Хресний шлях Ісуса став шляхом всієї України. КАРІТАС

Ексклюзив. Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Італії з перших днів російського вторгнення в Україну показав світу, що Божа церква це насамперед не про десятину, а про неймовірну безумовну любов. «Ми перебуваємо наприкінці Хресної дороги серед галасу війни в Україні. Хресна дорога Ісуса стає і нашою, а в цей момент — Хресною дорогою всієї України. Справді, слідом за святим Павлом ми доповнюємо в нашій плоті, у нашій жорстокій історії „те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква“ (Кол. 1, 24). Що більше, як Ісус — „Агнець Божий, що бере на себе гріх світу“ (Ів. 1, 29), так і Україна бере на себе гріхи світу та зберігає світ від апокаліптичної катастрофи у разі світового конфлікту зі стратегіями нападу й контрнаступу ядерної атаки та протидії», — владика Діонісій Ляхович.

Ще з моменту Революції Гідності два потужних явища вразили світ – український народ і українська духовність. Український народ так зачарував світ своєю силою, чистотою і людяністю, що загальноєвропейські бюрократичні звичаї полетіли шкереберть, і дух козацтва оселився в душах холодних вікінгів, надто байдужих німців, а чимало голлівудських зірок вважають честю бути дотичними до України й українців. Поняття духовності охоплює багато чинників, зокрема йдеться про церкви українців по всьому світу.

Чим є апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Італії?

Цей текст про одну з церков українців. Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Італії опікується українцями греко-католиками на території Італійської Республіки. Загальна площа екзархату сягає 301 338 км², а чисельність населення – 61 261 254 особи. Щодо географічного розташування, то Апостольський екзархат для українців в Італії межує з Паризькою єпархією святого Володимира Великого на північному заході, з римо-католицькими архідієцезією Зальцбурга, дієцезією Інсбрука (обидві – Австрія), дієцезією Каподістрії у Словенії. Окрім цього, оскільки Італійська республіка розташована на Апеннінському півострові, Апостольський екзархат омивається водами Адріатичного, Іонійського, Тірренського, Лігурійського та Сицилійського морів. Юрисдикція Апостольського екзархату для українців візантійського обряду поширюється на усю територію Італійської Республіки.

Зазвичай українські віряни збираються на молитви та спільні зустрічі в храмах Римо-Католицької Церкви в Італії, а останніми роками 18 святинь були передані у виключне користування українським громадам (Авелліно, Болонья, Вітторіо Венето, Казерта, Кальярі, Ліворно, Неаполь, Новара, Павія, Падова, Пескара, Реджіо Емілія, Салерно, Феррара, Флоренція, Фоджія, Фоліньйо). Крім того, сім громад набули вже офіційного статусу персональних парафій: Авелліно, Болонья, Казерта, Ліворно, Рим, Павія, Флоренція.

Щороку Секретаріат Апостольського візитатора проводить соціологічне дослідження становища Української Греко-Католицької Церкви в Італії (методом опитування душпастирів та аналізуючи загальні статистичні показники різних соціологічних служб у сфері міграції). Варто зазначити, що згідно з результатами опитування душпастирів у 146 громадах УГКЦ в Італії недільні богослужіння регулярно відвідують в середньому майже 16 000 осіб. У Пасхальній Літургії беруть участь понад 50 000 вірян. Процес прибуття нових мігрантів триває. В Італії сприятливими умовами для душпастирства вірян УГКЦ є наявність монаших чоловічих та жіночих утворень, а також двох Українських Папських колегій (з 2014 року обидва заклади зведені до однієї Української Папської Колегії св. Йосафата).

Одним із найважливіших векторів служіння Церкви є харитативна (благодійна) діяльність, місія милосердя як вияв християнської віри, як наслідування милосердя Бога по стосовно нужденних. У єпархіях, екзархатах чи парафіях створені установи карітасів, що провадять благодійну діяльність у церковних структурах. 16 червня 2021 року декретом Апостольського Екзарха Преосвященного Владики Діонісія Ляховича розпочав свою діяльність Карітас Апостольського Екзархату в Італії.

Про Карітас Апостольського Екзархату і Володимира Медвідя

Кожну інституцію — чи то світську, чи то церковну — роблять цінною люди, що її представляють.

Понад рік тому у теперішній драматичний період війни в Україні директором Карітасу Апостольського Екзархату було призначено Володимира Медвідя за пропозицією Владики Діонісія Ляховича.

Новостворений офіс Карітасу Апостольського Екзархату мав розпочати особливе служіння у сфері харитативної діяльності Церкви на території Італійської Республіки. Володимир Медвідь погодився, адже послух для нього є невіддільним чинником служіння.

