Як працює пропаганда Кремля у світі: короткий огляд останніх подій

Ексклюзив. Водночас з російською інвазією, що триває в Україні, не спить інвазія Кремля на свідомість Заходу. Та справу Яна Куцяка, вбитого словацького журналіста-розслідувача, про якого я писала чимало, нікому не вдалося знищити до сьогодні. Його ім’я згуртувало талановитих і сміливих професіоналів зокрема Східної Європи.

Останнім часом ми бачимо все більше свідчень того, що наразі зі свідомістю людей у світі, й зокрема у Східній в Європі, не надто все гаразд. Варто акцентувати, що Росія попри величезні витрати на війну з Україною, не припиняє вкладати величезні кошти в пропаганду та дезінформацію.

На початку листопада уряд Угорщини здійснив атаку на Atlatszo.hu, відзначений нагородами центр журналістських розслідувань, який є найпрогресивнішим в цій країні. Atlatszo.hu тривалий час муляє око прем’єр-міністрові Угорщини Вікторові Орбану через розслідування корупції поміж його найближчого оточення та оприлюднення фактів використання приватних літаків і розкішних яхт, а також зловживання на коштах ЄС.

Так званий Офіс із захисту суверенітету (SPO) – дітище уряду Орбана, що постав завдяки закону про «захист суверенітету» в російському стилі наприкінці минулого року, був створений задля клеймування незалежних громадських організацій та ЗМІ як «іноземних агентів». Це нагадує аналогічні закони в Росії, які надихнули адептів подібної ідеології у всьому світі, зокрема нещодавно в Грузії.

Десять незалежних угорських ЗМІ спільно з понад 130 угорськими громадськими організаціями протестували проти закону, згідно з яким було засновано SPO. Європейська комісія виявила, що цей закон порушує правила ЄС, і вирішила подати на Угорщину до Європейського суду.

На початку цього року SPO розпочало одне зі своїх перших розслідувань щодо Transparency International Hungary, антикорупційної організації та колективу журналістських розслідувань Atlatszo.hu. Це розслідування отримало в наслідку звіт, в якому Atlatszo.hu називають частиною «мережі, що репрезентує інтереси Америки в усьому світі попри інтереси кожної країни».

У звіті йдеться, що запити Atlatszo.hu на публічну інформацію та співпраця з міжнародними партнерами — це такі собі «боєприпаси для західних країн в царині операцій розвідки та впливу». Серед інших передбачуваних загроз, визначених угорською владою у цьому звіті, є такі організації, як Проєкт звітності про організовану злочинність і корупцію (OCCRP), глобальна мережа журналістських розслідувань, а також VSquare, регіональна мережа розслідувань, що стартувала в 2017 році.

Згідно зі звітом SPO, «у центрі уваги VSquare.org — відповідно до американського геополітичного порядку денного — такі теми, як вплив Росії та Китаю, дезінформація, шпигунство, корупція та неліберальні тенденції». SPO також називає основних партнерів VSquare.org з регіону — Frontstory.pl, Investigace.cz, Центр розслідувань Яна Куцяка та Direkt36.hu — як членів мережі розвідки та впливу США.

Пропагандистський звіт режиму Орбана спотворює реальність. VSquare названо Фондом польських репортерів (Fundacja Reporterów), варшавською некомерційною журналістською організацією, яка також видає Frontstory.pl. На думку журналістів Atlatszo.hu, звіт є яскравим прикладом пропаганди радянських часів, поверненням до часів, коли влада попереджала громадян про «імперіалістичних агентів». Сподіваючись на доброчесність судів у Будапешті, Atlatszo.hu скерував позов проти Офісу із захисту суверенітету за наклеп.

VSquare та Fundacja Reporterów повністю солідарні з Atlatszo.hu, відкидають звинувачення та наклепи SPO.

