Релокація за 1174км: як перевезти виробництво з Дніпра до Ужгорода та побудували з нуля за 4 місяці новий завод

Хочу розповісти про те, як ми з чоловіком під час війни в Україні наважились перевезти виробництво з Дніпра в Ужгород та побудувати новий завод у чистому полі на 3 ГА, пише censor.net.

Коли почалася повномасштабна війна, я з сином Марком, якому тоді було 3,5 рочки виїхали у Дублін. У квітні ми зустрілися з чоловіком Сергієм в Ужгороді та вирішили більше ніколи не розлучатися. Залишати виробництво у Дніпрі ми не хотіли через загрозу ракет. Сидячи на кухні вночі дійшли думки — збудувати на Закарпатті новий завод та перевезти всю команду в Ужгород, забезпечити житлом.

Наші бізнес-партнери з інших країн радили стартувати у Польщі, бо там точно б «злетіли». Ми ж хотіли виробляти український продукт виключно в Україні. Тому — найкращим варіантом була релокація.

Ось 5 проблем, які варто врахувати всім, хто організовує релокацію бізнесу та будує виробництво.

Логістика релокації

Будівництво нового заводу She Max почалося у вересні 2022 року. А вже у грудні вдалося перевезти команду та обладнання з Дніпра і відправити першу партію товару з нового офісу.

Зізнаюся: під час перевезення обладнання за 1174 кілометрів ми втратили понад 30 тисяч євро. Були проблеми з логістикою. Спершу, велика вантажівка не могла заїхати на території біля нашого цеху у Дніпрі, тому все обладнання довелося спочатку вантажити у буси, а вже потім переносити у велику фуру. Там вже обладнання катали «як картоплю лопатою».

Було зламано верстат вартістю у 5 тисяч євро та пошкоджено товару більш ніж на 10 тисяч євро.

Обирайте логістичну компанію з надійною репутацією. А краще, укласти договір, який гарантуватиме компенсацію за пошкоджене під час завантажування та перевезення майно.

Збереження команди

На початку грудня 2022 року ми поговорили з кожним співробітником та оголосили про релокацію. Кожному було запропоновано переїзд із забезпеченням житла в Ужгороді та трансфер до Закарпаття.

Кидати тих, хто по сімейним обставинам не зміг переїхати, не можна було. Найменше, що власник бізнесу може зробити для своїх працівників, що залишилися без роботи — рекомендувати їх партнерам та знайомим підприємцям. Було написано публічний пост з рекомендаціями по кожному: «Катерина Анатоліївна, наша пакувальниця, відповідальна та надійна, перевіряла кожен продукт, натирала до блиску, стікерувала. Я точно знала, що товар до Європи поїде у повній комплектації та у кращому вигляді!».

Загалом з 16 людей у Дніпрі в Ужгород переїхало 5 працівників. Інших пакувальників та шліфувальників шукали вже в Ужгороді. І саме пошук відповідальних та мотивованих людей у команду зайняло кілька місяців.

З кадрами і тоді і зараз в Ужгороді проблема, адже багато хто їздить на роботу за кордон кожен день, де заробітні плати доволі високі.

Пауза та запуск нового виробництва

Перед Новим Роком (а всім відомо, що це — золотий час продажів) всі процеси у Дніпрі були зупинені, а в Ужгороді ще не запущені. Плюс проблема зі світлом по всій країні. А доставку генератора на 50 кіловат за 600 тисяч гривень нам затримали на місяць.

Далі одночасно запускався робочий процес та ще тривали будівельні роботи на заводі. Я писала листи кожному дистриб’ютору та наперед вибачалася за затримки, які були неминучими. 10 країн чекали замовлення, з яких 3 нові країни та магазини.

Ми прогнозували таку ситуацію, але виходу не було.

Виробництво (робота верстатів) були на паузі 10 днів. Після запуску команда працювала навіть у суботу і у новорічну ніч ми спокійно святкували, бо всі замовлення було відправлено.

Пошук нових постачальників

Знайти надійних постачальників сировини завжди складно. Перший час після переїзду до Ужгорода ми залишалися з попередніми постачальниками з Дніпра. Товар надто довго до нас доправлявся по ціні вдвічі дорожчій. А у Закарпатті не було з ким працювати від слова зовсім.

У Дніпрі, де були регулярні «прильоти» ракет було замовлено сендвіч-панелі та металопластикові вікна і двері на все виробництво для Ужгороду. І ми внесли тоді всю 100% оплату і чекали на своє замовлення. Ризик був втратити і кошти, і товар.

Наразі ми залишили одного постачальника з Дніпра та все ж знайшли кілька в Ужгороді.

Мобілізація

Через загальну мобілізацію ми змінили наші внутрішні процеси і адаптували все під жінок, тому у нашій команді зараз здебільшого люди з інвалідністю та жінки. Ми придбали спеціальні верстати, які дозволили оптимізувати виробництво.

На оптимізацію виробництва ми витратили 50 000 євро. Не можна сказати, що ці кошти ми втратили. Це скоріше інвестиція!

Місцева влада та держава

Держава допомогла тим, що не заважала. Місцева влада в Ужгороді навіть розчистила дорогу до нашого виробництва. У червні тривала податкова перевірка, яку ми пройшли.

Півтора роки війни принесли нашій команді релокацію, придбання генераторів, перевезення команди та будівництво нового заводу.

Зріст — до війни в 2021 році обсяг компанії за рік був €1 млн. У 2022-му — €2 млн. Амбітна мета на 2023 рік — збільшити виторг до €7 млн та підкорити ринок Америки.

Читайте також на Newssky «США підштовхують Іран до припинення продажу дронів РФ» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.