широко розрекламованого візиту голови Smer Роберта Фіцо, і Ян Куцяк висвітлив його передісторію у 2016 році, а пізніше його вбили.

У червні 2020 року Роберт Фіцо постав у загадковому маєтку у стилі бароко у Виносадах неподалік Пезинка. Його присутність у розкішній будівлі, що ретельно охороняється, відзначили журналісти тижневика Плюс 7 днів. «Володіння нерухомістю вартістю кілька мільйонів євро сягає корінням у касові збори за кордоном. За кадровими зв’язками доступ до маєтку мають найвищі особи з оточення Smer», — йдеться у статті.

Як ЗМІ намагалися розкрити історію маєтку, так і власник компанії намагався її приховати. Тепер йому доведеться за це заплатити, оскільки він проігнорував юридичне зобов’язання.

Кожна словацька компанія має надавати список кінцевих здобувачів пільг. Йдеться про реєстр, що має офіційну назву «Реєстр юридичних осіб, підприємців та органів державної влади».

Оскільки маєток у Виносадах належить словацькому акціонерному товариству з незвичною назвою «Реставрація пам’яток культури та історії», то й на нього поширюється це зобов’язання. Однак роками воно не виконувалося.

Після багатьох років невиконання зазначеного правила в Муніципальному суді Братислави III порушено справу щодо цього.

«Компанія «Реставрація пам’яток культури та історії» не має ідентифікаційних даних кінцевого користувача зареєстрованих пільг та не була оштрафована за невиконання цього зобов’язання. Врешті справу порушено», — оголосила голова суду Зузана Мотовська Добошова.

Чим закінчиться ця справа, наразі сказати важко, натомість є сподівання, що держава Словаччина ще існує у формі, яка виписана у Конституції Словацької Республіки.

Дописувала керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук, заступниця головного редактора Newssky