VSquare та його партнери тривалий час досліджували, як угорський режим та його проксі намагаються вплинути на ЗМІ та громадську думку в Центральній Європі. Вони встановили, що уряд Угорщини заповнив регіон онлайн-рекламою під час виборів 2023 року; назвали головним пропагандистом польських соціальних мереж Віктора Орбана, водночас польським прокремлівським експертом; а також дослідили, як колишній генеральний директор Orlen і кандидат у депутати від PiS Даніель Обайтек проводив більшу частину своєї кампанії в соціальних мережах таємно з розкішної квартири в Будапешті, що належить партнерам сім’ї Орбан. VSquare сповістили про останні події щодо невдалої спроби поглинання довіреними особами Орбана польського TVN.

Звісно, є іронією факт, що влада Орбана, яка стверджує, що захищає національний суверенітет від іноземного втручання в Угорщину через державні ресурси Угорщини, насправді атакує та дискредитує незалежні організації в інших країнах. Існування та діяльність SPO є прикладом того, як угорський режим намагається експортувати своє втручання та придушення незалежних ЗМІ в інші країни-члени Європейського Союзу, такі як Польща.

Деякі люди називають Орбана розумним і дотепним. Можливо, так і є. Натомість його розум і дотепність вірно служать для зиску однієї особи – Владіміра Путіна.

Якось у своїй промові про стан нації у 2024 році прем’єр-міністр Віктор Орбан сказав, що «ми не можемо втручатися у вибори в інших країнах, але ми дуже хотіли б, щоб президент Дональд Трамп повернувся до Білого дому». Зазвичай уряд Угорщини говорить про те, що Угорщина не втручається у внутрішні справи інших країн і очікує, що ніхто не втручатиметься у внутрішні справи Угорщини. Водночас угорська влада регулярно висловлюється за обрання закордонних союзників — від Трампа до Жаїра Болсонару з Бразилії.

Восени 2023 року Кабінет прем’єр-міністра Угорщини запустив відеокампанії на YouTube про небезпеку нелегальної міграції в семи країнах ЄС. Ця реклама транслювалася на екранах користувачів загалом 8,35-9,7 мільйона разів, виявили VSquare.org і Direkt36, проаналізувавши базу даних прозорості онлайн-реклами Google. У двох із семи країн – Словаччині та Польщі – реклама почала транслюватися напередодні парламентських виборів, тоді як у двох інших – Німеччині та Італії – рекламу показували під час провінційних і місцевих виборів. Міністерство, яке відповідає за ці кампанії – і урядову пропаганду загалом – очолює міністр Антал Роган.

З думки кількості переглядів щодо населення, кампанія була найінтенсивнішою в Словаччині, де від 1,6 до 1,8 мільйона відеореклами в Інтернеті теоретично могли охопити від 29 до 33 відсотків населення.

Як кажуть експерти з міжнародним досвідом проведення політичних рекламних онлайн-кампаній, кмітливі рекламодавці встановлюють показ своїх оголошень 5-7 разів на користувача, оскільки саме стільки переглядів потрібно, щоб реклама була ефективною.

Обидві реклами англійською мовою, але в той час як одна з них за кадром повідомляє, що «Угорщина захищає ЄС від нелегальної міграції», в іншій англійські субтитри супроводжують кадри огорожі на кордоні Угорщини та Сербії, частково зняті камерами нічного бачення, і напружена музика. На кадрах, серед іншого, видно, як прикордонний паркан демонтують і з іншого боку паркану атакують владу, яка його охороняє. Таким чином реклама формально пропагує антимігрантські заходи уряду Угорщини. Водночас вони також наголошують на небезпеці міграції та насильстві мігрантів.

Ця реклама також транслювалася в країнах, де союзники уряду Орбана, які також виступали з гаслами проти мігрантів, змагалися на парламентських чи місцевих виборах. Ролики виходили в ефір наприкінці літа – на початку осені 2023 року, коли виникла міграційна криза на півдні Словаччини. на піку, коли десяткам тисяч людей з Близького Сходу вдалося пробратися до Словаччини та навіть південної Польщі — всупереч нібито суворій охороні кордону Угорщини. У відповідь країни регіону від Австрії до Польщі запровадили тимчасовий прикордонний контроль.

