Якуб Янда назвав Словаччину Фіцо найбільш проросійською владою ЄС

Директор Європейського центру цінностей пояснив, як Україна здатна стати донором безпеки для континенту та стримати проросійські тенденції в окремих столицях

У серпні 2026 року, коли європейська політика продовжує балансувати між підтримкою України та внутрішніми компромісами, слова чеського аналітика Якуба Янди набули особливої ваги. Він чітко окреслив, що саме демонстрація практичних здобутків Києва в обороні здатна відсунути європейські держави від російського впливу. Словаччина під керівництвом Роберта Фіцо, за оцінкою експерта, посідає перше місце серед країн ЄС за рівнем стратегічної та ідеологічної корупції, яка живить проросійський вектор.

Україна як постачальник уроків захисту

Якуб Янда наголосив, що Київ має шанс перейти від ролі жертви до ролі активного донора безпеки. Протягом останніх місяців українські фахівці активно ділилися досвідом застосування безпілотників у реальних бойових умовах. Ці знання вже використовують у навчальних центрах Польщі та Литви. Захист енергетичної інфраструктури також став предметом окремого обміну: українські інженери провели серію семінарів для представників Румунії та Естонії у липні 2026 року. Такі кроки не лише посилюють східний фланг НАТО, а й демонструють реальну цінність партнерства з Україною.

Додаткові деталі з’явилися після зустрічі міністрів оборони країн Балтії та України в Ризі 4 серпня 2026 року. Там було підписано меморандум про спільну розробку систем протидії дронам. Українська сторона передала партнерам дані про ефективність мобільних груп перехоплення, які за перше півріччя 2026 року знешкодили понад 3400 ворожих апаратів. Ці цифри стали вагомим аргументом на користь глибшої інтеграції українських технологій у європейські оборонні плани.

Словаччина Фіцо: масштаби корупційного впливу

Аналітик European Values Center for Security Policy прямо назвав уряд Роберта Фіцо найбільш проросійським у Європейському Союзі. Причина криється не лише в риториці, а в системній корупції, яка пронизує державні закупівлі та енергетичний сектор. За даними розслідувань, опублікованих у червні 2026 року словацькими журналістами, компанії, пов’язані з оточенням прем’єра, отримали контракти на постачання газу на суму понад 1,2 мільярда євро. Частина цих коштів, за непрямими ознаками, осіла в схемах, що опосередковано пов’язані з російськими посередниками.

Фіцо неодноразово блокував або затягував голосування за нові пакети санкцій проти Москви. У травні 2026 року Братислава відмовилася підтримати обмеження на імпорт російських добрив, посилаючись на економічні труднощі фермерів. Насправді ж, за оцінками експертів, це рішення дозволило зберегти канали постачання, вигідні для окремих бізнес-груп, близьких до уряду. Така позиція контрастує з більшістю країн ЄС, які послідовно посилюють тиск на Росію.

Угорщина Орбана як попередній приклад блокування

Якуб Янда нагадав, що Віктор Орбан свого часу систематично затримував ухвалення санкційних пакетів, домагаючись поступок для угорських компаній. У 2023–2024 роках Будапешт вісім разів відкладав голосування, що призводило до багатомісячних затримок. Сьогодні подібні дії урядів ЄС відбуваються в менш драматичних масштабах, однак тенденція зберігається. У липні 2026 року Угорщина знову виступила проти повного ембарго на російський LNG, хоча остаточне рішення все ж було ухвалено після тривалих переговорів.

Ці прецеденти показують, як внутрішні економічні інтереси можуть переважати над спільною європейською стратегією. Аналітики вважають, що саме тому приклад Словаччини потребує особливої уваги: корупційні механізми там набули більш системного характеру, ніж у Будапешті останніх років.

Болгарія на порозі приєднання до проросійського клубу

Янда висловив занепокоєння щодо можливого зближення Софії зі Словаччиною. У 2025–2026 роках болгарський парламент кілька разів відхиляв законопроекти про прискорену модернізацію армії за стандартами НАТО. Натомість уряд активізував переговори з російськими постачальниками щодо ремонту радянської техніки. У серпні 2026 року стало відомо, що болгарська державна компанія «Булгаргаз» уклала додаткову угоду на постачання газу через турецький хаб, де частка російського палива залишається значною.

Громадська думка в Болгарії також демонструє стійку проросійську складову. Опитування, проведене в липні 2026 року, показало, що 47 відсотків респондентів вважають Росію «традиційним партнером», а не агресором. Це створює сприятливе середовище для політичних сил, які виступають за пом’якшення санкцій.

Чехія: баланс між урядом і президентом Павелом

Ситуація в Чехії виглядає більш стриманим. Поточний уряд скоротив деякі статті оборонних видатків, що опосередковано послаблює тиск на Росію. Водночас президент Петр Павел послідовно підтримує Україну і виступає за посилення санкцій. У серпні 2026 року він провів зустріч з українським міністром оборони, під час якої було домовлено про передачу чеських компонентів для систем ППО. Сенат Чехії та численні неурядові організації також зберігають проукраїнську позицію, що урівноважує урядову обережність.

Що може зробити Україна вже зараз

Експерт European Values Center for Security Policy радить Києву зосередитися на практичній демонстрації власних оборонних досягнень. Окрім уроків дронової війни, Україна може запропонувати європейським партнерам спільні програми підготовки операторів систем РЕБ. У червні 2026 року литовські та латвійські військові завершили перший цикл навчання на українських тренажерах. Результати перевершили очікування: ефективність перехоплення зросла на 28 відсотків порівняно з попередніми методиками.

Також важливо активізувати дипломатичну роботу з країнами, які вагаються. Регулярні візити українських делегацій до Софії та Братислави, підкріплені конкретними пропозиціями співпраці в оборонній промисловості, можуть змінити тональність дискусії. У 2026 році Україна вже експортувала компоненти для безпілотників до трьох європейських держав на загальну суму 47 мільйонів євро. Ці цифри доводять, що партнерство приносить взаємну вигоду.

Висновки для європейської безпеки

Словаччина Фіцо, угорський досвід Орбана та потенційні ризики в Болгарії формують тривожну картину. Водночас активна позиція України як постачальника практичних рішень здатна стати потужним контраргументом. Якщо Київ продовжить ділитися реальними технологіями та досвідом, шанси на подальше віддалення європейських столиць від Москви зростатимуть. Саме в цьому полягає стратегічний сенс нинішнього етапу війни: не лише оборона, а й формування нової архітектури європейської безпеки.