Про потрійний влив пропаганди угорського режиму та пов’язаної з нею дезінформації за кордоном

Ексклюзив. Так сталося, що життя закинуло мене до Словаччини. Спершу країна видалася дещо розслабленою, байдужою до всього, що коїться за межами. Та подальше ознайомлення з соціальною площиною, медіапростором країни відкрило справжні коштовності для сьогодення — кількох потужних політичних аналітиків, політиків, та найбільша втіха — Центр розслідувань Яна Куцяка, вбитого спільно з його нареченою через розслідування корупційних діянь попереднього уряду Фіцо.

Тож нове нещодавнє дослідження Центру місцевих угорських ЗМІ у Словаччині, Україні, Румунії та Сербії показав, як законне представництво інтересів угорських меншин перетворилося на експлуатацію цих спільнот у партійних інтересах шляхом експорту «неліберальних» цінностей та проросійських наративів, що суперечать довгостроковим інтересам угорських меншин, національним інтересам сусідніх країн та безпеці Євроатлантичної спільноти.

«Неліберальний» гібридний режим Угорщини провадить експансіоністську зовнішню політику, щоб легітимізувати себе та свою олігархію. Угорщина долучилася до східноєвропейських автократів, таких як Олександр Вучич, у спробах захисту від західної демократичноїкритики, гарантії виживання свого політичного істеблішменту у довгостроковій перспективі. Поворот угорської зовнішньої політики спричинив багатовекторну роль, намагаючись збалансувати зобов’язання перед західними альянсами з антидемократичними та корупційними економічними та політичними пріоритетами східних «партнерів», насамперед Росії та Китаю.

Після агресивного нападу Росії на Україну неоднозначна зовнішня політика Угорщини стала хиткою, що спричинило загострення зв’язків із західними та регіональними союзниками, насамперед де-факто розвалило групу Вишеградської четвірки, і безумовно з Польщею. Попри те, що союзники розглядають напад Росії як серйозну загрозу безпеці щодо НАТО, Центральної та Східної Європи, прем’єр-міністр Віктор Орбан та його медіаімперія і далі критикують ставлення України до угорців, що мешкають на Закарпатті, та військову допомогу Києву, водночас повторюючи легенди Кремля про агресію НАТО і законні інтереси Росії.

Дослідницький центр Куцяка спільно з партнерами дослідив дезінформаційні історії, що поширює уряд Орбана в угорськомовних ЗМІ меншин у Словаччині, Україні, Румунії та Сербії з січня по липень 2023 року, використовуючи якісний контент-аналіз та кількісні інструменти. Дослідники обрали впливові платформи ЗМІ та соціальних мереж і відстежили їх, взявши чотири ключові дезінформаційні меседжі у засобах масової інформації, ми проаналізували їх зміст та мережу суб’єктів, які брали участь у їхньому поширенні.
Що ж вдалося виявити? Найперше — колонізацію медіапростору.

Розслідування діяльності угорських ЗМІ та політиків у Словаччині, Україні, Румунії та Сербії показало, як режим Орбана встановив монополію на ЗМІ у сусідніх країнах. Угорський уряд протягом 12 років спрямовував величезні кошти на політичні, економічні та релігійно-культурні ініціативи, задля як законних інтересів, так і створення клієнтської мережі, що повторює угорську пропаганду. Центральне місце в цій операції посідає Фонд Бетлена Габора, який лише у 2020 році розподілив рекордні гранти на загальну суму 657,89 мільйона євро (250 мільярдів угорських форинтів) поміж спільнот меншин за межами Угорщини. Це вам нічого не нагадує? Навіть під час агресії щодо України, величезні витрати на виробництво зброї Росія й далі продовжує виділити мільярди на пропаганду. КДБ має досвід і вже добре знає, як дурнуватий ящик (телевізор) впливає на свідомість. Орбан виявився сумлінним учнем.

Фонд Бетлена Габора

Тож закордонна мережа ЗМІ, яка підтримує Fidesz, спирається на ключових місцевих гравців у кожній країні. Угорська національна рада (MNT), що входить до складу Альянсу угорців Воєводини (VMSZ), виявилася вирішальною організацією в Сербії, пов’язаною, наприклад, із провідною медіагрупою RTV. RTV отримала 9 мільйонів євро (3,5 мільярда угорських форинтів) у період з 2011 по 2021 рік від уряду Угорщини. В Україні Культурний альянс угорців Закарпаття (КМКСЗ) має засоби масової інформації, що поширюють пропаганду режиму Орбана. У Румунії Демократичний альянс угорців у Румунії (RMDSZ) та Трансільванська асоціація ЗМІ (EME) контролюють засоби масової інформації, які підтримують угорський уряд, при цьому EME, який отримав 4,5 мільйона євро (1,45 мільярда угорських форинтів) у 2017 році, та нині вони домінують у 80–90% ЗМІ румунських меншин.

Словаччина виявилася найскладнішим випадком у цьому контексті, оскільки в ній є як динамічний незалежний, так і залежний медіаландшафт етнічних меншин. Однак ЗМІ, які підтримують Фідес, підпорядковані Альянсу загальних цілей (початковий бюджет 1,5 мільйона євро), Асоціації угорських телевізійних професіоналів (початковий бюджет 1 мільйон євро) та Pro Media Foundation (початковий бюджет 4 мільйони євро). ) за підтримки значних ресурсів Bethlen Gábor Foundation ( Фонду Бетлена Габора).