Угорська реклама привернула увагу словацьких політиків. «Як члена уряду і насамперед міністра оборони мене поінформували про втручання уряду Угорщини у виборчу систему та процеси Словаччини. Це охоплює навмисне висвітлення таких питань, як міграція, що було пріоритетом», — сказав Ярослав Надь, міністр оборони Словаччини з 2020 по травень 2023 року журналістам Центру розслідувань Яна Куцяка (ICJK.sk). Стосовно цієї угорської онлайн-реклами Надь висловив переконання, що уряд Орбана підтримує антиімміграційну партію Smer, яку очолює старий-новий прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. (Надь, як відомо, спершу член OľaNO, а пізніше як лідер партії демократів, є політичним супротивником Фіцо.)

Якщо ви знаєте правила рекламної платформи, ви можете їх обійти. Google надзвичайно поблажливий у своїй класифікації того, що є політичною рекламою. Десь майже 80 відсотків реклами, яку Google вважає неполітичною, ідентифікується як політична автоматичною перевіркою програмного забезпечення Facebook. «Належністю до категорії політичної реклами в Google суттєво обмежує можливості спрямування на аудиторію, але угорська урядова реклама, що показується в інших країнах, не кваліфікуючись як політична, надає рекламодавцям набагато ширші можливості націлювання», — зазначив експерт.

Європейський Союз нещодавно посилив регулювання платформ соціальних медіа та використання ними даних користувачів для реклами. Чинні правила ЄС забороняють Meta (Facebook), Google та решті платформ попередню практику фактично вільного обміну особистими даними користувачів з рекламодавцями, насамперед у разі можливого використання для політичної реклами. «Однак, розуміючи внутрішні правила цих рекламних платформ, ви можете обійти їх, щоб отримати доступ до ширшого набору інструментів, спробувавши зареєструвати свою рекламу як неполітичну», – каже експерт з онлайн-кампаній. У контексті виборів у Словаччині ця стратегія дала уряду Угорщини змогу визначити свою цільову аудиторію для офіційно неполітичної реклами набагато точніше, ніж словацькі політичні партії, які були обмежені показом реклами, явно позначеної як політична.

Тим часом колишній польський суддя, що втік з країни, виконує місію з кремлівської пропаганди з Білорусі

Томаш Шмідт, колишній високопоставлений польський суддя, у травні цього року втік до Білорусі. Там він подав прохання про надання притулку до президента Олександра Лукашенка. Шмідт, який раніше мав доступ до секретних матеріалів ЄС і НАТО, згодом заснував у Мінську Фонд «Польська правда» (Prawda Polska). Через цей фонд він прагне зміцнити зв’язки між Росією, Білоруссю та іншими слов’янськими націями – по суті, обслуговуючи інтереси Кремля.

«Фонд був створений, серед іншого, щоб розповідати про європейських і американських політиків, їхні зв’язки зі спецслужбами та корупцію», — йдеться у вересневій статті про Шмідта білоруської національної інформаційної агенції БелТА. Він відкрито підтвердив створення цієї організації, місією якої, як він стверджує, є сприяння добросусідській співпраці. Мета у Шмідта велика: він хоче створити міжнародну медіаплатформу російською, білоруською, польською, англійською та німецькою мовами. «Звичайно, правда про Польщу буде почута і в самій Польщі. Спецслужби про це вже знають, народ теж. Але про це почують не лише в Польщі», – сказав він про майбутні плани видання для міжнародної аудиторії.

Існує занепокоєння щодо обсягу конфіденційної інформації, до якої Шмідт мав доступ як суддя та член Міністерства юстиції Польщі до втечі до Білорусі. Під час роботи в Адміністративному суді у Варшаві він працював у другій судовій палаті, яка займається питаннями, пов’язаними із захистом секретної інформації та допуском до служби безпеки. Шмідт відповідав за рішення, хто матиме доступ до конфіденційної інформації з різними рівнями секретності. Він також брав участь у перевірках безпеки для польських військовослужбовців, офіцерів поліції та офіцерів національної безпеки, які діють в ЄС і НАТО.

Що таке польська правда?