Місія очільника такої церковної інституції бути першим помічником,  «правою рукою» екзарха, владущого Єпископа у вчиненні милосердя, за будь-якої потреби презентувати Карітас, правильно організовувати його роботу, співпрацювати з іншими відділами курії та місцевими Карітасами Апостольського Екзархату.

Карітас ще досить молода структура, яка щодня зростає, набуває духовного багатства, досвіду, зрілості та знань.  Українські душпастирі вчиняють своє служіння для українців тут в Італії.

Спершу пріоритетом діяльності Карітасу була допомога українським дітям, які приїхали до Італії на лікування. На акції «Різдвяна свічка» тривав збір коштів через продаж різдвяних свічок у громадах Екзархату, завдяки якій торік вдалося надати 56 дітям фінансову допомогу у 1200 євро. Цього року допомогли вже 54 дітям, але ж попереду ще пів року, то Володимир Медвідь передбачає, що до кінця року вдасться підтримати лікування сотні маленьких українців. Ще й надто, інституція зважає на чинник війни, адже чимало дітей віл неї вже постраждало.

Карітас вважав важливою фінансову підтримку сімей, які під час Covid-19 втратили роботу чи здоров’я, або ж загалом через стан здоров’я не могли працювати та з цієї причини не могли погасити борги за комунальні послуги тощо. Розмір такої допомоги обговорюється і встановлюється індивідуально, залежно від ситуації. За сім місяців минулого року матеріальну допомогу надали 25 особам, серед них жінки, які мали онкологічні захворювання, через що не могли працювати. З січня 2022 року підтримка була надана 39 особам.

Служіння ближньому — головна місія Карітасу

Насамперед слово Карітас означає милосердя та любов до ближнього. Наразі там зосереджені на матеріальній допомозі, водночас надані кошти чи харчові продукти не є подачкою. Насамперед це жест вияву любові.  «Адже попри фінансову підтримку важливо бути поруч і людиною, яка зазнала горя, вислухати її, почути біль, часом може навіть стерпіти її агресію», — каже Володимир. Насамперед людина потребує любові, розуміння й поваги.

З початком російської військової агресії проти України благодійні та харитативні установи стали осередками надання допомоги постраждалим. Карітас Апостольського Екзархату в Італії також не був осторонь.

Повномасштабна війна російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, кардинально змінила виклики для Карітасу. Було зрозуміло, що спершу українці втікатимуть до сусідніх з Україною країн, але зовсім скоро шукатимуть захисту і далі, зокрема в Італії. Потрібно було готуватися, щоб добре прийняти українців.

Виклик був дуже серйозний, тож у перші дні війни курія та священики Екзархату зрозуміли, що слід об’єднати свій потенціал, ресурси для організації допомоги. Насамперед місцями збирання продуктів, засобів гігієни ставали найчастіше церкви, де служать українські священники, або ж великі приміщення, які вдавалося відшукати. Там все збирали, сортували, пакували. Екзархат заснував основні територіальні пункти: північ, південь, центр Італії, в кожному намагалися гуртуватися навколо великих парафій. Якщо кількість зібраної допомоги була невелика, менше ніж 15 тонн, тобто менше ніж вміщається в 1 фуру, тоді вантаж транспортувався до найближчого центрального місця збору.

В Екзархаті є 70 священників-душпастирів, які вчиняють своє служіння на територіях включно з островами Сардинією та Сицилією. Кожен душпастир на місцевому рівні ліпше знався на ситуації та можливостях, а також кожен мав прямі контакти з місцевою владою, яка також надавала підтримку. Важливим викликом для директора Карітасу стала потреба у фурах для транспортування зібраної матеріальної допомоги до України, адже слід не лише зібрати, посортувати, але і якнайшвидше переслати все в Україну. Ставалися випадки, коли не було транспортних засобів, які б могли довезти усе необхідне. Деякі парафії були переповнені допомогою. І тут активно долучалися усі причетні.

Посольство України в Італії та Посольство України при Святому Престолі у Ватикані допомагали оформлювати документацію, дорожні листи для водіїв, які доставляли гуманітарний вантаж. Новому досвіду через війну довелося вчитися всім — і священикам Екзархату, і вірянам. Карітас контактував з логістичними фірмами, шукав транспорт, узгоджував ціну, а ще й збирали кошти на оплату фур, і ці суми були чималі. До кінця травня в Україну було скеровано близько 200 фур з гуманітарною допомогою.

