З приводу будівництва нового світу і інших візій майбутнього

Зрозуміло, що Україна, зруйнована війною — як територія потенційної катастрофи, так і територія, «розчищена» під будівництво чогось іншого. Нового, гарного і щоб бірки висіли, пише Катерина Гладкевич.

Ілюстративне фото

Тому не дивно, що ми усе частіше чуємо розмови не лише про відновлення, а і про побудову нового світу. Ото гляньте любу дискусію за участі філософа Дацюка, так там хто про що, а філософ Дацюк всіхда про побудову нового світу. І навіть останнім часом перераховує зародкові технології, які б могли стати несучим ландшафтом такого світу, не минуло дарма багаторічне спілкування з Пєрєслєґіним.

Маю з цього приводу кілька ремарок. Ремарка перша — якась «побудова» за принципом передбачає попереднє створення проекту. Так і бачу, як філософ Дацюк схиляється над кресленням Нового світу і розкладає на ньом картошкі — маркери: осьдечки тут нанотехнології, ось тут — електрогроші, ото — гіперлуп, а все решта на бурячки. Но… тут є ризик втрапити до досить неприємної пастки.

А саме — зародкові технології можуть увімкнути креативну генерацію людям із бурхливою фантазією і вони навіть доволі точно намріють принципове кінцеве рішення, як на картинці знизу. Ну ви ж бачите, що на ній — ідея смартфону, просто відображена у відомих автору технологіях, а що він вам — мандрівник у часі, щоб заодно спророкувати появу інтернету, програмування, процесорів ітд ітп? Автор кагбе каже: нюхом чую, що усі ці технології згодом складуться у таку приблуду, яка дозволить от таке дистанційне відевоспілкування, але коли і як це станеться — хз, хоча приблизно через сто років. І це буде звичайнісінький ретрофутуризм, офґєнно захопливий з точки зору 1900 року і офіґєнно ж смішний з точки зору сучасного юзера смартфону. Як казав Арестович в молодосці: йєс? Йєс.

А тепер уявіт собі побудову нового світу за проектом, який увесь базується на такому от ретрофутуризмі. Чи, нехай, за стратегією, так вагоміше звучить. Я думаю, радянські більшовики, яким США побудували усю ключову промисловість, до цієї пастки і втрапили. І навіть розстріляли на полігоні Комунарка у 1938-му році економіста Кондратьєва, який почав нудити про якісь економічні цикли, де після зростання настає падіння і не треба цього дитячого ентузіазму. А, значить, не ходити Сталіну із трубкою, яку можна не лише курити, але по ній і говорити і дивитися кіно і щоб там були іконки, які відкривають вікна. ) Йєс? Йєс.

Ремарка друга. Промисловість-то США побудували, нову, гарну, бірки висіли, але забули прикрутити до неї вільний ринок. На якому хаотично змінюються проблеми, потреби, мода, загалом — запити, у відповідь на які виникають не лише нові продукти, але й нові технологічні рішення. Не кажучи вже про запити з боку держави, яка — рррр — постійно вдосконалює озброєння, ніжно називаючи його засобами оборони і оборонка — другий драйвер розвитку технологій. А з військових же технологій виростає потім цілий пул цивільних… Загалом те все робиться з генеральною метою заробити грошей, чесно кажучи, навіть якщо мова іде про нарощування геополітичного впливу. Сталін, з його православним мозком, ідеями «нєстяжатєльства» і особистим аскетизмом такого б не потерпів у власному царстві.

Філософ Дацюк теж каже, що не мона озброюватися, бо так ми передамо зло по колу і рушниця, яка висить на стіні, точно вистрілить і попереду «інтоксикація українців перемогой» із неминучим перетворенням їх на аґресивних завойовників. Тут мені не зовсім зрозуміло, з якої причини українці мають настільки здуріти. Бо їх покусала телурократична імперія? А як же теза про те, що «територія буде неважлива»? Чи тому, що українці першими побудують новий світ і їх будуть «мочити» усі консервативні сусіди, як феномен-штрейхбрехер? Але це так — примітка на манжетах.

Основна теза блоку — кінцева реалізація навіть доволі точних візій футурологів не відбувається зародковими технологіями, до неї — десятки років і десятки-сотні S — подібних технологічних переходів, які стаються не згідно хотілок політиків чи суспільства, а коли стаються. Другий малюнок.

І фінальне питання. Чи варто витрачати час на генерування візій майбутнього і побудову стратегій з їхнього досягнення? Чи, може, варто зосередитися на методі (три знаки оклику) організації перших кроків з переходу до нового технологічного укладу? Якщо, звісно, культура нас не вхопе міцною материнською рукою за штани і не погонить лозиною «додому».

Йєс? Йєс. )