Яблуня-грушка
15.06.2026
О, це особливе дерево! І цю обставину формує не лише його естетична якість.
Кілька років тому ми застали його в стані фантастичного цвітіння. Це був суцільний килим. Зовні все нагадувало квіт яблуні. Але ми мали приклад під вікном: квітки яблуні завжди серед зеленого листя. А тут листя не було видно й близько. Тому ми вирішили, що це груша. Так вона й увійшла у нашу побутову бесіду: «Підемо гуляти повз нашу грушку».
Минуло літо, і восени я з ганьбою для себе виявив, що на гілках плоди яблук. Та мій сором не встиг набути панівного настрою, бо яблучка виявилися «райськими». Хвиля спогадів поглинула мене: в дитинстві «райські» яблучка в наших дворових садках були відсутні. Тому, коли у когось із друзів вони з’являлися в кишенях, це було предметом особливої гордості власника, визнаної товариством.
А тут переді мною стояло ціле дерево з заповітними плодами дитинства! Непозбувна, щемка бентега минулого пригорнула мене до себе. Я розповів про це відкриття Олі і пояснив власне зворушення.
Ми досить швидко провели апгрейд нашого побутового глосарію. Тепер наші прогулянки відбуваються повз «грушку-яблуньку». Ми вирішили не позбуватися помилкового вживання визначення «грушка» до нашої красуні-яблуньки, щоб зберегти історичність процесу знайомства з нею.
Кілька років поспіль дерево не показувало особливого цвіту. Може ми не потрапляли в потрібний час. Та я думаю, що то давалися взнаки погодні умови: на період цвітіння випадав сніг, бо й плоди не можна було розгледіти пізніше восени: що й цвіло – не зав’язувалося, тому що через холоди не було поліття.
А от сьогодні – саме гудіння бджіл привернуло ще здалеку мою увагу.
Я підвів голову. Було на що подивитися: грушка-яблунька являла собою суцільний квітучий килим цвіту, хоча кілька днів перед цим ми навідувалися і все було в зеленому листі.
Що ж, очікуємо на врожай! Бджоли обіцяють.
