Залужний між Лондоном і Банковою: як посол України готує ґрунт для можливої боротьби за президентство

Поки українці чекають сигналу про наступні вибори, один із найпопулярніших потенційних претендентів на посаду глави держави працює за тисячі кілометрів від фронту — в Лондоні. Валерій Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ й нинішній посол України у Великій Британії, змушений поєднувати роль військового символу спротиву з публічною лояльністю до влади, яка відправила його у «почесне заслання». На тлі тиску Дональда Трампа на Володимира Зеленського щодо припинення вогню й виборів, а також внутрішніх скандалів навколо Офісу президента, саме фігура Залужного стає для багатьох українців проєкцією питання: яким має бути лідер країни після цієї війни.

Посол у Лондоні: почесна місія чи «вигнання»

У грудневому матеріалі The Washington Post Залужного описують як найперспективнішого конкурента Зеленського, який вимушено опинився в Лондоні — далеко від окопів, але в епіцентрі політичної уваги й чуток про майбутні вибори. Уже півтора року він очолює українське посольство у Великій Британії, куди потрапив у липні 2024-го після відставки з посади головнокомандувача — рішення Банкової, яке багато хто тоді сприйняв як спробу прибрати надто популярного генерала з внутрішнього поля.

Аналітики Chatham House називають це «майже безпрограшним рішенням»: воно знизило ризик дестабілізації всередині країни, де Залужний мав величезний авторитет серед військових і суспільства, й водночас дало йому «легітимну військову роль» — лобіювати підтримку України в одній із ключових столиць Заходу. Але географічна відстань від Києва, як визнають співрозмовники газети, також має очевидний політичний сенс: тримати потенційного суперника подалі від внутрішніх кампаній і щоденного медійного циклу.

Щоденний ритм генерала, який не перестав воювати

Навіть у статусі посла Залужний зберігає звички військового командувача: у його кабінеті в лондонському посольстві одночасно працюють кілька екранів із живими картами й відео з фронту, а значна частина зустрічей — із британськими військовими, аналітиками й оборонними підрядниками.¹ Він мало спілкується із Зеленським, але публічно не критикує президента, який позбавив його командування, й демонстративно зберігає повагу до інституції глави держави — важливий сигнал для союзників, які уважно стежать за відносинами в київській верхівці.

За описом дипломатів і експертів, Залужний у Лондоні формує образ стриманого, уважного і делегуючого керівника, що поступово «перешиває» військову біографію в цивільну — від виступів на конференціях до дискусій про майбутнє війни й оборонної доктрини України. Він з’являється на академічних заходах, зустрічається з представниками обох головних британських партій, відвідує військові госпіталі й університети — робить усе, що має робити посол, але крізь призму людини, яка лишається генералом у відставці, а не професійним дипломатом.

Від героя оборони до символу складних рішень

Вашингтонська стаття нагадує, що воєнне досьє Залужного — неоднорідне, але потужне. Його ім’я пов’язують із обороною Києва навесні 2022 року, контрнаступами під Харковом і Херсоном восени того ж року, які зірвали російські плани блискавичної окупації й відкинули ворога з значної частини території. Ці операції зробили його національним героєм: по всій країні з’явилися вулиці на його честь, а опитування фіксували рекордний рівень довіри до армії, персоніфікованої в образі головнокомандувача.

Водночас Залужний асоціюється й із невдалою кампанією 2023 року, коли український контрнаступ не приніс очікуваних проривів, а втрати виявилися дуже високими. Саме після цього, а також на тлі конфлікту щодо масштабів мобілізації, напруга між ним і Офісом президента зросла: генерал пропонував мобілізувати до мільйона людей, тоді як Зеленський і його команда заявляли, що такі цифри не підкріплені ресурсами й можуть підірвати суспільну стійкість.

Відставка й «командировка» як спосіб знизити ризики

Кульмінацією протистояння стала відставка Залужного, яку Зеленський оголосив, супроводивши фото рукостискання й формулюванням про «оновлення керівництва». Президент попросив генерала «залишатися в команді», а невдовзі з’явився указ про призначення його послом у Великій Британії — рішенні, яке було болючим для самого Залужного й неоднозначно сприйнятим частиною суспільства, але не призвело до відкритого конфлікту на верхівці держави.

Політолог Микола Давидюк, якого цитує The Washington Post, зазначає: Залужний «залишається військовим, якого фактично відірвали від справи всього його життя», але попри це він не дозволив собі публічної критики президента. Цей вибір — не тільки ознака особистої дисципліни, а й фактор, який заспокоює союзників: відкритий конфлікт між головнокомандувачем і верховним головнокомандувачем під час війни був би вкрай небезпечним для української стійкості й західної підтримки.

Соціологія: генерал, який може виграти в президента

Один із ключових нервів статті — опитування, які показують: якби вибори відбулися зараз, Залужний був би одним із фаворитів президентської гонки. Дослідження Ipsos у грудні 2025 року засвідчило, що 23% респондентів готові підтримати його як кандидата, тоді як за Зеленського висловилися 20%, а інші політики значно відставали: Петро Порошенко — 9%, Кирило Буданов, новий керівник Офісу президента, — 7%.

Політологи пояснюють ці цифри поєднанням чинників. По-перше, в очах частини суспільства Залужний уособлює професійність, здатність ухвалювати складні рішення та командувати армією, яка вже довела свою спроможність проти російської армії. По-друге, значна частина українців переконана, що навіть після завершення нинішньої фази війни Росія не відмовиться від агресивних планів, а отже, країні потрібен лідер, який розуміє, як готуватися до наступного витка протистояння, а не лише до «мирного дня голосування».

