Яка економічна реформа потрібна Україні для перемоги у війні?

19.12.2016 0 By Chilli.Pepper

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Харків – Житомир), доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, автор книг «Вища освіта в ринковій економіці» (1991), «Світова економіка» (2007, 2009) та ін. і більш ніж 400 наукових статей –

спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

Яка економічна реформа потрібна Україні для перемоги у війні? (Висновки за рейтингом господарського розвитку субрегіонів Європи)

У попередній статті свого політико-економічного циклу, який публікую в журналі NEWSSKY, зосередив увагу на індексі демократії, зокрема, вибудувавши рейтинги регіонів і субрегіонів Європи за цим показником. Хочу внести уточнення до глобальних аспектів, що їх теж торкнувся: за розгляду Канади в якості країни-субрегіону (а це абсолютно правильно з методологічної точки зору) вона з індексом демократії 9,08 за підсумками 2015 р. займе третє місце у світовому рейтингу субрегіонів, відсунувши Центрально-Західну Європу на четверту позицію.

Такими є межі Європи з точки зору фізичної географії. Автор – Ssolbergj (2009).

Такими є межі Європи з точки зору фізичної географії. Автор – Ssolbergj (2009).

 

У новій статті сконцентруюся на господарських питаннях. Нагадаю, що основним, базовим показником рівня соціально-економічного розвитку країни, продуктивності національного господарства, приватного та державного споживання в суспільстві є ВВП (валовий внутрішній продукт) за ПКС у розрахунку на душу населення. Насамперед за його допомогою здійснюється міжнародне порівняння «фізичних» обсягів виробництва товарів і послуг. Під час вимірювання використовується так званий паритет купівельної спроможності (ПКС) національних валют. Сутність ПКС, за формулюванням фахівців Світового банку, полягає в наступному: «міжнародний долар» (англ. international dollar; надалі вживатиму термін без лапок і в повному вигляді, і у вигляді абревіатури МД) – інструмент вимірювання – має таку ж купівельну спроможність стосовно ВВП або ВНД (валового національного доходу) певної країни, тобто сукупності товарів і послуг, що суспільством виробляються, яку долар США має в межах США.

Також нагадаю, що до розгляду залучені 45 держав, які включаються до складу Європи фахівцями Economist Intelligence Unit (за винятком чотирьох країн Центральної Азії) й у 2014-му – та 2015-му – році мали населення 0,3 млн. осіб і більше. Опрацювавши статистику Світового банку, за підсумками 2015 р. автор цієї статті уклав рейтинг субрегіонів Європи за показником ВВП за ПКС у розрахунку на душу населення (у дужках наприкінці кожного пронумерованого «рядка» наводяться місце в моєму рейтингу субрегіонів Європи за індексом демократії у 2015 р. та середня для держав субрегіону величина цього показника):

1. Центрально-Західна Європа (Австрія, Німеччина, Швейцарія) – 48 400 МД (2 – 8,76);

2. Північно-Західна Європа, або країни Скандинавії (Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція) – 48 300 МД (1 – 9,42);

3. острівна Західна Європа (Республіка Ірландія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) – 42 200 МД (3 – 8,58);

4. континентальна Західна Європа (Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Франція) – 42 100 МД (4 – 8,41);

5. Південно-Західна Європа (Іспанія, Італія, Португалія) – 34 800 МД (5 – 8,02);

6. острівне Середземномор’я (Кіпр, Мальта) – 33 800 МД (6 – 7,96);

7. Центрально-Східна Європа (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія) – 27 300 МД (9 – 7,29);

8. країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва) – 26 700 МД (7 – 7,59);

9. Балканська Європа у складі ЄС (Греція, Словенія, Хорватія) – 26 000 МД (8 – 7,32);

10. Казахстан – 25 900 МД (17 – 3,06);

11. Російська Федерація – 24 800 МД (16 – 3,31);

12. Південно-Східна Європа у складі ЄС (Болгарія, Румунія) – 20 400 МД (10 – 6,91);

13. Туреччина – 19 600 МД (13 – 5,12);

14. Білорусь – 17 700 МД (14 – 3,62);

15. Східне Закавказзя (Азербайджан, Вірменія) – 15 500 МД (15 – 3,36);

16. Балканська Європа поза ЄС (Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Сербія, Чорногорія) – 12 500 МД (12 – 5,90);

17. країни Східної Європи – партнери ЄС (Грузія, Молдова, Україна) – 7 500 МД (11 – 5,98).

