Як датчики столичного інженера змінюють ринок «розумних рішень» в Україні

08.08.2021 0 Редакция NS.Writer

Віктор Долгоп’ятов — інженер з 20-річним стажем. Він починав свою кар’єру зі створення перших «розумних будинків» в Україні. Сьогодні винахідник створює «розумні рішення» для міста та сонячних електростанцій. За якими з них полюють приватні компанії та міська влада, читайте в нашому матеріалі, пише dev.ua.

Фото — з особистого архіву Віктора Долгоп’ятова

Віктор навчався в промислово-економічному коледжі при Національному авіаційному університеті. Каже, що там на 3-му курсі вже знав те, що студенти вивчають на 5-му курсі Політехнічного інституту.

«Було дуже багато математики — всього 11 семестрів. Фізики — 10 семестрів. Нас готували як військових інженерів», — згадує винахідник.

До магістратури Віктор не захотів вступати. Але став здобувачем при аспірантурі Інституту охорони праці. Долгоп’ятов пояснює, що тоді працював з так званими «експертними системами».

Потрібно було описати характер людини в математиці. Відбувалися вибухи в кар’єрах. Експерт мав приймати рішення — проводити його чи ні. Були початкові параметри: наприклад, щоб не було обвалу і не загинули люди, — згадує Віктор.

Такі дослідження мали замінити комісії, людей для яких фізично не вистачало. Наш герой не завершив проєкт, тому що наука того часу не приносила достатньо грошей.

Тому він почав продавати та обслуговувати комп’ютерну техніку — така справа саме набирала популярність на початку 2000-х, коли працював Долгоп’ятов. Згодом до цього додав прокладання кабельних систем.

А в 2004 році знайомий запропонував Віктору проєктувати «розумні будинки». За 1,5 року Долгоп’ятов перекваліфікувався та зайнявся новим інжинірингом.

«Нас тоді було цілих шість експертів на всю Україну. Цей напрямок залишився і по сьогоднішній день, я займаюся ним 17 років», — розповідає Віктор.

В якийсь момент Долгоп’ятов зрозумів, що не всі пристрої для проєктування є в Україні. Так в 2012 році з’явилося КБ «Северо-Запад». Там винахідник створював власні контролери.

Війна 2014 року

В 2014 році розпочалася війна на Сході України. Віктора і його команду залучили до військових розробок.

Це була робота з приватними замовленнями, зробленими з подачі держави. Завданням Долгоп’ятова було придумати, впровадити, провести дослідження та створити документацію для Міністерства оборони.

Інженер розповідає, що їм віддавали старі військові машини. Було завдання перебудувати систему електроживлення, додати радіостанції та антени і створити робочі місця для командирів і зв’язкових. Віктор працював з-понад 40 видами бронетехніки.

«Розробленого та виготовленного нами обладнання багато у війську — це тисячі одиниць», — уточнює Долгоп’ятов.

Віктор працював в зоні АТО, в районі Авдіївки і Волновахи. Там він провів більше півроку. З часом винахідник почав працювати з корпусами військової техніки. Команда Віктора почала виробляти їх з алюмінію, сталі та полімерів.

На піці розвитку, в 2016 році, в компанії Віктора працювало 180 людей. Утім, з приходом нової влади в 2019 році і спалахом пандемії в 2020 році виробництво повністю припинилося.

Стартап Atmosphere

Паралельно з військовим виробництвом, Віктор з 2018 року почав розвивати стартап Atmosphere.

Спочатку це мала бути система, яка аналізує стан метеозалежних людей. Оскільки її було проблематично монетизувати, Віктор почав змінювати сам пристрій. Так з’явилися датчики для виміру стану повітря в місті.

Команда винахідника потрапила до європейського акселератора ClimateLaunchpad’19, який проводив пітчі в Києві та Івано-Франківську. Зайняте третє місце в Україні дало змогу спробувати свої сили в Нідерландах. І хоча там не вдалося здобути фінансування, це був корисний досвід в плані розуміння роботи зі стартапом, згадує наш герой.

Долгоп’ятов вкладає в датчики виключно власні кошти. До пандемії ця сума становила більше 1 млн грн. Коронавірус змусив Віктора і команду шукати нові способи застосування девайсу.

Зараз написано багато серверного софту. Створено шість поколінь різних метеостанцій.