Заборона виборів і «паузований» рейтинг

Юридично ситуація проста й водночас парадоксальна: Конституція й законодавство забороняють проводити президентські вибори під час воєнного стану, який в Україні продовжують із 2022 року. Це означає, що формальна кампанія неможлива, а будь-яка активність Залужного в цьому напрямку буде трактуватися як порушення правила «єдності під час війни» й шанс для російської пропаганди звинуватити Україну в «розколі» еліт.

У статті підкреслюється іронія: Путін намагається використовувати відсутність виборів в Україні як аргумент проти легітимності Зеленського, хоча саме Росія розв’язала війну, що змусила Київ відкласти голосування, й водночас Кремль змінював Конституцію, аби нівелювати власні обмеження щодо строків правління. У цих обставинах будь-які кроки Залужного, які могли б трактуватися як старт кампанії, не лише юридично проблемні, а й політично токсичні для іміджу України як держави, що бореться за демократичні стандарти.

Публічний образ: між Vogue, лекціями й фронтовими екранами

Washington Post зауважує, що за час перебування в Лондоні образ Залужного помітно еволюціонував: від виключно військового героя до фігури, якій приміряють костюм державника. Високопрофільний матеріал у Vogue Ukraine показав його у синьому костюмі замість камуфляжу й запустив нову хвилю розмов про можливі політичні амбіції — хоча сам Залужний уникає прямих відповідей і не підтверджує намірів балотуватися.

У соцмережах він час від часу ділиться життєвими моментами з Лондона — від селфі з дружиною на Тауерському мосту до зустрічей із британськими студентами — що викликає і теплі, і іронічні реакції в Україні. Одні вважають це проявом нормального людського життя у перерві між важкими рішеннями, інші нагадують про фронт і очікують від генерала більш суворого образу; але спільним лишається одне — до його публічних кроків прикута незвично пильна увага.

Лондон як політична площадка

За інформацією WP, у лондонське посольство час від часу навідуються українські політики, а іноземні дипломати уважно вивчають тональність промов Залужного — особливо там, де йдеться про майбутню архітектуру безпеки, мобілізацію й уроки війни.¹ При цьому офіційно він заперечує наявність «штабу» чи «команди», яка готувала б його до виборів: його медіаречниця наголошувала українським медіа, що будь-які розмови про кампанію — «спекуляції на потребі суспільства в надії».

Втім, сам факт такого інтересу свідчить: Лондон став своєрідною «командировкою з оглядом на майбутнє», де Залужний накопичує зовнішньополітичний досвід, контакти й розуміння того, як союзники бачать післявоєнну Україну.¹ Якщо і коли юридичні умови для виборів зміняться, це може виявитися не менш важливим ресурсом, ніж його фронтовий авторитет.

Що кажуть про нього в британських і українських експертних колах

Аналітики, яких цитує Washington Post, описують Залужного як людину, що вміє делегувати, слухати й концентруватися на суті, а не на публічному шумі. Його виступи в Лондоні зосереджені на темах майбутнього війни, трансформації армії, технологій битви й необхідності мислити наперед — саме ці риси багато хто вважає критичними для українського лідера в наступному десятилітті.

Політичні коментатори додають: популярність Залужного живиться не лише ностальгією за «перемогами 2022 року», а й розчаруванням частини суспільства в здатності нинішньої влади одночасно вести війну й проводити глибокі реформи. У цьому вакуумі його образ стає своєрідним «екраном очікувань», на який різні групи — від лібералів до консерваторів — проектують власні уявлення про «ідеального кандидата», хоча насправді він ще не зробив кроку в політичне поле.

Баланс єдності й конкуренції під час війни

Один із головних мотивів статті — тонка межа між потребою в національній єдності й неминучим поверненням політичної конкуренції.¹ Залужний досі не став опозиціонером, але й не є частиною вузького політичного ядра навколо Банкової; він не критикує Зеленського, але й не робить жестів беззастережної підтримки, які закрили б тему його потенційної участі у виборах.

Для Заходу, як випливає з міжрядкових акцентів Washington Post, важливо, щоб ця конкуренція, коли вона стане можливою юридично, не перетворилася на розкол, який може використати Росія.¹ Саме тому союзники уважно придивляються до Залужного не лише як до генерала, а й як до потенційного політика: чи здатен він буде зберегти баланс між потребою змін і необхідністю не підірвати довіру до української держави в очах світу.

Що далі: можливі сценарії

У фіналі матеріалу експерти визнають: рішення Залужного щодо участі у виборах ще не ухвалене й, можливо, не може бути ухваленим до завершення активної фази війни. Політичні сили в Україні, ймовірно, намагатимуться схилити його на свій бік — від умовних «центристів» до більш радикальних сил, які шукають сильного символу для власних проєктів.

Поки що, за словами однієї з дослідниць Chatham House, Залужний «розмірковує над власними можливостями», а весь політичний пласт навколо його імені — у бекграунді.¹ Але вже зараз зрозуміло: незалежно від того, чи піде він у президенти, чи залишиться в дипломатичній сфері, Залужний став фігурою, без якої неможливо говорити про майбутню українську політику — і саме тому його лондонська тиша сьогодні звучить голосніше за багато гучних заяв у Києві.

Джерела

1. The Washington Post: репортаж про Валерія Залужного як посла України у Великій Британії та можливого претендента на посаду президента.