Коротко проаналізую ці відомості, звертаючись також до жовтневого прогнозу МВФ щодо обсягів виробництва ВВП за ПКС на душу населення у 2016 р. по країнах світу. Чудовий індійський сайт StatisticsTimes.Com, звідки взято інформацію, ще пропонує рейтинги 189 країн світу як за «номінальним» (визначеним у доларах США за обмінними курсами валют), так і за підрахованим на основі паритету купівельної спроможності ВВП на душу населення. Там у загальному коментарі вказується на кілька цікавих моментів. За прогнозом МВФ, у 2016 р. світовий ВВП за ПКС на душу населення складе 16 329 міжнародних доларів. Серед представлених у рейтингу країн усього душовий ВВП за ПКС в обсязі більше 100 тис. МД матимуть лише дві (Катар і Люксембург), більше 50 тис. МД – вже 16 країн, більше 20 тис. МД – 66 країн, нарешті, більше 10 тис. МД – 108 країн. Серед економік включених до рейтингу держав і територій 78 спроможуться створити ВВП за ПКС на душу населення, який перевищить середньосвітовий показник. Насамкінець варто зазначити, що найбільші «здобутки» в рейтингу за ПКС порівняно з номінальним матиме Азербайджан: у другому він опиниться лише на 115-му місці, а за «фізичними» обсягами виробництва – на 71-му, тобто «виграш» становитиме аж 44 рейтингових позиції. Близький до азербайджанського «бонус» матиме й Казахстан.

Повернімося до укладеного мною рейтингу. Субрегіони, що займають у ньому перші вісім місць, утворюють чотири пари, дуже близьких не лише за обсягом виробництва ВВП за ПКС на душу населення, але й за позиціями в рейтингу держав Європи за індексом демократії. У кожному випадку є умовні (та безумовні) субрегіональні лідери й аутсайдери, але за другої ситуації нерідко спостерігається, сказати б, базова група, яка демонструє у відповідній царині середній для субрегіону рівень розвитку.

Політична карта Європи. Автори – San Jose (map), j.budissin (Julian Nitzsche) (translation) (2007).

Політична карта Європи. Автори – San Jose (map), j.budissin (Julian Nitzsche) (translation) (2007).

 

Перші два субрегіони як такі, тобто як сукупність країн, вочевидь входять до числа тих, що лідирують із точки зору економічного розвитку не лише в європейському, а й у глобальному рейтингу. Що стосується показника ВВП за ПКС на душу населення, вони перебувають у своєрідному «оточенні» провідних демократичних держав або країн-субрегіонів інших частин світу. Надалі відомості по окремих країнах подаватиму за прогнозом МВФ на 2016 рік. Слід враховувати, що передбачається зростання душового ВВП в майже всіх як державах, так і субрегіонах, котрі розглядаються. Отже, європейських економічних лідерів «оточують» із наступним очікуваним ВВП за ПКС на душу населення: США – 57 294 МД (індекс демократії за 2015 р. – 8,05); Австралія – 48 806 МД (9,01); Канада – 46 240 МД (9,08).

У субрегіоні Центрально-Західної Європи за рівнем економічного розвитку незаперечним лідером є Швейцарія, чий душовий ВВП за ПКС за прогнозом сягне 59 376 МД; варто відзначити, що вона лідирує й у політичній царині, з минулорічним індексом демократії 9,09 залишивши досить далеко позаду дві інші країни. Що стосується Німеччини та Австрії, то вони, як мені вже доводилося підкреслювати, дуже близькі одна до одної за широким колом соціально-економічних показників; зокрема, цьогорічний ВВП за ПКС у них сягне 48 190 МД і 47 856 МД відповідно. Ця близькість двох німецькомовних країн проявляється й у політичній сфері; як ми бачили, ФРН та Австрійська Республіка стоять поруч і в європейському (на 10-му та 11-му місцях), і у світовому, укладеному фахівцями Economist Intelligence Unit (на 13-й і 14-й позиціях), рейтингах 2015 р. за індексом демократії з показниками 8,64 та 8,54 відповідно. У царині економічного розвитку практично на одному рівні із Центрально-Західною Європою знаходиться субрегіон Північно-Західної Європи; серед п’яти його країн за показником ВВП за ПКС у далекому відриві перебуває Норвегія, де він сягне 69 296 МД на душу населення, очевидним аутсайдером залишиться Фінляндія із 41 813 МД. А ось за індексом демократії незаперечним лідером є Скандинавський субрегіон: у минулому році середня величина цього показника тут перевищила таку для Центрально-Західної Європи, як бачимо, майже на 8 відсотків. Цей факт знову свідчить про існування безпосереднього зв’язку між ступенем демократичності, з одного боку, та політико-історичними й соціокультурними чинниками – з іншого, який у Європі найбільш наочно та яскраво проявляється саме на рівні субрегіонів.

Субрегіони, що займають місця з 3-го по 6-те, в обох рейтингах розташовані в однаковій послідовності. Острівна Західна Європа за душовим ВВП, підрахованим на базі ПКС, відставала від лідерів трохи більше ніж на 6 тис. міжнародних доларів. Однак при цьому невелика за розмірами Республіка Ірландія минулого року була серед європейських лідерів і за ВВП за ПКС на душу населення (4-те місце серед 45 держав – 55 533 МД за даними Світового банку), і за індексом демократії (9 місце – 8,85); цього року, згідно з прогнозом МВФ, її душовий ВВП за ПКС взагалі підскочить до 69 296 МД, завдяки чому позаду залишаться і Швейцарія, і навіть Норвегія. Щоправда, багато аналітиків пов’язують подібний, сказати б, надстрімкий приріст із непевними фінансовими оборудками, включаючи маніпуляції ТНК зі звітністю; однак дуже високий рівень економічного розвитку залишається фактом, тобто «кельтська тигриця» повернулася. А ось Сполучене Королівство істотно Ірландії поступається: навіть за підсумками нинішнього року тут душовий ВВП за ПКС сягне «лише» 42 514 МД (відставала Велика Британія від сусідки і за індексом демократії, який торік складав знову-таки «лише» 8,31). Майже однаковий рівень економічного розвитку двох ледь не рівновеликих суспільств – британського (чисельність населення минулого року становила 64,5 млн. осіб) і французького (66,2 млн. осіб) – зумовив граничну близькість субрегіональних душових ВВП за ПКС острівної та континентальної Західної Європи. Другій не допомогли ні аномальна його величина в такій «мікродержаві», як Люксембург, де він цього року сягне аж 101 936 МД, ні елітарно-гросмейстерський результат такої країни середнього розміру, як Нідерланди (50 846 МД), ні істотне випередження Сполученого Королівства 11-мільйонною Бельгією (44 881 МД). Їхні досягнення зводять нанівець французькі 42 384 міжнародних доларів ВВП за ПКС на душу населення. Так само деяке відставання континентального субрегіону порівняно з острівним за індексом демократії зумовила відносно низька його величина в Бельгії (7,93) і Франції (7,92), які, втім, за моєю класифікацією обидві належать до групи країн високорозвиненої демократії (за класифікацією Economist Intelligence Unit, нагадаю, вони включаються вже не до числа повних, або досконалих, демократій, а лише до держав із режимами обмеженої, або недосконалої, демократії).

За показником виробництва ВВП за ПКС на душу населення двом наступним у рейтингу субрегіонам Європи передують дві великі країни Східної Азії: у Японії він за підсумками цього року складе 38 894 МД, у Республіці Корея – 37 948 МД. Між іншим, зовсім трохи від них відстає суттєво менша за розмірами країна Океанії – Нова Зеландія (37 108 МД); зазначу, що ця держава є одним зі світових лідерів за індексом демократії, торік із показником 9,26 зайнявши 4-те місце в рейтингу Economist Intelligence Unit. У цьому рейтингу гідно виглядають також Японія і Південна Корея: перша з показником 7,96 знаходиться на 23-й позиції, а друга, випереджаючи (!) географічну сусідку з показником 7,97, безпосередньо їй передує. Ці непересічні політико-економічні досягнення треба мати на увазі, стежачи за розв’язанням доволі гострих проблем, що нині постали перед південнокорейським суспільством, і знаходячи в його досвіді корисне для України.

У Південно-Західній Європі – другому після РФ за чисельністю населення з-поміж субрегіонів «великої Європи», що розглядається, та першому серед власне європейських (торік тут проживало близько 118 млн. осіб) – лідерами в царині економічного розвитку є дві великі країни. В Італії (61,3 млн. осіб) душовий ВВП за ПКС цього року складе 36 313 МД, і її за даним показником, який сягне 36 451 МД, випередить, нехай і не набагато, Іспанія (46,4 млн. осіб). Як бачимо, обидві держави впритул наблизилися до Нової Зеландії та двох провідних азійських високорозвинених демократій. Додам, що за індексом демократії Іспанія (8,30) взагалі істотно випереджає Італію (7,98). Погіршує субрегіональні показники Португалія з населенням 10,5 млн. осіб у минулому році: її душовий ВВП за ПКС цього року складе лише 28 515 МД, а з індексом демократії 7,79 вона знаходиться внизу вищої класифікаційної групи за цим показником у моєму рейтингу, на межі з групою «інших демократичних країн». А минулорічний душовий ВВП за ПКС острівного Середземномор’я через брак відомостей по обох його «мікродержавах» у базовому джерелі Світового банку довелося підраховувати, звертаючись до інших джерел. Зокрема, обчислені показники стосуються лише Республіки Кіпр – «грецької» його частини, інформацію про чисельність населення якої відшукав на офіційному сайті ЄС. Додам, що у 2016 р. душовий ВВП за ПКС сягне в Мальти – 37 891 МД, у Кіпра – 34 387 МД.

Джованні Баттіста Тьєполо (близько 1725). «Викрадення Європи», яке сьогодні намагається повторити нахабнючий кремлівський бичара.

Джованні Баттіста Тьєполо (близько 1725). «Викрадення Європи», яке сьогодні намагається повторити нахабнючий кремлівський бичара.

 

Три наступні позиції в обох моїх рейтингах займають субрегіони, що охоплюють головним чином держави-члени, які ввійшли до ЄС у 2004 р. (за винятками «старої» Греції та Хорватії, що приєдналася до інтеграційного об’єднання вже в поточному десятилітті). Проте лідери цієї трійки в господарському та політичному випадках, сказати б, помінялися місцями. За показником рівня економічного розвитку на цьому рейтинговому відтинку лідирує Центрально-Східна Європа. У цьому субрегіоні набагато випереджають дві інші країни Чехія (до речі, у політичній царині вона ще впевненіше веде перед – єдина з індексом 7,94 належить до групи держав високорозвиненої демократії) та Словаччина: їхній душовий ВВП за ПКС у 2016 р. сягне відповідно 33 223 МД і 31 182 МД. Але різко знижує сукупний показник істотне відставання єдиного великого за розмірами субрегіонального суспільства – Польщі (торік чисельність її населення становила 38 млн. осіб) – та майже 10-мільйонної Угорщини, де цьогорічний душовий ВВП за ПКС складе відповідно 27 715 МД і 27 211 МД (при цьому за даним показником Угорщина випередить Грецію). Що стосується Північно-Східної Європи у складі ЄС, тобто країн Балтії, вони як субрегіональна спільнота продовжують довготерміновий ривок у царині економічного розвитку, вже відстаючи від Центрально-Східної Європи на меншу відстань, ніж острівне Середземномор’я від Південно-Західної Європи. Але за його рівнем, як і раніше, спостерігається розрив між Естонією та Литвою (яка, між іншим, цього року сусідку випередить), ВВП за ПКС на душу населення яких сягне 29 502 МД і 29 882 МД, з одного боку, та Латвією, яка виробить лише 25 740 МД душового ВВП, – з іншого. Нагадаю, що в царині демократії держави Балтії серед цієї трійки субрегіонів впевнено лідирують. Нарешті, Балканська Європа у складі ЄС суттєво поступається двом іншим субрегіонам цього рейтингового відтинку за рівнем економічного розвитку (ступінь розвитку демократії тут і в Центрально-Східній Європі практично однаковий). Щоправда, за душовим ВВП, підраховуваним на основі ПКС, досить високо піднялася Словенія, де він цього року сягне 32 028 МД, але продовжується стагнація національного господарства Греції (26 809 МД) і досі не продемонструвала впевненого зростання Хорватія, де цей показник складе лише 22 415 МД.

