Як мільярд Сєчіна дістався робочій партії Курдистану. Ексклюзив

31.08.2021 0 By NS.Writer

Останнім часом у ЗМІ з’являється все більше публікацій, виступів політиків, псевдоекспертів і навіть артистів із закликами до влади Іракського Курдистану не допустити «громадянської війни» між курдами. Під сторонами можливого збройного конфлікту розуміються бойовики турецької Робочої партії Курдистану (РПК) і регіональні збройні сили — курдські бригади пешмерга. Як відомо, РПК здавна підгодовують росіяни. Всю цю пропагандистську кампанію розгорнута одночасно на інформаційному просторі — тому, вірогідно, за нею стоять спецслужби.

Справа в тому, що підстав для більш рішучих заходів проти функціонерів і бойовиків РПК, які вочевидь розперезалися, більш ніж доста. Справа в тому, що під час розгрому курдського збройного опору в Туреччині, влади Курдського автономного району Іраку дали можливість курдським біженцям з Туреччини тимчасово розміститися в таборах і населених пунктах вздовж турецько-іракського кордону. Зіграла свою роль курдська національна солідарність і відповідне ставлення регіональної влади в Ербілі і Сулейманії до турецьких курдів. Та однією з умов, поставлених РПК, було роззброєння відступаючих бойовиків, припинення ними будь-якої політичної і військової діяльності на іракській території. Втім, президент Ердоган не випадково витіснив бойовиків РПК на іракську територію — враховуючи постійний безлад у самому Іраку, яким, після виходу основної маси американських військ намагався керувати Іран (щоправда, після ліквідації американцями керівника розвідки КСІР Касема Сулеймані Тегеран дещо стишив оберти). Це дає Турції привід і можливість не тільки бомбити північні райони Іраку, але і вторгатися туди військами, створювати там турецькі військові бази.

Однак, подальші події показали, що функціонери РПК з самого початку не збиралися виконувати взятих на себе зобов’язань. Незабаром вони перетворили північні райони Іраку в плацдарм своєї підривної і терористичної діяльності проти сусідніх держав і стали активно поширювати свою ідеологію серед іракських курдів (які наразі фактично мають самостійну державу, більш-менш захищену США). При цьому бойовики РПК не гребують також і транскордонним криміналом: контрабандою зброї, наркотиків, нафтопродуктів, рекетом місцевих жителів, пастухів в Кандільскіх горах, водіїв транзитних автомашин, носильників-кольбарів. Відзначалися навіть випадки нападів на бійців пешмерга і курдських поліцейських, викрадення юнаків і дівчат. Навіщо все це робиться? Мабуть не слід забувати про мільярд доларів «Роснєфті», який зчез у цьому регіоні та був списаний після невдалого інвестиційного рішення путінського улюбленця Ігоря Сєчіна…

Зрозуміло, що великої шкоди мирному населенню уздовж турецько-іракського кордону завдають ракетно-бомбові удари ВПС Туреччини, які, як правило, йдуть за великими терактами, вибухами, вбивствами турецьких військовослужбовців і поліцейських бойовиками РПК. Вчинивши подібний злочин, бойовики РПК, як і їхні російські «колеги» в окупованих районах Донбасу, ховаються в іракських курдських населених пунктах і прикриваються як «живим щитом» жінками, людьми похилого віку та дітьми. В результаті — десятки загиблих і поранених мирних жителів, тисячі курдських родин змушені залишати свої села і шукати укриття в таборах біженців в інших районах Іракського Курдистану…

На жаль, всі заклики уряду Іракського Курдистану і лідерів провідної партії регіону — Демократичної партії Курдистану (ДПК) до функціонерів РПК припинити підривну і провокаційну діяльність на іракській півночі залишаються у повітрі. Слід також мати на увазі, що в Анкарі продовжують розглядати іракську прикордонну провінцію Ніневія з адміністративним центром Мосул і інші райони півночі Іраку, прилеглі до турецько-іракського кордону, як колишній велаят Османської імперії, який повинен контролюватися Туреччиною. З огляду на непевну і безсистемну політику США у регіоні, може так статися, що провінція Ніневія рано чи пізно опиниться у складі «Великого Турану», що, як-не-як, гарантуватиме її населенню безпеку. Адже обирати доводиться між Анкарою та керованим проіранськими екстремістами Багдадом.

Приблизно те саме відбувається і в сирійському районі Афрін і ширше — у провінції Ідліб. Турецькі війська поступово оволодівають все новими районами на півночі країни, куди сьогодні масово переселяються туркомани араби-суніти, які постраждали від звірств російсько-іранської маріонетки Башара Асада. Місцева валюта замінюється турецької лірою, але викладання у школах ведеться на арабською мовою. Тому, радше за все, і проблему РПК, над якою ллють крокодилові сльози старі комуністи з Москви — поступово теж буде вирішеною.

Андрій Курбський, аналітик, для Newssky


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: