ЄС. Що далі?

Ексклюзив. У 2028 році ЄС завершить переговори з Молдовою, Україною (у тому вигляді, в якому вона побутуватиме до цього моменту), Чорногорією, Македонією та Албанією. І 2030 року вони вступлять.

Далі варіанти.

Вірменія намагається встигнути в останній вагон, і економічно вона цілком на рівні (але зовнішньополітично Вірменія втратила багато років і сьогодні її євроінтеграція виглядає утопією).

Грузія зависла, але поки що її перспектива песимістична: контреліти там слабкі, режим посилюється, а вплив єврофобних (Китай, РФ, Іран) та євроскептичних (Туреччина) гравців наростає. Поки що питання зняте з порядку денного.

З Туреччиною неясно, куди вона поверне після Ердогана, але поки що питання зняте з порядку денного.

Сербія-Косово: dance macabre, невдоволені та гальмують один одного багато років. Щодо Сербії питання найближчими місяцями буде поставлене максимально жорстко.

Боснія і Герцеговина – химерне утворення, поки існують нинішня Сербія і нинішня Росія – нічого їй не світить, або її розірве (хоча довго БіГ розвивалася задовільно).

Залишаються Азербайджан, який у пакеті з Туреччиною – тобто питання зняте з порядку денного.

І Білорусь, яка фактично окупована Росією, тому питання знову-таки не перебуває на порядку денному.

Потенційні несподіванки

Шотландія (поки що не на порядку денному). Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну та Швейцарії – добре у своєму союзику ЄАВТ (колись альтернатива ЄС), який давно перетворився на симбіонт ЄС.

Глобальні тренди навколо ЄС:

Британські вібрації, Канада, Австралія та Нова Зеландія.

Якщо Британія зможе відродити лідерство (поки що це просувається надто туго, справи погані), то стане третім центром Заходу. Не зможе – буде всмоктана ЄС разом із цією трійцею (на Канаду рухається економічна криза, а в Новій Зеландії та Австралії стали творитися дуже дивні справи).

Зрештою, щодо НАТО у мене дуже сильні сумніви і давно.

Україна свої шанси профукала в грудні 2019 та в серпні 2023 р., сьогодні це питання безглуздо порушувати.

Але й сама НАТО, схоже, перетворилася на щось непідйомне. Або їм займатися серйозно – чи кидати. Спостерігаючи за німцями, французами чи іспанцями, я не вірю, що вони витримають 5% ВВП військових витрат, та й, власне – а навіщо їм? Але, можу помилятися – а раптом?

У будь-якому випадку, рух у конструктивному напрямку ускладнений і затуманений глобальною кризою сучасного капіталізму, що настає, яка досягла меж екстенсивного, а в своєму ядрі – і інтенсивного розвитку.

Максим Михайленко, головний редактор Newssky