Приблизно на, так би мовити, «грецько-латвійському» рівні економічного розвитку в Європі спостерігається розрив кореляційних зв’язків між ним і ступенем розвитку демократії в соціально-політичному житті суспільства. Наступні дві сходинки укладеного мною господарського рейтингу займають глибоко авторитарні країни-субрегіони Казахстан і Росія. Відзначу, що, порівняно з попереднім роком, у 2016 р. за показником душового ВНД за ПКС вони, ймовірно, поміняються місцями: згідно з прогнозом МВФ, у Росії він сягне 26 109 МД, а в Казахстані – 25 669 МД. Для наступних чотирьох субрегіонів співвідношення рейтингових позицій відновлюється. Зазначу, що Південно-Східна Європа у складі ЄС за узагальнюючим показником економічного розвитку випередила Туреччину завдяки прогресу Румунії; і в цьому році румунський душовий ВВП за ПКС сягне 22 319 МД, а турецький – 21 147 МД. Байдуже, що продовжує відставати Болгарія, у якій показник, що розглядається, за прогнозом складе 20 116 МД. Непоганий показник Білорусі пояснюється, зокрема, її прагматичною економічною політикою, вдалим використанням союзницьких відносин з РФ у національних інтересах; варто відзначити, що водночас протягом останнього десятиліття досить істотно зменшився, так би мовити, ступінь жорсткості білоруського авторитаризму (у путінській Росії спостерігалися потужні протилежні тенденції). Але боюся наврочити… Економічним локомотивом Східного Закавказзя вочевидь є «нафтогазовий магнат» Азербайджан, де цьогорічний ВВП за ПКС на душу населення сягне 17 688 МД; у сусідній Вірменії він становитиме лише 8 881 МД.

Стосовно двох субрегіонів, які послідовно орієнтуються на розгортання партнерських відносин із ЄС, шановні читачі пам’ятають, що за середнім індексом демократії ці субрегіони займають ледь не однакові позиції, впритул наблизившись до, так би мовити, демократичної частини світу. А ось у царині господарського розвитку вони вельми істотно відстають від решти субрегіональних міждержавних спільнот Європи. Своєю чергою, Балканська Європа поза ЄС набагато випереджає країни Східної Європи – партнери ЄС. Цей факт наочно демонструє укладений мною на основі прогнозу МВФ рейтинг восьми країн двох субрегіонів за очікуваним у 2016 р. ВВП за ПКС на душу населення (у дужках довідково наводиться значення індексу демократії держав-партнерів ЄС за підсумками 2015 р.):

1. Чорногорія – 17 035 МД (6,01);

2. Македонія – 14 530 МД (6,02);

3. Сербія – 14 226 МД (6,71);

4. Албанія – 11 861 МД (5,91);

5. Боснія і Герцеговина – 11 034 МД (4,83);

6. Грузія – 10 100 МД (5,88);

7. Україна – 8 230 МД (5,70);

8. Молдова – 5 218 МД (6,35).