Вантажі надсилали до Карітасів Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Архиєпархій, Чернівецької, Коломийської, Бучацької, Стрийської, Самбірсько-Дрогобицької, Сокальсько-Жовківської, Закарпатської, Хмельницької єпархій та Луцького, Харківського й Одеського Екзархатів. Кілька фур вдалося надіслати до Києва, Житомира, Харкова, Вінниці. До цієї роботи долучилася, зокрема, ГО «Європейська асоціація органів місцевого самоврядування» (керівник — Василь Гостюк).

Оскільки вже припинилося надсилання гуманітарної допомоги в Україну через різні обставини, то Карітас надає її біженцям, які проживають в Італії. Оскільки більшість з них не знає італійської мови та перебуває в очікуванні на документи на тимчасове проживання, у них немає змоги легально працевлаштуватися. Тож харчові продукти є актуальною підтримкою. Наразі два центри роздавання харчових продуктів які діють в Римі, при монастирі Отців-Василіян та при Соборі Святої Софії. В першому 10 тисяч наборів продуктової допомоги отримали понад 2000 осіб. Також дуже багато українців отримали допомогу при Соборі Святої Софії.

Трагедія війни це насамперед скалічені душі. Екзархат намагається лікувати їх

Цього року в Італії було відкрито три психологічні центри — в Римі, Капуа та Мілані, які тепер працюють і для біженців з України. Центр слухання — це місце, де фаховий психолог готовий вислухати людину, що має труднощі та власні драми, і водночас надати професійне консультування. Консультації завжди безплатні. Фактично, перший такий центр слухання під назвою «Пророк Самуїл» був відкритий ще перед війною в Римі 9 січня 2022 року, в приміщені релігійного товариства  «Свята Софія». Клінічна психологиня Катерина Чесневська розпочала своє служіння, оскільки уже давно постала велика потреба у подібній психологічній підтримці.

Другий Центр слухання був відкритий у лютому цього року в Неаполітанському деканаті, в місті Капуа. Місцева італійська римо-католицька церква та українські капелани здійснюють там своє служіння – о. Мар’ян Лемчук та о. Павло Зависляк. У Мілані був відкритий третій Центр слухання, названий на честь Святого Амвросія Медіоланського. Психологом центру є Софія Дутчак. Цей важливий проєкт створений завдяки зусиллям місцевого капелана о. Ігоря Крупи у тісній співпраці між Апостольським Екзархатом та Архідієцезією Мілану.

«В єдності сила народу, Боже нам єдність подай» – це не просто гасло, але це вже реальність, в якій ми вже живемо і маємо жити в майбутньому. Важливість волонтерів у діяльності важко переоцінити

Волонтерів тут називають руками Церкви, які допомагають робити справи милосердя для ближнього. Без волонтерів будь-яка харитативна діяльність обмежена, а інколи й неможлива, оскільки для будь-якого місцевого душпастиря і для Карітасу як структури є важлива підтримка вірян, їхній досвід та самопожертва. Важливим досвідом є діяльність італійських римо-католиків, адже місцеві Карітаси мають великі успіхи та визнання саме через залучення десятків, а інколи й сотень волонтерів.

У перші дні повномасштабної війни розпочалося збирання матеріальної допомоги при українських громадах, і була велика потреба саме у волонтерах. В українській громаді міста Каттоліка у перші дні війни зібралося 30 волонтерів. Це були парафіяни, чоловіки, жінки й молодь, що мали роботу, натомість допомагали, дехто навіть взяв для цього відпустку. Вони фактично жили у тому центрі, де збирали допомогу, не раз до півночі пакували, сортували, контактували з усіма фірмами, які хотіли допомогти.

То були люди, які прийшли за покликом серця. Очевидно, що з боку Церкви був заклик, але приходили також ті, хто раніше не ходив до церкви взагалі чи лише де-не-де на великі свята. Долучалися українці біженці з перших днів свого приїзду до Італії.

Отці душпастирі працювали на повну потужність. Дехто спав по 4-5 годин, бо, крім того, це ще був час Великого посту і тривали великопісні богослужіння. То був дуже цінний час для всіх, і ця Церква була не лише структурою, а духовними воїнами, які об’єдналися, щоб долати страх, відчай, паніку і спільно йти до перемоги.

Собор Святої Софії у Римі – символ та серце підтримки України

Собор Святої Софії у Римі став символом та серцем підтримки України, бо найбільше волонтерів було саме там. Там був справжній  «мурашник», щось неймовірне, в цьому найбільша заслуга ректора Собору о. Марка Семегена, який також очолює відділ Мігрантів Екзархату.

На сьогодні Карітас на шляху вдосконалення і розвитку. Це служіння започатковане в Екзархаті зовсім нещодавно. За кілька місяців війни стало зрозуміло, що в українських громадах потрібен представник, що добре знатиме про актуальну ситуацію та потреби громад, і з яким Карітас міг би контактувати безпосередньо, щоб розвантажити у такий спосіб місцевого душпастиря.

