Завдання нової еліти. До дискусії про майбутнє України (новорічна казка з 2012 року)

Еліта – це ті члени суспільства,

для кого соціальна роль є значимішою від соціального статусу.

Життя країни безпосередньо залежить, а радше, відображає сформований у країні суспільний договір. Основні настанови суспільного договору культивуються людьми, інтерпретуються інститутами суспільства і втілюються владою. Суспільний договір – є напрочуд динамічним. Його неформальна складова, яку формують досвід, знання, традиції, мораль, настанови віри і їх всеможливі імпровізації, перебуває у постійній зміні. Ці зміни повинні знаходити своє оперативне відображення у формальній складовій суспільного договору – Конституції, законах, нормативних актах. Усе це разом повинно сприяти розвитку суспільства і країни відповідно до нових очікувань людей.

Адаптацію змін суспільства до способу дій суспільства повинна забезпечувати еліта, її завданням є реалізація суспільних настанов справедливості через законність. Як вона розпізнає зміни, як врахує «зовнішній контекст», як визначить ймовірні загрози і закріпить це своє бачення у формальній складовій суспільного договору, так і розвиватиметься суспільство і країна. Помилки або недбальство еліти у цьому процесі напряму відобразяться у розвитку суспільства і країни. Помилкові дії еліти протягом тривалого часу призведуть до накопичення проблем, а це обернеться суспільною кризою – сукупністю помилкових рішень.

Наша еліта до цього і веде. Дуже важливо розібратись у такому порядку справ без зайвих емоцій, щоб виділити об’єктивні причини цього стану речей.

Слід відразу зазначити, що у більшості неадекватних рішень еліти лежить не «злий намір», а успадкований васальний спосіб мислення української еліти. Бюрократія і технократи, які вийшли з кабінетів радянської України по-іншому і не мислили. Вони привчені виконувати вказівки, новаторство і ініціатива їх була зашлюзована домініоном, ресурсний базис, на якому вони могли собі дозволити «експромт», був регламентований Центром і формувався на залишковому принципі.

Такою і була еліта – залишковою. Таку країну вона і будуватиме – ЗАЛИШКОВУ!

Окремі випадки пасіонарності або негайно пригнічувались, або рекрутувались у Центр. Відтак наша еліта пройшла тривалий сепаратор «негативного відбору». З цим не потрібно боротись – це потрібно розуміти! 

«Васальна еліта» ніколи не визнає суверенітет громадянина, вона «не розуміє», що це таке. Так, найбільше, що вона зможе зробити, – це перетворити громадянина на «бюрократичного кріпака».

В 90-ті роки відбулись фундаментальні трансформації у країні – зміни у правах власності. Ці зміни індукували нові очікування у людей: розкріпачення ініціативи забезпечило появу динамічного соціального статусу для підприємця, для здобувача освіти, фаху. Тодішня еліта і технократи точно це відобразили у формальних нормах, ввівши поняття СПД, встановивши спрощену систему оподаткування, єдиний податок. Але далі цього справа не пішла.

Васальні стереотипи мислення еліти втягнули її у перерозподіл того, що є, а не створення нового, на базі розкріпаченої ініціативи. Відтак пішло згортання реформ. Проілюструвати це можна існуючим станом: країна від динамічного соціального статусу трудових ресурсів повернулась у стан «бюджетного кріпацтва».

Відбувається найнебезпечніше – люмпенізація суспільних настроїв: «Я тобі – лояльність, ти мені – забезпечення; я не працюю, а «відбуваю номер», а ти мені – пенсії і зарплати». Це настанови і очікування кріпака. Це апофеоз настанов «васальної еліти»: не створювати нові ресурси (ті ж трудові), а ділити те куце, що є! А це «куце» формувати за рахунок виснаження залишків підприємницької ініціативи і «рейдерського захоплення» державою вже «ніш виживання» родин (селяни, дрібні підприємці, заробітчани, «шабашники», бабуся з пляшкою молока на продаж і т. д.).

Нове майбутнє країни може бути пов’язане лише з одним: усвідомленням елітою свого нового призначення. Для цього їй – новій еліті, новій не за віком чи складом, – потрібно не з васальних, а з суверенних позицій дати відповіді на питання:

1. Як вона уявляє нинішній світ і місце України в цьому світі;
2. Як вона визначає епоху, в якій ми живемо, і місце та призначення людини в ній;
3. Що в країні є домінуючим суверенітетом: еліти чи громадянин? (я б визначив таким – домогосподарство, родину);
4. Однозначно домовитись про природу влади в країні;
5. Чітко встановити суверенітети базових понять (права людини, свобода слова, свобода віри і т. д.) (я б додав суверенітет домогосподарства, його взаємні права з державою, громадою, приватним сектором, суспільством);
6. Як співвідносяться національне і глобальне, що для еліти є домінуючим;
7. Як співвідносяться Конституція та суспільний договір;
8. Як, через які механізми взаємодіють суспільство та еліти, як між ними відбувається розподіл повноважень і контроль над їх виконанням;
9. Як забезпечується довіра і через які механізми здійснюється суспільний діалог. Як забезпечується виконання домовленостей у результаті діалогу.

І т. д.

Узгодження цих позицій дасть надзвичайно важливий наслідок: еліта стане консолідованою в сенсі розуміння майбутнього людини, народу, країни, держави. А, відтак, вона і загрози розвитку сприйматиме зі спільних позицій, і протистояння цим загрозам бачитиме у єдиних дискурсах. Мартін Лютер і Жан Кальвін по-новому конституціювали людину і її ініціативу. З того розвинулось підприємництво і капіталізм. Але вони ці засади включили у цілісний моральний світ протестантської етики. Це забезпечило розвиток суспільств.

Якщо еліті вдасться дійти консенсусу щодо цих засадничих понять, якщо вона динамічний статус трудових ресурсів визначить змістом реформ і парадигмою розвитку країни, якщо метою цих реформ стане самодостатнє, забезпечене і стійке домогосподарство, де старість доглянута, діти здобувають освіту і фах, а батьки працюють і отримують за свою роботу достойну винагороду, то ми обґрунтовано зможемо заявити, що історичний етап з «васальною елітою» в країні минув, і на світ явилась нова еліта України.

До еліти я відношу будь-яких представників науки, технократії, бюрократії, підприємців, службовців, журналістів і т. д., які розпізнають виклики сьогодення людині, країні, державі і беруть на себе відповідальність протистояти цим загрозам. В умовах кволого громадянського суспільства з низьким соціальним капіталом особлива роль у формуванні нової еліти належить власникам крупних капіталів. Вони, як ніхто інший повинні розуміти, що якщо радикальних змін не відбудеться, якщо сепаратор «негативного відбору» продовжить свою деструктивну для країни дію, то вже найближчим часом в країні доведеться узгоджувати не перераховані мною 9 питань, а лише одне – право власності. Тому що у люмпенізованого суспільства настанова теж одна – відібрати і поділити. Тоді камбек у СРСР стане новою старою реальністю, яка зупинить поступ країни і відкине суспільство на десятки років назад у царину васального болота. І не факт, що це відбуватиметься з піснями і карнавалами.

Бог зробив нас подібними до себе, але дозволив нам бути собою.

Завдання нової еліти полягає в тому, щоб забезпечити перехід від впровадженого в країні соціал-дарвінізму – апофеозу тваринної рефлексії – до практики солідарних дій, поставивши загальнолюдські цінності і мораль попереду монетарної доцільності.

(сторінками книги «ІМІТАЦіЯ»; 2012 рік)

Валентин Ткач