Зеленський і Навроцький у Варшаві: єдність України й Польщі проти Росії та кроки до примирення через Волинь

Візит Володимира Зеленського до Варшави став і тестом, і сигналом: новообраний президент Польщі Кароль Навроцький, який ще влітку жорстко висловлювався про Волинську трагедію та євроінтеграцію України, тепер публічно разом з українським лідером говорить про спільний фронт проти Росії й обережне зближення в історично болючих темах.^{1 7}

Чому ця зустріч важлива саме зараз

Це перший візит Зеленського до Польщі після інавгурації Кароля Навроцького в серпні 2025 року, причому стався він лише через чотири з половиною місяці після вступу нового президента на посаду – досить пізно для держав, які від початку повномасштабного вторгнення РФ залишалися майже невід’ємними союзниками.^{1 3} За цей час у двосторонніх відносинах накопичилася напруга: від суперечок навколо експорту українського зерна й перевантажених пунктів пропуску до гучних заяв польських політиків про умови вступу України до ЄС і НАТО.^{7 9}

На цьому тлі Москва активно намагалася грати на розбіжностях, розкручуючи наративи про «втому Польщі», «зраду інтересів фермерів» і «невдячність Києва».^{8 10} Тому сама поява Зеленського й Навроцького разом у стінах президентського палацу Варшави має значення не лише для двох столиць, а й для ширшої європейської аудиторії: вона демонструє, що Варшава й Київ усвідомлюють ризики розколу та публічно підтверджують спільний курс на протидію російській агресії.^{1 5}

Єдність проти Росії: беззастережний пріоритет

У спільних заявах президенти наголосили: стратегічна мета – зупинити й стримувати Росію – для обох країн залишається незмінною, незалежно від того, хто саме перебуває при владі у Варшаві чи Києві.^{1 5} Польща й далі виконує роль ключового тилового центру для України: через її територію й логістичну інфраструктуру проходять великі обсяги озброєння, гуманітарної допомоги, а також переміщуються українські біженці, які знайшли тимчасовий притулок у польських містах і містечках.^{5 7}

Зеленський окремо підкреслив, що розглядає Польщу як одного з головних партнерів у формуванні довгострокових безпекових гарантій для України на перехідний період між нинішньою війною та потенційним вступом до НАТО.⁵ Варшава, зі свого боку, за словами речника уряду, наполягає: питання територіальної цілісності України та її майбутнього членства в ЄС і НАТО мають вирішуватися виключно за участі Києва, без «вето» з боку Росії чи інших зовнішніх гравців, але за умови збереження внутрішньої згоди в самій Польщі щодо курсу підтримки України.⁹

Волинь і ексгумації: історія, яку не обійти мовчанням

Головною особливістю цього візиту стало те, що історична пам’ять вийшла на перший план. Навроцький, який до обрання президентом очолював Інститут національної пам’яті Польщі, під час передвиборчої кампанії й одразу після перемоги неодноразово заявляв, що Україна не може розраховувати на членство в ЄС і НАТО, доки, на його переконання, належно не опрацьовано й не визнано питання Волинської трагедії та ексгумацій польських жертв.^{7 8}

Ще в серпні 2025 року віцепрем’єр та міністр оборони Польщі Владіслав Косіняк-Камиш наголошував, що «Україна не має шансів на вступ до ЄС, поки події на Волині не буде визнано геноцидом», а Навроцький пов’язував підтримку європейських прагнень України з вирішенням «цивілізаційних питань» – передусім ставлення до ексгумацій і вшанування пам’яті польських жертв.^{7 9}

Про що домовилися щодо спільної пам’яті

У Варшаві президенти публічно підтвердили, що питання спільної історії, зокрема трагедії 1943 року на Волині, не будуть «заморожені» чи відкладені «на потім», а стануть предметом системної роботи істориків і міжурядових структур.^{1 8} За оцінками аналітичних центрів, йдеться про кілька практичних напрямів: відновлення й розширення доступу польських спеціалістів до місць можливих поховань на території України, паралельну роботу українських та польських комісій із встановлення імен загиблих, а також спільні церемонії вшанування пам’яті за участі офіційних делегацій обох держав.^{8 5}