«Як ви знаєте, я вже пів року в Білорусі. (…) У мене є акаунти в X і Telegram, але цього недостатньо, щоб інформація впливала на внутрішні справи, на політичні справи, на відносини між Білоруссю, Росією та Польщею. На мій погляд, це має відбуватися через фонд», – сказав колишній суддя в інтерв’ю БелТА. Тепер ми знаємо, що фонд, який він описував, це мінська фундація Prawda Polska. Хоча про його створення було сповіщено лише після нещодавньої пресконференції, записи Міністерства податків і зборів Білорусі свідчать, що його було створено ще 10 червня цього року — тобто лише приблизно через місяць після прибуття Шмідта в країну. Це може свідчити про те, що він співпрацював з білоруськими службами ще до того, як прибув. «Я думаю, що білоруський режим використовуватиме його як інструмент пропаганди для критики європейської політики. Схоже, що Шмідт вже працює на білоруську державну інформаційну агенцію БелТА», — сказав Investigace.cz Олександр Ярашевич, білоруський журналіст-розслідувач Buro Media, який був у вигнанні.

Одразу після того, як новина про його фонд стала надбанням громадськості, колишній суддя розпочав інтенсивний медіа тур, під час якого з ентузіазмом ділився подробицями про свій фонд. Водночас він також заявив, що має намір об’єднати місцеве польське населення в Білорусі. Однак він не планує повертатися до Польщі не лише тому, що почувається там у безпеці, а й через нібито обмеження свободи слова в країні. За його словами, лише білоруський уряд може забезпечити йому захист, свободу поглядів і професійний розвиток. Політолог Едіт Згут-Пшибильська, однак, намалювала набагато менш оптимістичний сценарій його подальшої кар’єри: «Мінськ використовуватиме його стільки, скільки він буде потрібен, а потім, можливо, кине його, як і інших у минулому, вичавивши з нього все», — сказала вона Visegrad Insight.

Коли Шмідт говорить про польське населення Білорусі, він має на увазі другу за чисельністю етнічну спільноту в країні (після етнічних росіян). Члени польської громади, яка за різними джерелами становить від трьох до дванадцяти відсотків усього білоруського населення, представлені Союзом поляків Білорусі (СПБ). Польська меншина має довгу історію в країні, яка змінилася у 2020 році після фальсифікованих президентських виборів, на яких «переміг» самопроголошений президент Олександр Лукашенко.

Колишній польський уряд не визнав результатів білоруських виборів. Польща також була однією з країн, які відкрито підтримали білоруський уряд у вигнанні – Об’єднаний перехідний кабінет міністрів Білорусі на чолі зі Світланою Ціхановською, що була суперницею Лукашенка на президентських виборах 2020 року. Після спалаху громадянських протестів після виборів спецслужби почали масові арешти. Серед заарештованих 68 журналістів та інших працівників ЗМІ, зокрема громадян Польщі. Двоє з них, фотожурналіст Вітольд Добровольський та студент Кацпер Сієніцький, після звільнення підтвердили, що зазнали насильства та принижень з боку правоохоронних органів.

У березні 2021 року білоруський режим також ув’язнив двох членів СПБ, журналіста Анджея Почобута та голову СПБ Анджеліку Борис, за звинуваченням у «розпалюванні ненависті» та «реабілітації нацизму». Бориса випустили торік, але Почобут досі залишається у в’язниці після того, як його засудили до восьми років і КДБ внесли до списку «терористів».

Водночас російський шпигун ГРУ Павєл Рубцов, який видав себе за іспанського журналіста Пабло Гонсалеса, повернувся до Москви в межах великого обміну полоненими із Заходом. Розслідування з відкритих джерел свідчить, що в аеропорту Внуково його тепло зустрів Олег Сотніков, офіцер ГРУ з переліку найбільш розшукуваних ФБР за кібершпигунство та ключова фігура російської програми нелегалів ГРУ.