Дві історії, що покликані керувати медіапростором

Серед чотирьох проаналізованих дезінформаційних наративів (що стосуються російсько-української війни, санкцій проти Росії, нелегальної імміграції та гендеру) дві є домінантні.
ЗМІ меншин, контрольовані місцевими адептами, підтримали «мирний» наратив угорського уряду, звинувачуючи угорську опозицію та Захід у «розпалюванні війни» та ескалації кризи через непідтримку негайного припинення вогню та постачання зброї Україні. Цей наратив зображає Кремль таким, що захищає законні політичні інтереси або інтереси меншин, а також захищає традиціоналістську, християнську Європу. У розповіді для конкретних країн вносилися незначні варіації, такі як відповідальність Заходу за війну у сербському дискурсі чи роль угорського уряду у захисті закарпатських угорців від українського уряду. Примітно, що ці дезінформаційні історії часто не зважали на роль Росії у війні в Україні.

Хоча культурно оформлені наративи про гендер або нелегальну імміграцію не виявилися дієвими у всіх країнах (наприклад, гендер в Україні та Сербії, міграція в Україні), вони все ж таки були пов’язані з війною в деяких теоріях змови в решті країн. Наприклад, стаття на фінансованому урядом Угорщини новинному сайті у Словаччині Felvidék.ma звинуватила Європейську комісію у проведенні «навчання чутливості», що пропагує «не лише за зміну статі за радикальну зміну традиційної моделі сім’ї, а й за наслідки бідності, до якої докотилися народи Європи внаслідок безвідповідальної політики санкцій». В іншій публікації в тому ж виданні стверджувалося, що ЄС використовує війну в Україні для викорінення меншин з метою «породити» «нову глобалізовану націю».

Задля оцінювання вразливості угорських меншин до дезінформації, дослідження розглянуло їх за шістьма параметрами: рейтинг їхніх країн у Світовому індексі свободи преси 2023 року Index; Політичні союзники прем’єр-міністра Орбана у більшості політичних кіл своїх країн; ступінь контролю угорського уряду над медіапростором меншин; інтеграція медіапростору меншин та більшості, довіра до ЗМІ; та співвідношення дезінформаційних оповідань для кожної країни.

Тож найуразливішими є ті угорські меншини, в яких домінують засоби масової інформації меншин, що належать до впливу Орбана, і які майже не споживають засоби масової інформації мовою більшості. Їхня вразливість зростає у країнах, де при владі діють ідеологічні союзники Орбана, а також в основних засобах масової інформації, які менш демократичні, більше схильні до дезінформації та затьмарені широко поширеною недовірою до ЗМІ. В результаті сербська діаспора виявилася дуже сприйнятливою, одержуючи дезінформацію як від угорського, так і сербського урядів. І навпаки, медіасередовище в Румунії здоровіше завдяки свободі преси, деяким антагоністичним угорсько-румунським урядовим відносинам, а також тому, що етнічні угорці (деякою мірою) споживають збалансовані румунські ЗМІ мовою більшості. Україну, попри зусилля боротьби з дезінформацією, можна вважати менш стійкою до цих впливів через цензуру ЗМІ під час війни.

Вплив пропаганди угорського режиму та пов’язаної з нею дезінформації за кордоном потрійний. По-перше, встановлення контролю над суспільною сферою угорських меншин, створення залежності та свідома поляризація цих спільнот за партійними лініями послаблюють згуртованість цих спільнот та спроможність самозахисту від ворожих політичних чи інформаційних впливів. По-друге, поширення централізованої дезінформації збільшує сприйнятливість до дезінформації та недовіру до незалежних ЗМІ як серед більшості, так і серед меншин. По-третє, антиєвропейські, прокремлівські та антиукраїнські наративи, а також ті, які посилюють соціальну поляризацію навколо війни та передбачувану роль меншин у територіальних суперечках, зміцнюють прокремлівських гравців та підривають довіру до НАТО та євроатлантичних структур.

Ця ситуація є ризиком регіональної дестабілізації, оскільки угорська діаспора може стати об’єктом російських «активних заходів». Явна спроба зробити це відбулася у 2018 році, коли польські екстремісти, які фінансують російські спецслужби, підірвали Угорський культурний центр в Ужгороді. Крім того, нинішні кремлівські ЗМІ поширюють теорію змови про те, що Польща, Угорщина та Румунія нібито збираються за підтримки НАТО «розділити» Україну та повернути собі землі, населені етнічними меншинами. Тому вкрай важливо зміцнювати незалежні медіаплатформи та посилювати міжнародне співробітництво та пильність для моніторингу та протидії дестабілізаційним зусиллям пропаганди, насамперед у регіонах із вразливими етнічними меншинами.

Виклики не питають, коли постати. Час і ситуація вимагають швидких рефлексій. Не на часі тупцюватися на місці, аби не втрачати те, за що доведеться проливати кров.

Дописувала власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук, заступниця головного редактора