Втрата приватності або, як «Продавець повітря»© стає продавцем країн (роздуми над Реєстрами)

Ну що б, здавалося, Реєстр…

Короткий запис – більш нічого.

А власник знову ожива,

Як він працює!

(переспів класика)

Ми вступаємо в епоху, коли вибори, плебісцити, опитування тощо втрачають свій первісний зміст, тому що їх результати стають тотально залежними від власників соціальних мереж. Через втрату приватності захейтити можна будь-кого. Створити вигадану реальність можна щодо будь-чого.

Весь накопичений досвід цивілізації, сформований практикою встановлення взаємних прав, в умовах втрати людиною приватності, перестає бути продуктивним, бо з втратою приватності зникає суб’єкт щодо якого встановлюються права, а сама процедура, відтак, перетворюється на фікцію.

Якщо в цьому сенсі спробувати сформулювати смисл зламу цивілізації, то він формулюється так: людина, маючи інстинктивні корені приватності, побудувавши суспільства і цивілізацію в дискурсах її збереження і захисту, тотально втрачає цю приватність в практиці сучасного повсякденного життя:

• її політичний вибір є пустим, бо стає продуктом маніпуляцій, відтак політична приватність людини є пустою;
• її економічні транзакції стали чужими їй, бо є результатом нав’язаного попиту;
• її інформаційний простір є абсолютно відкритим і беззахисним, а про інтимність в ньому не може й бути мови;
• з побутових взаємин зникає таємниця і бентега, бо вони здійснюються здебільшого через публічні комунікації – «прохідний двір».

Навіть обіцянки футурологів про можливу купівлю «опцій приватності» більше насторожують, ніж заспокоюють, як і будь-яка чергова постмодерністська фікція.

Надзвичайно небезпечним є сприйняття втрати приватності людини в сучасній цивілізації як черговий прояв якогось «креативного» постмодерністського стриптизу. «Приватність» – це «наріжний камінь», на якому побудована наша цивілізація. І все йде до того, що він буде неминуче зруйнований. Поява квантових комп’ютерів та штучного інтелекту перетворює криптографію на дитячу забаву. Більше не існуватиме таких кодів доступу, які б ці два винаходи не зламали, або не обійшли.

Тільки уявіть собі, що відбудеться лише на побутовому рівні, якщо в будь-який момент від імені будь-якого нотаріуса в будь-якому Реєстрі може виникнути будь-який запис. За зникненням приватності людини відбудеться зникнення всіх її легальних статусів: від Свідоцтва про народження до Свідоцтва про смерть.

Але, загроза цивілізації і людству полягає не лише в беззахисності Реєстрів власності, баз даних фінансових систем тощо, а й в тому, що абсолютно відкритими стають системи керування всіма ядерними, військовими і цивільними об’єктами, що складають глобальну загрозу людству у випадку несанкціонованого втручання в їх роботу, особливо людьми, позбавленими будь-яких моральних засторог, що перебувають до того ж у полоні чергових збочених філософських інтоксикацій.

Коли зникає реальна приватність, то встановлення взаємних прав перетворюється на фікцію, бо щезає об’єкт її застосування. Ідеології, що обґрунтовуватимуть таке «встановлення прав», по суті своїй стануть безвідповідальною «кислотною» забавою запаленого розуму.

Якщо космічні методики розпізнавання об’єктів на поверхні Землі перенести на інформаційний простір, скажімо в галузі соціології, то ми, як один з результатів, зможемо отримати систему управління настроями населення певних територій через методики управління інформаційними сигналами. Образно кажучи, це буде своєрідний «гіперболоїд інженера Гаріна» інформаційного простору. І використаний він може бути не лише для вивчення/формування споживчих настроїв покупця.

Якщо, до прикладу, такому «інженеру Гаріну» потрібно буде сформувати у населення території стан, скажімо, зневіри, то з допомогою цих методик в інформаційному просторі почнуть рясно поширюватися повідомлення про безпорадність і незахищеність людини. Тоді кількість матеріалів у ЗМІ та мережах про пожежі, повені, стихійні лиха, епідемії, катастрофи на дорогах – усе, де людина почуває себе безсилою, – почне різко зростати. При цьому, сама реальна кількість проявів цих подій не виходитиме за межі статистичних коридорів. Зазначені методики передбачатимуть і підтримку будь-яких самодіяльних ініціатив розгубленого населення через ініціацію джерел, що сіють панічні настрої, які теж завжди існують в латентному стані, але тепер вони будуть переведені у стан «гострого запалення». Якщо при цьому «інженер Гарін» через ці інструменти сформує відповідну «критичну масу» соціального замовлення, то йому ж легко вдасться запропонувати «електорату» того, хто його «захистить».

При цьому навіть не потрібно буде перейматися доказами наведених фактів, досить лише забезпечити існування в мережі фейків і симулякрів протягом часу виборів, плебісцитів, опитувань тощо.

Власнику мережі, або тому, хто за ним стоїть, потрібно всього-на-всього підтримувати штучно створені ним колотнечу і невизначеність доти, поки вибори, плебісцити, опитування тощо не виявлять бажаний йому результат.

Втручання в приватність було завжди. Але, воно ніколи не набувало такого масового і брутального характеру. В умовах секуляризації, коли мораль стала особистою справою вибору окремої особи, а не суспільним імперативом, втручання в приватність набуло характеру її узурпації.

Я не вірю в глобальний і всеосяжний характер деструкції світу, але те, що ми маємо приклади її поширених проявів у спотворенні волевиявлення людей окремих регіонів, чи навіть у цілих країнах, – це вже доконаний факт. Сама можливість такого самознищення цивілізації говорить про те, що в ході своєї еволюції нею були допущені принципові помилки.

З цього приводу можна робити багато різних прогнозів та висновків, але всі вони будуть хибними, бо побудовані будуть на припущеннях з іншої вже минулої реальності. 

Валентин Ткач, Чернівці