«Ти потрібен своїй імперії», — написано на футболці із «Зоряних воєн», яку одягає лисий бородатий чоловік, що прибуває у «Внуково» 1 серпня. Багато хто на Заході знав його як Пабло Гонсалеса за ці роки, або через його статтю в іспанській пресі, чи з дивної новини про його затримання в Польщі в 2022 році як імовірного російського шпигуна. Щойно його обміняли в межах одного з найбільших обмінів полоненими між Заходом і Росією з часів холодної війни, і він вже посміхається і тисне руку Владіміру Путіну.

Коли ж Путін іде до натовпу репортерів, що присутні на поверненні додому восьми росіян, Гонсалеса можна помітити на тлі російського новинного порталу Smotrim.ru, коли він обіймається з іншими чоловіками в костюмах і краватках.

Жоден з них не родич. Він не юрист, не правозахисник чи будь-який російський чиновник, на якого ви очікуєте під час очікуваного прибуття нещодавнього мешканця польської тюремної камери — 52-річного Олега Сотнікова, який у списку найбільш розшукуваних FBR через різні хакерські операції, спрямовані зокрема на Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) і Антидопінгове агентство США (USADA, Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA).

Сотніков добре відомий контррозвідці НАТО. Він офіцер ГРУ, російської військової розвідки. У жовтні 2018 року Окружний суд США Західного округу Пенсільванії висунув Сотнікову та ще шістьом офіцерам ГРУ звинувачення у «викраденні приватної чи іншої конфіденційної інформації» для використання у «кампанії «впливу та дезінформації».

Зокрема, Сотніков запропонував підтримку одній із груп кібероперацій ГРУ, підрозділу 26165, у зламі «закритого доступу» штаб-квартири ОЗХЗ у Гаазі. У квітні 2018 року він з’явився в Нідерландах зі своїми спільниками, щоб зламати мережу Wi-Fi служби контролю за хімічною зброєю; вони навіть не підозрювали, що за ними стежить Голландська служба загальної розвідки та безпеки (AIVD) з моменту прибуття команди в аеропорт Схіпхол в Амстердамі. Щойно вони прийшли з паркінгу готелю Marriott поруч із будівлею сторожової служби, всю команду зібрала AIVD і депортувала з країни.

Станом на червень 2013 року база за даних щодо мешканців Москви показувала «постійну адресу» Сотникова як Хорошевське шосе, 76Б, що є основною адресою штабу ГРУ.

Понад десять років ГРУ проводило широкі кібероперації, спрямовані на отримання конфіденційної інформації від міжнародних спостерігачів, політичні кампанії, щоб інструменталізувати їх на користь Москви. Кремль витрачає величезну кількість енергії та ресурсів на те, щоб заплутати судово-медичні докази та заперечити свою провину в отруєнні своїх ворогів — і на прикриття своїх клієнтів, коли вони роблять те саме. ОЗХЗ, наприклад, розслідувала атаки із застосуванням хімічної зброї в Сирії, вчинені російським партнером, режимом Башара Асада, і отруєння Сергія та Юлії Скрипаль у Солсбері, Англія, у 2018 році, яке було здійснено групою, відомою як Підрозділ 29155. Злом антидопінгових агентств теж збігся з часом Літніх Олімпійських ігор 2016 року в Бразилії, де з 389 спортсменів, що виступали за Росію, 111 були дискваліфіковані через використання ними заборонених стероїдів і препаратів для підвищення ефективності.

«Fancy Bear», відомий підрозділ 26165, названий так експертами з кібербезпеки, став сумно відомим у 2018 році, коли спеціальний прокурор Роберт Мюллер звинуватив його членів у «тривалих зусиллях» зі зламу цифрового листування Демократичної партії. Також варто згадати президентську кампанію Гілларі Клінтон 2016 року, вибори в США на користь Дональда Трампа.

Це ще далеко не все. Може врешті вийти шпигунське есе. Моя мета не про це.

Аспект різного роду впливів на свідомість людей з боку Кремля не можна ігнорувати. Бо машина КДБ добре навчена, і непевність та погана інформованість світу – так світу, не лише якоїсь його частини – є добрими помічниками і її злочинах. Не лінуйтеся шукати першоджерела й читати їх.

Дописувала заступниця головного редактора Newssky (Центральна Європа і Канада), керівниця проєкту V5 Media Марина Ковальчук