«Зелений» водень в Україні: перспективи застосування — intelmag

У минулому столітті водень для світу асоціювався із небезпечною зброєю. Сьогодні в умовах енергетичної кризи країни світу розглядають водень в якості інструменту для порятунку, а Україна зі свого боку — як можливість позбавитися від енергетичної залежності, дописує на сторінках видання intelmag, політичний експерт Назар Приходько.

У листопаді минулого року на саміті COP26, що походив у Глазго, понад 40 країн світу взяли на себе зобов’язання відмовитися від викопного палива . Адже відомо, що більше 65% усіх викидів СО2 в атмосферу спричиняє саме традиційна енергетика та спалювання бензинового та дизельного палива від автомобілів. Ці процеси за 150 років значно посилили парниковий ефект і призвели до кліматичної кризи. Україна презентувала себе у якості держави, що взялася рятувати планету. Володимир Зеленський підтвердив, що ціль України — скоротити до 2030 року викиди парникових газів на 65%.

Саме «зелену» водневу енергетику, яка генерується завдяки відновлювальним джерелам енергії, визнали найкращим рішенням для рятування планети. Адже основна перевага водню полягає в тому, що його горіння не утворює вуглекислого газу, і тому він може стати альтернативою традиційному паливу.

Цікаво, що перший в Європі проєкт на основі застосування водню — вітроводневий комплекс — мав запрацювати в Україні ще у 1994 році. Це був дослідницький проєкт науковців Київського політехнічного інституту (КПІ). У пілотному вітропарку з восьми вітрогенераторів загальною потужністю 160 кВт на науково-дослідному полігоні «Десна» науковці досліджували різні системи акумулювання і випробовували лужні та кислотні акумулятори, а також вони вивчали схеми акумулювання на основі водневих технологій. Електролізер для отримання водню було виготовлено у Харкові. Обладнання експериментального вітроводневого комплексу мало підтримувати стабільне енергозабезпечення з ВДЕ. Потужність установки мала задовольнити потреби локального споживання — кількох лабораторних споруд. На жаль, проєкт запустити не вдалося, адже тодішнє керівництво НАНУ в останній момент відмовилось від ідеї, аргументуючись невизначеністю, на їхню думку, рівня безпеки водневого проєкту.

Нещодавно, директор «Регіональної газової компанії» (РГК) Олег Никоноров зробив наступну заяву: «Водень може широко використовуватись в Україні через 7-10 років переважно у рамках виробничих кластерів. До кінця десятиліття значна частина водню, що виробляється в країні, буде використовуватися у виробничих кластерах, аніж транспортуватися на далекі відстані. РГК зараз розробляє план, де будуть визначені основні вимоги щодо закачування водню до розподільних мереж. Робота над документом завершиться наступного року».

Як відомо, РГК має намір в якості практичного експерименту запропонувати мешканцям двох обраних для експерименту сіл на 50-100 будинків користуватися газоводневою сумішшю в опалювальних та побутових цілях з 2023 року. За словами газовиків, двадцятивідсоткова концентрація водню в суміші з природним газом поки є найбільш оптимальною субстанцією для нинішньої моделі газорозподільної системи України. При підвищенні концентрації водню спостерігається падіння тиску та витоки.

РГК оцінює сукупні необхідні інвестиції для проведення редизайну вітчизняних розподільних мереж під водень у розмірі 13-14 мільярдів євро та вбачає в планах України розпочати постачання водню до Європи газопроводами в поточному десятилітті.

ВИСНОВКИ:

Українська газова інфраструктура доволі складна. При теперішній структурі вона не має можливості транспортувати водень магістральними мережами без розподілу, а транспортування і розподіл не можуть бути відокремлені один від одного. Отже, в разі спроби реалізувати задумане країна має побудувати новий трубопровід для постачання водню на експорт. Це навряд чи відбудеться найближчим часом, навіть у разі, якщо розробникам проєкту і вдасться знайти відповідних інвесторів.

Крім того, задля експорту водню в Європу системні зміни мереж мають відбутися не лише в Україні, а й в країнах-отримувачах. Йдеться про Словаччину, Чехію і навіть Німеччину.

Розподіл потенційного середньорічного виробітку «зеленого» водню в Україні. Джерело — ІВЕ НАНУ

Водночас, за розрахунками експертів НАНУ, Україна має значний природний потенціал для виробництва енергії з відновлюваних джерел, що дозволить виробляти «зелений» водень. Загальний потенціал середньорічного виробництва «зеленого» водню становить близько 505 мільярдів кубометрів. За умов сприятливої державної політики Україна здатна виробити 1 мільярд кубометрів «зеленого» водню до 2030 року, а до 2040 року цей показник може зрости до 5 мільярдів кубометрів.

Отже, навіть божевільні, на перший погляд, проєкти можуть мати ефективне застосування у майбутньому. Але для розвитку галузі країні необхідна довгострокова програма. Серед нагальних завдань вбачаю роботу над водневим законодавством.