Роздуми на День Конституції

Ексклюзив. На Русі практика фіксації встановлення взаємних прав має давню історію, глибинну традицію.

Конституція Пилипа Орлика стає виразним сучасним формальним документом. Вона з’являється в часи поневірянь, тому-то її оригінал і опинився у Швеції.

Я шукаю історичні рими. Вони часом парадоксальні, бо в голову приходить країна, у якої немає конституції, але є об’єднуюче начало, що виконує ті ж функції — її дух.

Євреїв називають «Народом Книги». Відразу спадає на думку, що їх, якими знає нині світ, створив Вавилон.

У Єрусалимі вони читали, переповідали Біблію, виконували її приписи і настанови. А у Вавилоні євреї стали думати над Книгою, записали і об’єднали її текст. Так стверджують деякі дослідники. «Над річками Вавилонськими, — там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!». Псалми 136:1

Зараз українці теж борються за вихід з вікової неволі, стають українцями і світ дізнається, якими вони є. А Вавилон — впаде! «Кир Великий» нині у Вашингтоні. Та й українці, хоча й доводиться плакати, не сидять склавши руки, згадуючи Січ.

У цій Війні, окрім воєнної Перемоги, Україна здобуде ще одну не менш значиму перемогу — екзистенційну.

Результатом її стане те, що українці вийдуть з війни з непереборним бажанням жити далі, а росіяни — знову воювали. Відтак, вектори розвиту країн розійдуться назавжди: у України він буде спрямований в майбутнє, а у Росії — в минуле. Власне, у росіян він просто збережеться таким, яким і був досі.

А нам — своє робить!

Це і наповнить змістом, часто згадуваний досі, дух Конституції.

Валентин Ткач, для Newssky