Мураєвщина. Зліт і занепад зміївського блазня

Ексклюзив. Під час війни відбувається не лише трансформація окремої людини, але і всього суспільства, яке викидає з себе геть «ракові клітини», простіше кажучи ті особистості, що раніше нібито «органічно» розвивалися і функціонували в ньому. Іншими словами, проросійські колаборанти опиняються на маргінесі. І це стосується не тільки простих людей, які страждали якоюсь патологічною прив’язаністю до Швабростану, але і як формальних, так і неформальних лідерів проросійського лобі в Україні. Зокрема, екс-нардепа Євгена Мураєва. Саме про його зрадницько-колаборантську діяльність наш сьогоднішній нарис.

Зазначимо, що ще 25 лютого 2022 року, в день після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну, Євген Мураєв заявляв, що Україні доведеться капітулювати і він давно пропонував дати воду в Крим і розійтися мирно з невизнаними самопроголошеними республіками на Донеччині і Луганщині. За місяць до цього Великобританія звинуватила РФ у прагненні встановити в Україні в наслідок військових дій проросійську адміністрацію на чолі з Євгеном Мураєвим. Сам політик заперечував будь-який такий план.

А далі ми розглянемо, як складалася його доля, як він став свого роду «зірковим» зрадником України. Народився він 2 грудня 1978 року в Змієві Харківської області.«Маленький Євген ріс у ситі „застойні“ роки та ні в чому собі не відмовляв. Не постраждав статус родини й після розвалу СРСР — хвацький батько змінив профспілки на бізнес та очолив одне з харківських підприємств — будівельний завод „Рапід“. Успішні батьки забезпечили сину безтурботне дитинство і статус представника провінційної „золотої молоді“».

Євген Мураєв закінчив з відзнакою елітний харківський фізико-математичний ліцей та продовжив навчання на не менш престижному економічному факультеті Харківського національного університету імені Каразіна. Виш Мураєв також закінчив з відзнакою та став дипломованим фахівцем із «фінансів та кредиту». Другу вищу освіту здобув у Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого, який закінчив у 2014 році. «Талановитого молодого фахівця зі зв’язками дуже вже чекали в бізнесі, який в 90-х перебував на стадії формування правил гри. Мураєв їх прийняв і досягнув перших самостійних бізнесових успіхів, як торговець нафтою. Паралельно з бізнесом Мураєв вирішив спробувати себе в політиці. Після перемоги «Помаранчевої революції» виник черговий попит на «нові обличчя». Молодий бізнесмен цьому критерію відповідав, а тому подався в політику.

На перших порах його кар’єра нібито задалася. З 2001 до 2010 року він працював на керівних посадах у комерційних компаніях. Був засновником та власником телеканалу «NewsOne». У 2006-2010 роках товариш Мураєв — уже депутат Харківської облради від «ліберальної» партії «Віче» (Інни Богословської), також він балотувався до Харківської міської ради від тої ж політичної сили. В облраді очолив комісію з питань паливно-енергетичного комплексу, енергозбереження та житлово-комунального господарства.У 2006-2010 роках депутат Харківської облради від партії «Віче», також балотувався до Харківської міської ради від тої ж політичної сили.

Не обійшлося без бізнесових інтересів, родина Мураєвих мала тісні зв’язки з родиною провідного «економіста» Януковича — Миколи Азарова. Той був відомий не лише своїм знанням української мови, але й непомірною жадібністю в питанні «відтискання» активів. Робив це він не лише для «родини президента», але й для себе. Мураєви ж мали статус таких собі представників Азарова на Харківщині. Згодом Євген Мураєв визнає, що особисто організував втечу «патрона-кровосіся» з України до Росії у дні Революції Гідності. Але радше за все підбрехав, бо такі операції, вочевидь, були не його рівня.

У 2010 році Мураєв вдруге обраний депутатом Харківської облради від «Партії регіонів». А у 2010-2012 роках він був головою рідної Зміївської райдержадміністрації. На цю посаду призначений президентом-утікачем Віктором Януковичем. У 2012 році на сумнівно-брутальних виборах до ВР Мураєв досяг піку своєї кар’єри — обрався народним депутатом. Тож, з 2012 по 2014 наш антигерой — нардеп-мажоритарник від «Партії регіонів», балотувався на Зміївщині у Харківській області, де він набрав понад 55%. У своїй програмі зазначав, що Україна має увійти до ЄС, мати позаблоковий статус і всебічно співпрацювати з Росією. Як кажуть, демагогія вищого ґатунку, а те, що контроверсійна всередині, так це неважливо, головне робити враження, не бути, але здаватися.

