Головне завдання кабміну – вивести економіку з «тіні»!

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Харків – Житомир), доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (1991), «Світова економіка» (2007, 2009) та ін. і більш ніж 330 статей –

спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

Суто державно-управлінська репліка суворого реаліста

Тут, як і в попередній статті цього циклу, йтиметься про господарський розвиток Україні. Але під кутом зору головного завдання для нового – у будь-якому випадку – Кабінету Міністрів. Інформаційну базу складатиме свіжа статистика Світового банку, що стосується масштабів економічної діяльності та рівня розвитку країн світу.

Міжнародне порівняння «фізичних» обсягів виробництва товарів і послуг нині здійснюється передусім за допомогою такого показника, як валовий національний доход (ВНД), вимірюваний із використанням паритету купівельної спроможності (ПКС) національних валют. Сутність ПКС, за формулюванням фахівців Світового банку, полягає в тому, що так званий «міжнародний долар» (надалі просто долар) – застосовуваний інструмент вимірювання – має таку ж купівельну спроможність стосовно ВНД певної країни, тобто сукупності товарів і послуг, що суспільством виробляються, яку долар США має в межах США (докладніше про це див.). Відповідно основним, базовим показником рівня економічного розвитку країни, приватного та державного споживання в ній є ВНД за ПКС у розрахунку на душу населення.

За підсумками 2014-го – першого воєнного – року ВНД за ПКС на душу населення України (крім окупованої території Автономної Республіки Крим і Севастополя) склав 8 560 доларів, знизившись порівняно з попереднім роком майже на 5 %. Між тим вже у 2013 р. наша країна в рейтингу за цим показником займала лише 108-ме місце серед 195 держав планети, а протягом минулого року ситуація, як відомо, ще погіршилася. Себто Україна продовжує занурюватися в болотяні глибини «третього світу»… У період війни гранично важливо не втрачати реалістичного сприйняття ситуації. Так ось, рівень економічного розвитку нашої країни є майже втричі нижчим, ніж рівень кінцевого споживання держави-ворога – Російської Федерації, де ВНД за ПКС на душу населення у 2014 р. склав 24 710 доларів.

Зрозуміло, це аж ніяк не означає, що так само втричі вищим є рівень життя всіх чи навіть переважної більшості «рядових» громадян РФ. Адже згадане кінцеве використання доходів охоплює і всі інвестиції, і всі поточні державні витрати – незалежно від їх суспільної корисності. Та й у межах сектора домашніх господарств спостерігається істотно різний рівень споживання. Але більшій обсяг виробництва товарів і послуг вочевидь забезпечує ширші можливості для маневру. ВНД за ПКС у 2014 році в РФ склав 3 610 млрд. доларів, а в Україні – 366 млрд. доларів (без урахування окупованої частини Донецької та Луганської областей він був напевно меншим від 350 млрд. доларів). Тобто фізичні обсяги виробництва товарів і послуг країною-ворогом переважали наші в 10 (десять) разів! А за підсумками минулого року розрив ще збільшився, нехай не дуже істотно. Населення ж РФ за чисельністю переважає українське лише приблизно в три з половиною рази. Чи можливо нашому суспільству за такої економічної ефективності (точніше, патологічної неефективності!) мати достатньо ресурсів для переможної війни? Питання справді риторичне.

Але ж є в нас такий потужний – начебто прихований – резерв, як «неформальне», «тіньове» господарювання! За серйозними експертними оцінками, його обсяги принаймні дорівнюють обсягам господарювання, що перебуває в межах нормативно-правового поля держави. З огляду на викладене вище ключовим стратегічним напрямом розвитку України, головним тактичним завданням Кабінету Міністрів (а так само й інших органів державної влади) повинно стати швидке виведення господарських процесів із «тіньової» сфери, негайне і недвозначне перенесення акцентів із «неформальної економіки» на «формальну». При цьому вирішального прориву необхідно досягнути максимум за рік. Іншого реалістичного шляху подолання існуючих фундаментальних соціально-економічних проблем в Українського народу просто немає.

А механізми «детінізації» господарського життя спроможні швидко й ефективно опрацювати, наприклад, чудові фахівці Інституту економіки та прогнозування НАНУ. Зі свого боку автор готовий підключитися до роботи.