Юрай Марушяк: Словаччина пройшла важкий шлях, але встигла до ЄС

Юрай Марушяк

Яким був шлях Словаччини до ЄС? Які перешкоди вона долала на шляху від асоціації та кандидування до повноцінного членства? Про це Newssky запиталася доктора Юрая Марушяка з Інституту політології Словацької академії наук.

Словацька Республіка підписала Угоду про асоціацію з ЄС невдовзі після його створення в 1993 році. Вона отримала статус асоційованого партнера в 1994 році. Період кандидатства тривав до 2003 року. Процес інтеграції Словаччини в ЄС був непростим. Це було пов’язано зі складним процесом посткомуністичної трансформації, насамперед у 1994-1998 роках, коли авторитарні та проросійські тенденції почали виявлятися у внутрішній і зовнішній політиці під час третього уряду Владіміра Мечіяра. Словаччина не була запрошена до переговорів про вступ у 1997 році, на відміну від Польщі, Чехії, Угорщини, Естонії та Словенії через її невідповідність політичним критеріям для майбутнього членства (чинна демократія та стабільність демократичних інститутів).

Саме загроза міжнародної ізоляції чи включення до російської сфери впливу була вагомим мобілізаційним чинником у формуванні широкої коаліції правоцентристських і лівоцентристських демократичних партій після парламентських виборів 1998 року. Новий уряд взявся за впровадження політичних та економічних реформ, які дали змогу Словаччині стати членом ЄС. Реформи, включаючи прийняття великого пакета європейського законодавства, так званого acquis communautaire, були дуже інтенсивними, але також спричинили значні соціальні втрати.

Процес асоціації набув форми переговорів щодо виконання окремих розділів. Словаччина поступово наближалася до своїх партнерів по Вишеградській групі, а між окремими країнами групи на рівні V4 відбувався поступовий обмін інформацією про перебіг переговорів з ЄС.

Річ у тім, що Чехія, Польща та Угорщина з 1997 року мали певну перевагу щодо Словаччини. Словаччині допомогло ставлення ЄС, який ухвалив так званий принцип «регати». Це дало змогу Словаччині поступово зменшити відставання від своїх сусідів, і в грудні 1999 року на саміті ЄС у Гельсінкі Словаччину запросили приєднатися до переговорів про вступ спільно з такими країнами як Литва, Латвія, Мальта, Румунія та Болгарія. Курс на євроінтеграцію підтвердили вибори 2002 року.

Отже, у грудні 2002 року на саміті ЄС у Копенгагені Словаччина була офіційно прийнята до ЄС за рекомендацією Європейської Комісії. Цей саміт ознаменував початок наступного етапу – референдум щодо вступу до ЄС у Словаччині, підписання Угоди про приєднання та його ратифікація національними парламентами держав-членів ЄС, а також Національною радою Словацької Республіки.

Головним питанням була реструктуризація словацької економіки, а також прийняття законодавства, яке створило ринкове середовище в Словаччині, сумісне з середовищем ЄС. Лібералізація ринку також потребувала реформ в енергетиці, де найбільше представлені так звані природні монополії. Врешті, однією з давніх проблем був і залишається високий рівень корупції.

Ексклюзив

спілкувалася Марина Ковальчук, для Newssky