Корисні поради як вивести з московського патріархату релігійну громаду

Зараз надзвичайної актуальності набуло питання зміни юрисдикції православних парафій від московського патріархату до Православної Церкви України. Тенденція ця набуває масового характеру, адже українці нарешті почали розуміти, що московська церква — це ворожа агентурна мережа, що дестабілізує внутрішню ситуацію в Україні. Але щоб російські змі не отримували поживи на темі вигаданого міжконфесійного протистояння в Україні, важливо правильно організувати процес переходів на місцях, щоб все відбувалося в межах чинного законодавства і на засадах християнської любові. Хочу поділитися власними спостереженнями і практичним досвідом реалізації алгоритму переведення релігійних громад з московського патріархату до ПЦУ, а також коротко пояснити, з точки зору історії та канонів православної церкви, чому це відбувається і для чого потрібні ці зміни, пише armyinform.com.ua.

Зміна церковної юрисдикції здійснюється згідно з Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» у випадку ухвалення на парафіяльних зборах не менше ніж двома третинами голосів рішення про такий перехід, затвердженого підписами членів релігійної громади. Під час процесу переходу громади заборонено здійснювати будь-які дії, які можуть стати причиною відчуження майна релігійної організації. Частина громади, незгідна з рішенням більшості, має право на створення нової релігійної громади, в офіційній назві якої буде вказано належність до структури російської православної церкви (Стаття 12 згаданого Закону).

Для того, щоб належати до релігійної громади храму, не обов’язково відвідувати богослужіння щодня. Тим паче, коли церква московська… Практика показує, що число парафіян більшості храмів упц мп з 2014 року постійно скорочується і зараз складається або із «зазомбованих» російською пропагандою осіб, або з пенсіонерів, які мало що тямлять у питаннях церковної юрисдикції.

Крок 1. Будь-яка людина, яка є православним християнином і ходить у церкву бодай раз на рік, є членом релігійної громади і має право ініціювати збори. Щоб змінити юрисдикцію парафії, ініціативна група збирає особисті підписи парафіян за перехід. Збір підписів може відбуватися або на самих зборах, або в процесі підготовки до них. Коли збирати підписи попередньо — є час пояснити людям, що відбувається та зрозуміти їхні настрої. Окрім того, готуючись до зборів, необхідно знайти кандидатури до майбутньої парафіяльної ради та ревізійної комісії громади. Часто ці статутні органи є неукомплектованими або (у випадку промосковської орієнтації священника) підтримують його позицію.

Крок 2. Перед зборами також бажано залучитися підтримкою місцевої влади (вона допоможе в організаційних питаннях) та зв’язатися з духовенством ПЦУ (священник благословить збори і допоможе правильно підготувати пакет документів для перереєстрації).

Кожен випадок переходу унікальний. Тут треба «відчувати» ситуацію і мінімізувати можливі конфлікти. Найлегше — коли вдалося переконати керівника релігійної організації — парафіяльного священника — перейти до ПЦУ разом із громадою. Тоді збори можна проводити просто в церкві до чи після богослужіння, під час якого настоятель поминатиме Митрополита Київського і всієї України Епіфанія.

Коли настоятель храму відмовляється покинути московський патріархат, а чинна парафіяльна рада та більшість громади за перехід — парафіяни можуть запросити на богослужіння священника ПЦУ. Збори релігійної громади можна провести в церкві перед цим урочистим богослужінням.

Якщо ж священник, для якого важливіше підпорядковуватися єпископам російської православної церкви, ніж служити українському народові, згуртував навколо себе гурт «зазомбованих», які вірять московським міфам — збори можна проводити в будь-якому публічному місці з дотриманням усіх процедур і приходити на молитву до церкви вже після завершення реєстраційних процедур, з новими документами.

Крок 3. Представники громади, які жертвували на храм, мають право провести опис чи фотофіксацію церковного майна під час підготовки чи після проведення зборів. У найгіршому випадку це може допомогти правоохоронним органам повернути незаконно викрадене майно, що згідно із законодавством, належить релігійній громаді.

Крок 4. Після зборів уповноважені представники громади передають списки за перехід, а також протокол та список учасників зборів з особистими підписами до секретаріату єпархії ПЦУ. Далі процедура перереєстрації залежить від керівництва єпархії. Зазвичай вона триває від кількох тижнів до кількох місяців. Уповноважені представники громади повинні бути готовими виконати в процесі перереєстрації всі юридичні формальності.

Але, окрім суто правових питань, зміна церковної юрисдикції — це боротьба за уми й душі вірян. Багатьом людям доведеться пояснювати базові речі, але без цього досягти успіху буде важко. І сила переконання, і аргументація доводів, і впевненість у власних силах тут дуже важливі.

Базові знання з краєзнавства мають значення

Для багатьох сіл і маленьких містечок парафіяльна церква впродовж віків була і залишається важливим осередком духовного і культурного життя громади. Історія цих поселень — це насамперед історія церкви. Важливо розуміти, що абсолютна більшість місцевих парафій ведуть свій родовід з часів, коли Київська митрополія належала до Константинопольського патріархату, тобто саме Вселенська церква є колискою українського православ’я. Території Лівобережної України та околиць Києва в межиріччі Стугни й Ірпеня на Правобережжі були передані разом з Київською митрополією в управління московської церкви у 1686 році. Важливо також знати, що акт 1686 року було скасовано у 2018 році, як такий, що укладено під впливом. Тодішній вселенський патріарх Діонісій IV на це погодився за хабар, за що потім ще був судимий.

Парафії на правому березі Дніпра були анексовані рпц в часи імператриці катерини ІІ — з 1762 до 1794 року, без жодних церковних дозволів — на підставі «указів» самодержиці. У них, зокрема, стверджувалося, що «жителі багатьох поселень Польської України виявили бажання приєднатися до православної російської церкви».

Біблія каже: «Не обманюйтеся, — Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Послання до Галатів 6:7). Сьогодні московська церква часто втрачає парафії в той самий спосіб, яким їх захоплювала. Воістину Божий промисел! Тому, організовуючи зміну юрисдикції релігійної громади, не сумнівайтеся у правоті своїх дій — ви відновлюєте історичну справедливість!

Маніпуляції з канонами

Усі парафії московського патріархату в Україні адміністративно належать до Київської єпархії української православної церкви, яка є самоврядним з правами широкої автономії підрозділом російської православної церкви. Весь єпископат упц мп перебуває в списку «діячів російської православної церкви» на її офіційному сайті. Знайдіть інформацію про свою московську парафію, благочиння чи вікаріатство на сайті рпц, зробіть скріни — поширте їх у соцмережах або покажіть громаді приватно чи на зборах. Це дуже вагомий доказ проти московської пропаганди!

Що таке церква окупанта рпц, яку очолює патріарх кіріл, і яку роль відіграє вона в нинішній війні, можливо, потрібно буде додатково пояснити. Будьте до цього готові. Але окремі діячі упц в єдності з московським патріархатом стверджують, що на соборі 27 травня 2022 року упц розірвала зв’язки з москвою. Зауважте, що документів, які б це підтверджували, не опубліковано досі. Окрім того, їхню так звану незалежність не підтверджує й москва. Вона б мала або надати свій томос, або оголосити упц мп розкольниками. Наразі ж упц мп продовжує бути підрозділом церкви окупанта, якому в статуті рпц присвячено окремий Х розділ. Її предстоятеля благословляє московський патріарх, він же погоджує статут упц мп та надає їй святе миро.

Світове православ’я визнає упц в єдності з московським патріархатом як складову частину рпц, її священників та ієрархів — відповідно священниками та ієрархами російської православної церкви, які перебувають в Україні. Тобто згідно з православними канонами вони є не українськими, а російськими священнослужителями!

У Біблії сказано: «А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (До ефесян 6:16-17). московське лукавство, маніпуляції для віруючої людини — явна ознака диявольських дій. Не бійтеся відстоювати правду, бо правда на нашому боці. А там, де правда, там — Бог, а де Бог — там Перемога. Господь благословляє тих, хто хоче миру на землі, в Україні, у суспільстві, у родині, в самому собі.

Томос як визнання незалежності помісної церкви

6 січня 2019 року було визнано незалежність (отримано томос про автокефалію) Православної Церкви України, яка утворилася внаслідок подолання розколу в УПЦ, що утворився на початку 1990 років. З цього часу ПЦУ — одна з 16 автокефальних православних церков, п’ятнадцята в диптиху. Вона є єдиною канонічною правонаступницею давньої Київської митрополії, заснованої у 988 році. Станом на сьогодні 4 з 15 автокефальних церков офіційно визнали ПЦУ. Слід розуміти, що цей процес не є миттєвим. Наприклад, московська православна церква (мпц) 141 рік (з 1448 по 1589 роки) не мала офіційного визнання своєї автокефалії від жодної з інших автокефальних церков.

мпц також була визнана автокефальною, отримавши у 1590 році томос від Вселенського патріарха Єремії II Траноса. Грамотою було дозволено московському архієрею називатися патріархом, за умови, що він поминатиме патріарха Вселенського і вважатиме його «як свого главу і першого». Тож зараз, не поминаючи Вселенського патріарха Варфоломія, згідно з власним томосом, рпц та її підрозділи перебувають у схизмі, тобто в розколі. І для українського духовенства приєднання до ПЦУ є одним зі шляхів подолання цього розколу і повернення в лоно світового православ’я.

У правилах Вселенських соборів вказано: «Поділ церковної території нехай відбувається відповідно до поділу цивільного та державного» та «Кожен народ повинен знати свого першоієрарха і визнавати його як главу». Немає жодних підстав сумніватися в окремішності українського народу та незалежності України як держави. Одні з ключових маніпуляцій російської пропаганди — імперський міф про «триєдиний русскій народ» та теза «Україна — це не держава, а корпорація», спрямовані на те, щоб не застосовувати апостольські правила щодо України, незалежність якої понад 30 років тому була визнана світом, а зараз загартовується кров’ю наших захисників. Тож позбавлення від московського духовного рабства для кожної громади в тилу рівнозначне переможній битві на фронті. Все буде Україна!

Читайте також на Newssky «Міноборони спільно з компанією Tetra Tech започаткувало унікальний проєкт з гуманітарного розмінування» і дивіться на YouTube-каналі «Нудний Пенс».

Щоб завжди бути в курсі подій, підписуйтесь на ТГ-канал Newssky. Також рекомендуємо актуальні дискусії друзів України в Північній Америці на YouTube-каналі Rashkin Report.