Апостольський Екзарх Преосвященний Владика Діонісій чітко окреслив дорожню карту, якою Церква і Карітас як структура  мають рухатися. Основний пріоритет залишається незмінним –  служіння Богові через ближнього, залишатися Церквою, яка як Мати готова лікувати, допомагати, навчати, виховувати, бути поруч, а найважливіше — супроводжувати своїх дітей на шляху до Божого Царства. Усі започатковані ініціативи триватимуть у дусі любові та милосердя до ближнього.

Торік дванадцятеро українських дітей відвідали аудієнцію з Папою Франциском

Участь у загальній аудієнції на площі Святого Петра у Ватикані, особисте благословення від Папи Франциска та спільна світлина з ним – ця непересічна подія, напевно, надовго запам’ятається дванадцятьом дітям з України, які торік прибули до італійського міста Каттоліка з Івано-Франківська, а за тиждень вирушили до Риму на зустріч з Папою Франциском.

Дев’ятеро з них сироти. В Італії їх супроводжували довірена особа і законний представник опікунів Ірина Рохман, начальник служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Аудієнції у папи сприяв настоятель місцевої української греко-католицької громади отець Володимир Медвідь, який очолює Карітас Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії.

«Напевно Господь так захотів, щоб ці діти, разом з їхньою духовною мамою Іриною та мною, як душпастирем, були присутні на цій аудієнції, за декілька днів до їхнього повернення до батьківського дому. Коли я почув сьогодні слова Святішого Отця українською мовою:  “Христос воскрес”, я відчув велику радість, що цей апостол Петро сьогоднішнього часу разом з нами, він чує нашу мову, він співпереживає наш біль, бачить наші потреби й хоче нам допомогти на цій дорозі нашого великого випробування», – акцентував Ватиканським новинам отець Володимир.

Володимир Медвідь висловив загальну тенденцію, акцентуючи, що християни в одному човні. «Карітас спільно з нашими священиками, які перебувають в Італії зі своїми громадами, зібрали гуманітарну допомогу, яку потім надіслали в Україну. Ми вирядили багато вантажівок з ліками, одягом, їжею, напоями та навіть грошима. За це я хочу подякувати італійській громаді, яка однією з перших надала допомогу. Я справді бачив, що ми, українці, як і Українська Греко-Католицька Церква, були не самотні, а була команда, спільно з італійцями, що становила єдиний організм. Як я завжди кажу: ми християни, в одному човні, ми різні в обрядах і мові, але ми однакові, тому що ми маємо в наших серцях однакову любов до Христа, до Його Церкви, а також до християнського народу».

На початку року заступниця Державного секретаря США відвідала українських біженців в Апостольському Екзархаті

Карен Донфрід, заступниця Державного секретаря США у справах Європи та Євразії відвідала українських біженців як свідчення солідарності з Україною. Вона говорила про пережитий біль через життєві історії українського народу у Курії Апостольського Екзархату. Зустріч відбулася у межах візиту Карен Донфрід до Італії, Ватикану та Польщі аби акцентувати  «відданість Сполучених Штатів європейським союзникам і партнерам, демократії та трансатлантичній безпеці, а також засвідчити постійну підтримку України» , – повідомив Держдепартамент США.

Директор Карітасу Апостольського Екзархату Володимир Медвідь надав Карен Донфрід звіт про діяльність Екзархату щодо допомоги Україні. Карен Донфрід та високопосадовці на власні очі побачили й поспілкувалися з українськими дітьми. Дві дитини, що були змушені через війну прибути до Італії, показали свої та малюнки інших дітей-біженців. Малюнки, сповнені суму за рідною землею,  віри у близьку перемогу наших воїнів над силами зла.  «Малюнки перемоги» – так назвала їх Карен Донфрід, подарувала їм фарби для малювання та подякувала за талант, віру і любов до Батьківщини. Отже, українські діти також виконують просвітницьку місію, передану в спадок поколіннями.

Насамкінець ви можете вкотре пересвідчитися в тому, що Україна у цьому світі виконує не одну важливу місію. Мудрість закладена в наймолодших, а часом найдосвідченіші її втрачають. Українці по всьому світу залишаються українцями  — талановиті, щирі патріоти. Українські церкви вже залишили свій слід в історії, насамперед тому, що ці церкви — домівки для свого народу, не забуваючи того, що для Господа не існує неважливих дітей.

Марина Ковальчук, власна кореспондентка Newssky (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), керівниця проєкту V5 Media