У парламенті Мураєв став головою підкомітету з питань зовнішньоекономічних зв’язків та транскордонного співробітництва Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. Одна з ключових і «жирних» посад у законодавчому корпусі…

У 2013 році він підписав «Звернення депутатів від Партії регіонів і КПУ до польського Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Більш того він ще й голосував за диктаторські закони «16-го січня». Під час політичної кризи виступав із зрадницькими та сепаратистськими промовами, що було відповідно зафіксовано.

Тим не менш, у 2014 Мураєв був знову обраний у парламент як мажоритарник від Зміївщини на Харківщині, тоді він набрав майже 50% голосів. Виступав у своїй програмі за позаблоковий статус і за те, щоб зовнішній курс держави визначали лише на референдумі. У парламенті спершу працював як позафракційний, а далі з 2015 по 2016 був членом фракції Опозиційного Блоку. Член Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. Трохи пізніше почалася його велика розкрутка в плані просування в український соціум проросійських наративів. Наведемо один приклад, але яскравий. У 2016 році у прямому ефірі телеканалу «112» він заявив, що «в Маріуполі воювали американські солдати».

Молодий і талановитий демагог швидко став медійним, в цьому йому допоміг великий пул проросійських ЗМІ, що діяли в Україні. Товариш Мураєв за роки на ринку інформаційних спецоперацій встиг побути у всіх таборах, але у підсумку прибився до групи агентів впливу Росії. Його телеканал NewsOne став точкою збору проросійських сил. Мураєв став одним із найяскравіших голосів, а згодом взагалі власником. Це дозволило Мураєву підвищити свій авторитет та дало право впливати на формування інформаційної картинки.

А паралельно Мураєв і родич його першої жінки Вадим Рабінович спільно почали розкручувати проект «Опозиційна платформа За Життя». Це була маріонеткова та абсолютно популістська політсила, до того ж — віртуальна. В офлайні партія прославилась платними мітингами за участю пенсіонерів і маргінальних безхатьків у центрі Києва, а Мураєв та Рабінович були їх головними зірками та спікерами.

Згодом шляхи Рабіновича та Мураєва розійшлися. Вадим віддрейфував убік кума Путіна Віктора Медведчука (який купив NewsOne і почав формувати власну медійну імперію), а Мураєв задумав сольний проект. Його осердям став новий пропагандистський телеканал «Наш» (назва нагадує молодіжний про-путінський рух у Мордорі) — він був клоном NewsOne з тією відмінністю, що антиукраїнської маячні там було ще більше і вона подавалася у зовсім концентрованому вигляді.

Також Мураєв стверджував, що війна на сході України та тимчасова окупація Криму вигідна українській владі, оскільки разом з територіями «з електорального поля» зникли «незгодні голоси». Більш того він ще назвав Революцію Гідності «державним переворотом». А у 2017 році він заявив, що на сході України триває громадянська війна, а українській владі допомагають США та Європа.

З початком озброєної російської агресії заявив, що це — «громадянський конфлікт», зазначивши, що обидві сторони отримують підтримку від іноземних держав: Україна з боку США, а сепаратисти — Росії. Відповідно він був прихильником «децентралізації та розширення повноважень регіонів». Виступав проти декомунізації та за збереження символів комуністичного режиму, як «історичної та культурної пам’яті». Заявляв, що «у НАТО на Україну не чекають». 3 грудня 2017 року активісти розпочали блокування входу до телеканалу з вимогою до власника вибачитися за зневажливі слова про Євромайдан та припинити прокремлівську пропаганду.

Отже, на виконання завдань російських кураторів колишній народний депутат створював та поширював на підконтрольному йому телеканалі, а також Ютюбі деструктивну пропаганду. Він висловлював проросійські погляди, а також неодноразово брав участь у різних політичних шоу. Так, Мураєв у виступах та інтерв’ю поширював російські наративи про те, що в Україні іде «культурна війна та переслідування людей, які думають інакше», захищаючи проросійських «лідерів думок». Загалом його висловлювання були спрямовані на дискредитацію незалежності України, недоцільності нашої євроатлантичної інтеграції та на те, аби влада пішла на компроміси з ворогом.