Слід підкреслити, що проти згаданої вище трійки східноєвропейських країн Росія повела «гібридну війну» ледь не одразу після того, як припинив своє існування СРСР. У Грузії та Молдові події навколо Абхазії та Придністров’я дуже швидко набули характеру воєн «гарячих». Стосовно України північні сусіди також не обмежувалися наростаючою культурною агресією та безперервними економічними війнами. На небезпечній межі опинилось українське суспільство в середині 90-х, коли північні сусіди зробили першу серйозну спробу відторгнути Крим; тоді реалізації загарбницьких намірів не в останню чергу завадила фахова протидія з боку керівництва СБУ і на центральному рівні, і, зокрема, в АРК. У 2014 р. значною частиною керівного, і не тільки, апарату спецслужби Батьківщину було зраджено… Вже в новому столітті на межі «гарячої» війни через нахабну сусідську агресію Україна з Росією перебували, приміром, під час кризи навколо острова Тузла. Дуже болісно путінська банда сприйняла елементарно порядну позицію України в серпні 2008 р. – у дні підлого російського нападу на Грузію. Взагалі, до повномасштабної війни насамперед із нашою державою, з Українським народом сусідський все більшою мірою фашизоїдний режим цілеспрямовано готувався з того моменту, коли до влади прийшов нинішній кривавий диктатор. Який сьогодні став катом України – брудним, мерзенним і, попри незаперечну грубу силу очолюваної ним держави, жалюгідним. За руйнування дружніх відносин між нашими народами ця… істота напевно понесе відповідальність ще за життя. У судовому порядку, якщо пощастить черговому «великому диктатору» тієї Гааги живим дістатися.

ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) держав Європи.

ВВП за паритетом купівельної спроможності (ПКС) держав Європи.

 

Але нам, громадянам України – правнукам «славних прадідів великих», не личить виключно на Бога покладатися. Честь і слава Героям, які на Донбасі собою прикрили Батьківщину, зупинили лютого ворога! Однак у соціально-економічній царині вітчизняний «політичний клас» продовжує демонструвати повну управлінську неспроможність, як і протягом попередніх двох із половиною десятиліть незалежного існування держави. Всім добре відомо, що тривалі військові конфлікти не вдасться вести гідно, не забезпечивши міцного господарського підґрунтя для жаданої перемоги. І як же виглядає «те, що маємо»? Неважко підрахувати, що за обсягами виробництва товарів і послуг на душу населення сьогодні Україна поступається агресору більш ніж у 3 (!) рази. Пам’ятаючи, що населення Росії більше нашого майже в три з половиною рази, так само зовсім не важко встановити наступний факт: річний приріст сусідського господарського потенціалу перевищує вітчизняний принаймні в 10 (десять!!!) разів. І перспективи, як їх змальовують міжнародні економічні організації, теж невтішні. Приміром, МВФ прогнозує, що у 2020 р. український ВВП за ПКС складе лише… 10 307 МД (тобто дістанеться нинішнього грузинського рівня), у той час як російський перетне 30-тисячну позначку, сягнувши 30 155 МД. Тобто нинішній розрив фактично збережеться. Але ж різниця в рази (нагадаю: у 10 разів!) у царині поточного приросту господарського потенціалу країн означає, крім можливості для сильнішого гравця «економити на масштабах», ще й більшу свободу маневру, зокрема, в частині постачання армії нових озброєнь, гідної оплати вояків тощо.

Загальний висновок полягає в тому, що за теперішнього характеру й темпів економічного розвитку Україні в цій виснажливій «гібридній» війні не перемогти. Нам потрібна – нагально потрібна! – негайна, всеохоплююча й докорінна реформа господарювання, що дорівнюватиме Революції Гідності в царині економіки. І першим її кроком, ключовим за важливістю та найбільш реалістичним напрямом позитивних господарських перетворень для України сьогодні є виведення економіки з «тіні». Знову  повторю, що, на моє переконання, воно означатиме справжню соціально-економічну революцію: перехід від суспільного способу виробництва товарів і послуг, який має за основу «неформальне», нелегальне господарювання, до способу виробництва, що базуватиметься на «формальній», цілком законній, відкритій для суспільства економічній діяльності, як це практикується в усьому цивілізованому світі. Тобто йдеться не про що інше, як про початок розгортання справжньої (а не суто словесної) Революції Гідності в економічній сфері. Так, і тільки так, переможемо!


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: