Вступна кампанія. Мови, які вже не екзотика – а хліб!

От-от має розпочатись один із найбільш гарячкових періодів вступної кампанії — подача заяв і нетерпляче очікування: куди ж візьмуть? де з’явиться смайлик? Більшість абітурієнтів напевно вже визначились із тим, куди хочуть вступати. А втім, точно ще лишилися ті, хто вагається. Ще торік я була серед них. Єдине, що я знала напевне — вчитимусь у Києві на філолога. Зараз розумію, наскільки розпливчасто звучало це твердження. Впевнена, що є й інші такі, як я. Сподіваюся, що зможу допомогти їм, підштовхнути своєю історією до якогось рішення.

Тож, хто я?

Я — студентка тепер уже другого курсу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; спеціальність — мова і література гінді (переклад включно), англійська мова.

Чому КНУ ім. Т.Шевченка?

Відповідь несподівана: це сталося випадково. По-перше, мене приваблювала парочка інших університетів, чиї можливості мені на той час видавалися ширшими. По-друге, я прекрасно розуміла, що до найкращої вступають найкращі, а мої бали ЗНО (та й, прямо скажемо, пріоритети заявок) не надихали на вступ до найпрестижнішого університету країни. Зараз уже складно сказати, що взагалі мене спонукало внести до сімох бюджетних заявок дві з позначкою КНУ, але доля витягла з цього розкладу найбільш неймовірну і неправдоподібну карту — філологію гінді в ІФ КНУ.

Про те, що так сталося, не лише не шкодую: я щаслива бути частиною Шевченківської академічної спільноти. Саме тут я врешті-решт віднайшла себе: серед еліти української молоді, серед розумних, активних та ініціативних. Коли я заводила свої перші знайомства серед студентства, мене найбільше вразило, що тут немає пересічних людей. Навіть якщо хтось здається геть непримітним, варто з нею/ним (даруйте за таку гендерну перестановку, та все ж, якщо бути об’єктивними, йдеться про філологів) поговорити — і з’ясовується, що перед тобою переможець всеукраїнської олімпіади, стипендіат МАН або колишній школяр, який навчався закордоном за програмою обміну. У КНУ навчаються розумні.

Щойно я обжилася на новому місці, мені почали траплятися можливості, про які я раніше й подумати не могла. Наприклад вступ до Студпарламенту, члени якого домоглись, аби зимова сесія в університеті починалась і закінчувалась раніше, щоб на Новий рік усі студенти мали можливість роз’їхатися по домівках. У решті столичних університетів сесія розпочинається всього за кілька днів після Нового року. Також можна долучитися до Студради Студмістечка, що дбає про сортування сміття у гуртожитках і встановлення зручних автоматів із питною водою, завдяки яким по воду не потрібно ходити до супермаркету. І це — лише верхівка айсбергу! У КНУ навчаються активні.

Університет привчає мислити. Адже хто може запропонувати корисні для студента зміни, як не сам студент? Хто упровадить їх, якщо не ми? Хто боротиметься за наші права, якщо самі ми мовчатимемо? А от якщо ти сміливий, маєш багато ідей і бачиш, як втілити їх у життя, до тебе дослухатимуться як однолітки, так і дорослі люди, а це вже свідчить про авторитет. У КНУ навчаються ініціативні.

Чому Інститут філології?

ІФ, Жовтий корпус, Жовточок — наш навчальний заклад називають по-різному. Але всі його назви об’єднує дещо спільне — нотки любові в голосі. Напевно, немає студента ІФу, який би не любив ІФ. Теплі почуття до нього згуртовують усіх нас у велику родину філологів. Ми такі різні — західноєвропейці, славісти та східники — але всі ми щиро любимо величну жовту будівлю, розкішне фойє з дзеркалами на всю стіну, в яких фотографувався кожен, просторі коридори з м’якими килимами та вишуканими світильниками, актову залу з портретами Шевченка та його погруддя в центрі другого поверху, буфет із найсмачнішими булочками та їдальню, багатству якої заздрять навіть студенти Червоного корпусу. До слова, легенда гласить, що розкішна, схожа на дорогий ресторан студентська їдальня ІФу — ніщо в порівнянні з таємничою кімнатою, в яку приводять на обід усіх VIP-гостей університету. Так-так, годують їх не в Червоному корпусі, а саме в нас!

Чому гінді?

Філологія мови гінді — спеціальність несправедливо закинута і забута. Серед усіх університетів країни індологів готують лише КНУ ім. Т.Шевченка та КНЛУ, причому інколи буває й так, що яка-не-яка група набирається тільки в одному з цих закладів (саме так сталося з моєю групою). Мало того, навіть інші студенти-сходознавці не завжди знають, що мова гінді та індонезійська — це не одне й те саме. То чому ж слід обирати гінді?

По-перше (це для багатьох стане несподіванкою, а для когось і вирішальним фактором), в ІФ КНУ навчаються у дві зміни, і саме східники, разом зі славістами, складають першу, денну зміну. Якщо вам не дуже до душі ідея приходити на навчання після обіду, а йти з нього аж увечері, замисліться про подачу заявок на східні мови.

По-друге, мова гінді унікальна навіть для нашого закладу: адже всі східні мови, які тут вивчають, користуються на письмі або латинкою (як-от кримськотатарська, турецька, в’єтнамська, індонезійська), або ієрогліфами (китайська, японська), або ж в’яззю (арабська, фарсі). Лише корейська та гінді мають власні, ні на що не схожі системи письма, причому корейська зараз доволі популярна, і її знанням складно вразити. А от обравши гінді, ви станете одним із одиниць посвячених у таємниці абетки девана́ґарі — у перекладі «міське письмо, подароване богами» ‒ яку порівнюють із гірляндою літер на тонкій ниточці верхньої риски.

По-третє, сказати, що всі викладачі профільних предметів справжні фахівці — нічого не сказати. Усі вони неодноразово бували в Індії, підтримують зв’язки з тамтешніми друзями, досліджують індійську культуру і літературу та насолоджуються ними. У кожного з них свій, особливий підхід до викладання, але, як наслідок, рівень знань у наших студентів настільки високий, що деяких із них працевлаштовують іще до завершення магістратури. Освітній курс передбачає дослідження літератури та релігій Індії, менталітету її мешканців і вивчення двох додаткових східних мов. Одна з них — санскрит, мова Вед, літописів і давньої мудрості. Інша — витончена урду, мова, яку у ХІХ столітті вивчала сама королева Вікторія.

Центр мови гінді та індійської літератури співпрацює напряму з Посольством Індії в Україні; співробітники останнього та сам Посол часто відвідують заходи, в яких беруть участь студенти-індологи, тож це прекрасна нагода показати себе й у недалекому майбутньому отримати прекрасні перспективи.

Ми маємо змогу проходити мовну практику на стажуванні в Індії, яке триває один рік. Нам відкриті два університети-побратими: один у Делі, інший в Аґрі. Утім, і вдома не бракує індійських барв і смаку: у стінах Інституту філології час від часу проводять святкові заходи та фестивалі, на яких можна і в сарі позувати, і страви славетної індійської кухні готувати й смакувати, і справжній індійський танок вивчити. Є в нас і свої маленькі секретики, але їх ви дізнаєтеся, приєднавшись до нашої дружної індологічної спільноти. Ми чекаємо на вас!

Ольга Макарова, студентка 2 курсу

Інституту філології КНУ ім. Т.Шевченка (спеціальність «мова і література гінді (переклад включно), англійська мова»)