У 2018 році Генпрокуратура відкрила провадження проти Мураєва за статтею «державна зрада». А підставою для цього стала те, що в ефірі 112 телеканалу народний депутат назвав засудженого в Швабростані українського режисера Олега Сенцова терористом, бо він, на думку Мураєва, готував підпали та вибухи. Такою заявою політик поставив під питання доцільність обміну культурного діяча. У 2019 році балотувався на посаду Президента України від партії «Наші» як її член. Заявив, що у змозі заплатити заставу у ЦВК з власних коштів. Посів 3 місце у рейтингу заможності кандидатів у президенти. Знявся з реєстрації у ЦВК як кандидат у президенти на користь Олександра Вілкула. У тому ж році Мураєв балотувався до Верховної Ради від партії «Опозиційний Блок». Партія не потрапила до парламенту, бо не подолала 5% бар’єр.

Але як то кажуть не всі коту Масляна, буде і Великий піст, і час розплати вже наближається для зрадника. Якщо в 2019 році зображенням його самовдоволеного обличчя були заклеєні біл-борди на дорогах від Прикарпаття до Одеси, то тепер йому довелося спішно скручувати вудки і цокати, гримлячи копитами убік моря, як казав його бос Путін. Чи надовго?

Поговоримо про це детальніше.

Народний депутат України VII і VIII скликань власник заблокованого проросійського телеканалу НАШ Євген Мураєв виїхав з України у травні 2022 року. Мураєв перетнув український кордон з Угорщиною на Закарпатті у травні того року. На той момент вказівок щодо обмеження його виїзду від правоохоронних органів, очевидно, не існувало. На жаль.

Але вітчизняному правосуддю все ж таки довелося припинити діяльність його прихильників. Так, Восьмий апеляційний суд Львова заборонив партію Євгена Мураєва «Наші». Ця політсила позначена Міністерством юстиції як проросійська. Рішення про заборону ухвалено на засіданні 14 червня 2022 року. Майно за рішенням суду має бути передано державі, однак партія все ще може оскаржити вирок у Верховному Суді. А 30 листопада 2022 року СБУ провела обшуки в Мураєва. Було вилучено готівку, в тому числі в російських рублях, зброю, комп’ютерну техніку та мобільні телефони.Того ж року проти телеканалу Мураєва було запроваджено санкції РНБО. Також співробітники СБУ ініціювали проведення незалежних експертиз висловлювань політика. За матеріалами слідчих, в ефірах підконтрольного Мураєву телеканалу «Наш» неодноразово поширювались наративи російської інформаційної пропаганди.

Варто згадати навіть і те, що за лічені дні до повномасштабного російського вторгнення в Україну в ефірі телеканалу НАШ, що належав Мураєву, обговорювали, як саме Україна може нібито «напасти» на окуповані території і чому ЗСУ (а не армія РФ) сконцентрувала в районі фронту стільки військ, при цьому агресивні дії і погрози Росії жодним чином не акцентувалися.

За даними слідства, він використовував підконтрольний телеканал «Наш» для масового поширення кремлівських наративів в інформаційному просторі України. Насамперед це стосувалось подачі викривленої інформації про внутрішню ситуацію в нашій державі та її сприйняття на міжнародній арені.
У результаті йому повідомили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу:ч. 1 ст. 111 (державна зрада);ч. 1 ст. 161 (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).

Після тривалих незалежних експертиз, які ініціювала Служба безпеки України, зараз остаточно підтверджено факти злочинної діяльності Мураєва проти державної безпеки України. Служба ще проводить заходи для встановлення всіх обставин злочинів та підкреслює, що колишньому нардепу загрожує до 15 років позбавлення волі. Нагадаємо, на початку вторгнення Мураєв втік за кордон. У вересні журналісти встановили, що він з родиною живе у Відні та буває у Братиславі у справах.

Коли Росія рівняла із землею його рідний Харків і вбивала простих людей, 25 лютого 2022 року, Мураєв написав свій останній пост у фейсбуці, де об’єднав тези «я ж казав» та «де ви були 8 років». З того часу Євген Мураєв мовчить, а 197 тисяч його читачів не знають, про що він думає зараз. Схоже, все пішло не за його планом.

Так не могло піти, не довелося йому стати новим гауляйтером України, главою окупаційної прокремлівської адміністрації; Москва як відомо, не тільки сльозам не вірить, але і своїх кидає, як використані презервативи. Ось саме так і випав амбітний колабарант з «корабля сучасності». А що далі?

Після оголошення підозри влада може звернутися в ЄС з проханням про його екстрадицію в Україну, де його чекає суд та вирок на термін до 15 років. Хоча можливий і обмін на наших полонених, а в такому випадку від нього буде хоч мінімальна користь Україні, а ось в Росії на нього не чекає нічого хорошого, крім похмурого життя без звичних йому розкоші та гламуру в який-небудь депресивній провінції, де немиті роками люди до вітру ходять на вулицю, навіть у 40-градусний мороз.

Юрко Луганський, оглядач