Українська сторона, за висновками експертів, намагається сформувати підхід, що дозволяє поєднати співчуття до болю польського суспільства з усвідомленням складності історичних обставин, у яких насильство чинилося й проти українців на тих самих територіях.⁸ На дипломатичному рівні вже пролунали сигнали готовності розширити можливості для ексгумацій, наголосивши при цьому, що ці процеси повинні відбуватися без політичного тиску, в правовому полі, з дотриманням міжнародних стандартів гуманітарного права й належною повагою до всіх жертв.⁵

Ризики політизації історії: як не потрапити в пастку Кремля

Аналітичні огляди нагадують: експлуатація історичних травм як інструменту сучасної політики – один із постійних прийомів Кремля, який прагне розсварити союзників України, підсилюючи радикальні голоси по обидва боки кордону.^{7 8} Російська пропаганда роками тиражувала образ «бандерівців», спрощуючи багатовимірну історію до зручних для себе штампів, які легко використовувати як усередині Росії, так і для зовнішньої аудиторії, не обізнаної з реальними подіями.¹⁰

У випадку українсько-польських відносин логіка Росії проста: що сильніше розпалені емоційні конфлікти навколо Волині, то легше підважити спільну лінію проти Москви в ЄС і НАТО.^{7 8} Тому для Києва й Варшави принципово важливо, щоб історичні дискусії не витіснили поточний безпековий порядок денний, а стали керованою частиною ширшого діалогу, у якому політики задають рамки, а фахову роботу виконують історики, правозахисники й громадські ініціативи з обох країн.

Межа між «симетрією» та тиском: як читати риторику Навроцького

Помітний резонанс викликали попередні слова Навроцького про «симетрію» у взаєминах з Україною. У грудневих інтерв’ю він говорив, що очікує від Зеленського «вираження вдячності» Польщі за масштабну військову, гуманітарну та політичну підтримку й наголошував на потребі «симетричних» відносин, у яких «жодна сторона не почувається використаною».³ У польському інформаційному просторі така риторика звучала на межі популізму, зважаючи на емоційність дискусій щодо вартості допомоги Україні.

Під час спільного виступу у Варшаві тон був стриманішим: президенти демонстративно говорили про взаємну повагу, партнерство й спільний інтерес у перемозі над Росією.^{1 2} Для Києва важливо, щоб мотив «симетрії» не перетворився на прихований шантаж – за схемою: або ви відмовляєтеся від певних історичних чи економічних позицій, або ризикуєте втратити підтримку. Польські аналітики також застерігають: надмірні публічні «докори» Україні можуть підсилювати внутрішні популістські сили та зовнішні кампанії дезінформації.^{7 8}

Безпековий вимір: Польща як ключ до європейських гарантій

Формула «Україна – Польща» вже кілька років є однією з опор східного флангу НАТО, навіть попри те, що Україна формально ще не є членом Альянсу.^{7 5} Польща збільшила оборонний бюджет до рекордних для ЄС значень, інтенсивно модернізує армію через закупівлі техніки у США та Південній Кореї й розглядає Україну як першу лінію стримування Росії: чим довше війна залишається на українській території, тим менша ймовірність прямого зіткнення на території НАТО.⁷

Під час варшавської зустрічі президенти обговорювали продовження військово-технічної співпраці, спільні оборонні проєкти й координацію позицій напередодні наступних самітів ЄС і НАТО, де ухвалюватимуться рішення про довгострокові безпекові зобов’язання перед Україною.⁵ Київ очікує, що Польща стане одним із гарантів майбутньої системи підтримки, яка має охоплювати постачання зброї, навчання українських військових, а також чіткі механізми реагування на можливі нові ескалації з боку РФ.

Економіка, зерно, кордон: чи вдасться уникнути нових блокад

Поза історичною та безпековою площинами залишаються суто практичні питання. За останні два роки українсько-польський кордон кілька разів блокували фермери й перевізники, невдоволені конкуренцією українського зерна та автотранспортних компаній після тимчасової лібералізації торгівлі з ЄС.⁹ Ці протести били не лише по економіці України, а й по іміджу Польщі як «воріт Заходу», якими вона прагнула бути від 2022 року.⁹

Експерти припускають, що після нинішньої зустрічі уряди обох країн активніше працюватимуть над технічними рішеннями: квотами, інфраструктурними інвестиціями, спільними логістичними проєктами, які дозволять зменшити напругу без повернення до практики блокад і односторонніх заборон.⁹ Для України це не лише питання заробітку: якщо транзит через Польщу й надалі часто блокуватиметься, Київ буде змушений шукати альтернативні маршрути через інші країни, що означає додаткові витрати й нові політичні залежності.

Громадські настрої: чи готові суспільства підтримати зближення

Опитування в Польщі показують складну картину: близько половини громадян вважають, що Україна не повинна вступати до ЄС і НАТО, доки не буде остаточно врегульовано питання ексгумацій і правової оцінки подій на Волині.⁹ Водночас більшість підтримує допомогу Україні в протистоянні російській агресії, а політичні еліти – попри гостру риторику – загалом дотримуються лінії, за якої суверенітет і безпека України сприймаються як безпосередній інтерес самої Польщі.^{7 9}

В Україні також відчувається втома й роздратування: суспільство, яке щодня платить ціну за оборону, болісно реагує на будь-які сигнали, що його боротьба може стати розмінною монетою в історичних спорах або торговельних переговорах із сусідами.^{8 5} Від української влади очікують делікатної, але принципової позиції: визнавати трагедії минулого, водночас не дозволяючи перетворювати їх на інструмент тиску, і пояснювати, чому союз із Польщею – це не тільки питання дипломатичного етикету, а й реальної оборони від спільного ворога.

Як Москва читає варшавські сигнали

Для Кремля міцний українсько-польський тандем – одна з найнеприємніших реалій після початку повномасштабної війни: Польща стала коридором для постачання зброї, голосом України в євроатлантичних структурах і прикладом того, як історичні травми не обов’язково заважають стратегічному зближенню сусідів.^{7 8} Російська дипломатія й пропаганда послідовно працюють над тим, щоб послабити цей союз, спекулюючи на темах Волині, міграції та «втоми» від війни.¹⁰

У цьому контексті кадри з Варшави, де Зеленський і Навроцький разом говорять про єдність проти Росії й окреслюють механізми роботи з історичними суперечками, – сигнал не лише для західних партнерів, а й для Москви: навіть політики, які у своїй риториці спираються на консервативний, національно орієнтований електорат, не готові відмовлятися від стратегічного партнерства з Києвом.^{1 2} Кремль, найімовірніше, й надалі шукатиме «слабкі ланки» у цьому партнерстві, але простір для таких маневрів звужується, коли ключові теми виносяться на відкритий, а не кулуарний рівень.

Що означає цей візит для України

Для України візит Зеленського до Варшави – це насамперед корекція курсу після періоду помітного охолодження: демонстрація того, що Київ не сприймає підтримку Польщі як щось самоочевидне й готовий системно працювати над проблемними темами вже зараз, не відкладаючи їх на «після перемоги».^{1 5} Це також послання іншим столицям ЄС: Україна здатна вести складний діалог із найближчими сусідами, не втікаючи від незручних сюжетів, – аргумент, який важить у дискусіях про її місце в Європейському Союзі.^{5 7}

У практичній площині результатом можуть стати конкретні кроки: погоджена дорожня карта щодо ексгумацій та місць пам’яті, домовленості про координацію позицій у структурах ЄС і НАТО, нові формати оборонної співпраці й детальніший механізм консультацій з питань торгівлі та кордону.^{5 9} У найкращому випадку цей візит стане не одноразовим жестом, а початком етапу, коли стратегічний інтерес – стримування Росії – не конфліктуватиме з історичною пам’яттю, а разом з нею формуватиме спільний, хоч і непростий, наратив для двох суспільств.

Джерела

1. AP News / The Hill: «Ukrainian and Polish presidents show unity against Russia, address historical tensions»
2. Arab News: «Ukrainian and Polish presidents show unity against Russia, address historical tensions»
3. WSLS10: «Ukrainian and Polish presidents meet in Warsaw to emphasize unity against Russia and historical reconciliation»
4. Radio Poland: анонси візиту Володимира Зеленського до Варшави та програма зустрічей
5. Офіційний сайт Президента України: «Ukraine and Poland Have Achieved a Lot Together Since the Start of the Full-Scale Invasion»
6. Speeches – Official web site of the President of Ukraine: звернення Зеленського щодо безпекових гарантій та ролі Польщі
7. CER Policy Brief: «European security in a time of war: Standing with Ukraine, against Russia»
8. Kyiv Post: «Unfinished History: Volhynia Dispute Threatens Polish-Ukrainian Relations»
9. Європейська правда / інші європейські ЗМІ: опитування про ставлення поляків до вступу України в ЄС і НАТО та внутрішні дебати
10. Огляди про російську пропаганду й спроби використати історичні теми для розколу союзників України