Рішення складається з трьох підсистем. Перша — це метеостанції та метеосенсори, які збирають інформацію про атмосферу: температура, вологість, тиск, ультрафіолет та інше. Вони мають стояти по всьому місту.

Віктор каже, що велике місто за структурою нагадує гори і каньйони. Тому потрібно враховувати показники рози вітрів проспектів та мікрорайонів. Наприклад, на одній висотці з різних боків можна поставити датчики вітру, і вони даватимуть різні показники, додає експерт.

Друга складова — це сервери, котрі акумулюють дані. В тому числі збір даних з історичних архівів за період до 30 років.

Третя частина — це система передачі даних. Щоб передавати інформацію зі станцій до серверів.

Проблеми з датчиками

Віктор вважає, що більшість датчиків у містах не є професійними. Вони встановлені в рамках волонтерських програм чи громадських ініціатив. Це гарний старт, вважає винахідник. Але разом з тим виникає ряд проблем.

У Києві встановлено близько 300 таких пристроїв, з них працюючих — більше половини. До того ж, всі вони різні, і не зовсім прозора процедура їхньої повірки.

Також є питання до правил встановлення датчиків. Хтось їх ставить на сьомому поверсі, хтось на двадцятому, інші — на першому. Потім ці дані важко зібрати в одну систему, констатує дослідник. Тому що на них різні показники. І не мають однієї уніфікації.

В Державної служби з надзвичайних ситуацій також є свої пристрої. Але це система так званого раннього попередження, пояснює Віктор. Наприклад, встановлені три датчика для визначення рівня радіації. Але вони з затримкою дають онлайн-інформацію, каже наш герой.

Щодо метеостанцій, то їх у Києві почали встановлювати лише з минулого року. Вони є на дорогах. За словами Віктора, в Києві таких має з’явитися близько 20 штук. Але для них потрібні станції корекції, які перепровіряють роботу пристроїв. Зараз їх не вистачає.

Всі ці питання Долгоп’ятов і його команда хочуть розв’язати за допомогою власного рішення.

«Ми не кажемо, що ми кращі. Просто хочемо зробити більш чітку картинку погоди по місту. І є бажання робити прогнози для різних районів Києва», — наголошує Віктор.

Інженер підрахував, що на сьогодні потрібно 120-140 його пристроїв для столиці. Зараз вони працюють три роки, в планах збільшити «життя» датчика до 10 років. Сьогодні Віктор веде переговори з київською міською владою щодо встановлення свого продукту.

Він додає, що перед місцевими чиновниками стоїть завдання моніторингу повітря для шкіл та дитсадків. Наприклад, коли кажуть, що в школі пильно, це може бути пов’язано з хмарою пилу, яка прийшла з іншої області. Винахідник каже, що його датчики це можуть зафіксувати, і тоді не потрібно довго провітрювати класи, як цього часто вимагають правила.

Наступними після Києва містами для встановлення системи можуть бути Славутич та Дніпро. Також є часткові домовленності з Чернобилем. Віктор каже, що в разі пожежі тамтешніх лісів потрібно розуміти, чи є радіаційна загроза і якщо є, то скільки радіації дійде до столиці.

Рішення для сонячних електростанцій

Окрім вирішення проблем з повітрям для великого міста, Долгоп’ятов розробив системи для прогнозування вироблення електроенергії.

Для вітру це складніше — занадто велика похибка. Але для сонячних електростанцій це реально. Тому що зараз за неправильні прогнози власники платять великі штрафи.

Справа в тому, що такі станції мають видавати прогноз щогодини на добу вперед. Сьогодні це роблять за допомогою даних супутника. Віктор каже, що цього не завжди достатньо. Тому що 24 прогнози на день плюс їх корекція — це 40 показників, які «не завжди коректні для супутника».

Рішення винахідника базується на кластері метеостанцій, які аналізують роботу однієї сонячної станції. Команда Віктора подала заявку на патент власної технології.

Зараз він веде переговори з компанією ДТЕК та власниками приватних сонячних електростанцій для запуску пілотних проєктів. Суми потенційних угод інженер не називає.

Хоча додає, що сам датчик коштує відносно не дуже дорого. Куди дорожче обійдуться обчислювальні потужності, а саме сотні відеокарт, на яких йде обробка даних. У Віктора є 2-річний грант з компанією Amazon AWS на використання хмарних сервісів. До того ж, винахідник має власний серверний парк, який зібрав в процесі реалізації різних проєктів.


Поделиться статьей:

Подписаться на новости:




В тему: