Вода, вогонь і мідні труби

Написати цей нарис мене спонукало не тільки колишнє моє бажання розкрити цю тему для читачів сайту, але, і як не дивно це було б … остатня заяваНовинського. Відомий олігарх зазначив, що українці моляться про зцілення країни від COVID-19. «Ми зустрічаємо благодатний вогонь з вірою в те, що Господь захистить нас і нашу країну, а Божа Благодать принесе нам мир і зцілить всі наші розколи, і духовні, і політичні. Разом з церквою ми молимося про зміцнення нашого духу під час сьогоднішніх випробувань і про зцілення наших співгромадян від епідемії», — написав він.

Тим часом у нашій канонічній Православній Церкві України сумнівалися, чи можливо взагалі отримати «благодатний вогонь» цього року. У минулому нагадаю, лампадку привезли з Єрусалима. І тоді на адресу нашого предстоятеля прозвучали нотки критики. Можливо, і справедливої. Адже складно відмовитися відразу від старих звичок та оглядання на Схід, складно і ієрархам і простим віруючим. Тому я і вирішив скласти нарис, щоб звернути увагу читачів від земного вогню до вогню істинної віри.

А поки процитую слова Предстоятеля: «я схиляюся до того, що краще ті засоби, які використовують на літак, використовувати для того, щоб закупити відповідні медикаменти, або засоби захисту для лікарів. І тому я не впевнений, що буде привезений благодатний вогонь. Були певні пропозиції, але ми не наполягаємо на цьому», — заявив митрополит Епіфаній.

Так, саме так. Краще витратити гроші на реальні справи, ніж на привоз простий лампадки зі Святої Землі. Саме в цьому українське і правильне розуміння християнства, а не московитська гонитва за істерією та популістським успіхом.

Тим часом у них, у Мордорі, прямо-таки якась вакханалія панує навколо фокусу «сходження» благодатного вогню у храмі Воскресіння Христового в Єрусалимі. Він в РФ перетворився на державне «священнодійство». ЛжепатріархГундяєв та інше священноначаліє РПЦ МП навмисне культивують обрядовір’я замість правої віри, незважаючи на авторитетних православних богословів, які закликають не засмічувати мізки віруючих цим вульгарним обманом. Нагадаю, що фокус з цим вогнем робить грецький Єрусалимський патріарх у змові з двома-трьома іншими священнослужителями.

Коли в 1099 році хрестоносці захопили Єрусалим та перебили як мусульман, так і православних, то «диво» скінчилося. Довелося відшукувати недобитих грецьких попів, які знають його «секрет». Фокусництво було викрито.

Але навіть бачачи, як відбувається це «диво», багато хто задається питанням: звідки береться цей «благодатний» вогонь? Чому вогонь названий благодатним? На чому це засноване? У Писанні, наприклад, в аврамічних релігіях, всі моменти, пов’язані з вогнем, говорять тільки про покарання людини, починаючи від Старого Завіту…

Приклади можна продовжувати, але факт в тому, що вогонь благодатним для людини не буває, він даний на покарання, — і «сходить» (якщо сходить) для підтвердження, що людина карається в цьому житті. А якщо мордоровська церква, не розуміючи, підтримує міф про чудесне сходження вогню, то або не розуміє суті його значення — покарання у вогні геєни вогненної, або, знаючи про підробку, але, боячись або розголосити цей факт, або приховуючи його через користь, веде тим самим всіх віруючих у вогонь інший.

У Біблії всього один раз пропонується людині благословити вогонь. Це вірш пророчої книги Данила: «Благословіть, вогонь і жар, Господа, співайте і звеличуйте його навіки». (Дан.3:66). Це можна розуміти як знак Божественної величі, і те, що ми використовуємо скромні свічки і лампади для прославлення Бога, для зосередження на молитві до Нього. І це робимо по слабкості нашої природи.

Але все-таки задамося питанням: чому все Писання Біблії говорить про вогонь, як про караючий, і всього один раз, як можливий благодатний для людини? Тут тонкість. Бог є, але Московська церква в нього не вірить. Вона думає, що можна грати словами, і нічого їй за це не буде. Ні. Це не так. В одному місці грають з Богом, а в іншому він за ці слова карає вогнем та землетрусом і іншими бідами. За обмеженим обсягом цього нарису не буду наводити цитати. Їх у Святому письмі досить.

Продовжу розгляд теми. Багато православних віруючих з Мордору вважають, що «благодатний вогонь» з’являється надприродним чином. За їхніми дурними переказами, якщо в останній рік Великодня вогонь не зійде, це стане вісником швидкого кінця світу.

Скажімо, так зване явище «благодатного вогню» в Єрусалимі сьогодні вважає дивом тільки одна з християнських церков-Російська православна, вона ж ординська. Решта чесно зізнаються: це просто обряд, імітація, а ніяке не диво. Але московські рясофорні пропагандисти продовжують писати: «…одним з найчудовіших Божих чудес є зішестя благодатного вогню на святу Гроб Господній під Світле Христове Воскресіння в Єрусалимі». Такого марення в друкованих виданнях та у мережі знайдете багато. В основному пафос та биття по емоціях. Ні граму здорового глузду.

А тим часом існує велике дослідження професора Петербурзької Духовної Академії, пана Успенського, давно вже покійного. Ще за радянської влади, після війни він зробив велику доповідь з цього приводу. Він показує, що немає нічого такого в древніх джерелах. Але це глас волаючого в пустелі хронічного та агресивного невігластва. А народ (типу як все ще «богоносець») вірить, а путіно-гундяєвська камарилья потурає його дурним смакам…

І ось що прорік з цього приводу сам протод’якон всієї Орди. За словами Андрія Кураєва: «…немає жодної радянської атеїстичної брошурки з критикою цього православного вірування. Хоча, здавалося б, тут є про що з точки зору науки поговорити, радянська пропаганда цю тему ігнорувала. Чому? Очевидно, тому, що ця тема була відсутня в масовій церковній свідомості. І в церковній апологетиці дореволюційних років ця тема була відсутня. Її згадки зустрічаються в записках паломників. Але ніколи вогонь не презентувався як опора православної віри….І тільки коли відкрився туристичний бізнес в Ізраїлі в 90-і роки, раптом виявилося, що ця „найважливіша частина“ православної віри. І цей збіг змушує задуматися. В цілому ж, я скажу: є диво водохресної води. Але ніхто при цьому не говорить, що вода сама конденсується на стінках порожнього бака. Є чудо літургії. Але хліб і вино для неї приносимо ми, а не ангели. Освячення води, зерна, хліба — це освячення того, що люди принесли».

Багато він писав,але все це безглуздо. І в мордоровських храмах йде жвава торгівля свічечками білого кольору, нібито б обпаленим благодатним полум’ям. І навіть чаклуни та маги ними користуються. Попит-то величезний.

Відзначимо і те, що нині давно вже існує безліч теорій виникнення «благодатного вогню», в тому числі наукових. Незважаючи на те, що природа явища все ще не встановлена, наукові кола схиляються до думки, що має місце бути містифікація, а поява вогню може бути викликано одним з численних способів, якими користуються фокусники для подібних трюків. Вчений Андрій Волков вважає, що мова йде про виникає електричному розряді за допомогою прихованого механізму всередині каплиці.

Зазвичай релігійні фанатики з Орди стверджують, що той самий вогонь не печеться. Ті, хто були в Єрусалимі кажуть: печеться, ще як. Просто коли швидко проносиш — не печеться. Досить ці чутки поширювати. Я теж можу сказати, що він печеться. Народу подобається, що таке диво відбувається. Ось і підтримується один за іншим помилковий слух. Проте билічка про те, що чудовий вогонь не палиться, продовжує ходити в середовищі віруючих.

Що стосується неопаляючих властивостей вогню, то і цьому «диву» є просте пояснення. Хімікам добре відомий так званий холодний вогонь. Їм горять багато ефірів органічних та неорганічних кислот. Температура такого горіння залежить від концентрації ефіру в повітрі та умов теплообміну. Палаючим ефіром можна обтирати тіло, а його хмара цілком може переміщатися в просторі, так як важче повітря. Тобто можна завчасно виготовити «спеціальні» свічки і потім продати приїжджим (в храмі пропонують запалювати зв’язки свічок по 33 штуки, які продаються неподалік). Природно, ефір швидко згорає, тому «диво» може тривати тільки нетривалий час. Далі «чарівний вогонь» набуває звичайні властивості обпалювати все, до чого він торкається. Природно, дані коментарі не особливо популярні, тому не відомі широкій публіці. Чудо благодатного вогню можна перевірити — запалити від нього після несення привезену з собою свічку і помацати полум’я рукою.

Є і другий варіант. Тут вже технологія проста-возити вогнем по обличчю в районі підборіддя, або проводити рукою крізь полум’я треба швидко. Саме так паломники і роблять, в чому може переконатися кожен, подивившись телевізійну хроніку з місця події. І багато з них-ті, що недостатньо моторні, — таки обпалюються неопаляючим вогнем! Вони виходять з храму з опіками та з обпаленими бородами. Ось воно яке… зішестя «благодатного» вогню! Власне кажучи, маючи голову на плечах, експериментів з підпалом власної бороди (обличчя, або дупи) можна було б і не ставити.

Але мабуть у ординців хронічні неполадки з розумом. Однак і це «диво» вже давно багатьма людьми поставлено під сумнів. Перші згадки про нього датуються IX століттям. А в XII столітті мусульманином Ібн-ал-Каланісі було зроблено припущення про його виникнення: «…коли вони знаходяться на Великдень там… то вішають лампади у вівтарі і влаштовують хитрість, щоб вогонь до них дійшов по олії бальзамового дерева і пристосувань з нього, а його властивістю є виникнення вогню при з’єднанні з жасминовою олією…. Він володіє яскравим світлом і блискучим сяйвом. Вони примудряються провести між сусідніми лампадами натягнутий залізний дріт на зразок нитки, безперервно йде від однієї до іншої, і натирають її бальзамовою олією, приховуючи це від поглядів, поки нитка не пройде до всіх лампад».

Як ми бачимо, у натуралістів того часу вже були речовини, здатні викликати самозаймання при взаємодії. Причому, це далеко не єдиний вогненний склад, відомий з давніх часів. Самозаймання викликає суміш концентрованої сірчаної кислоти з порошком марганцівки, або хроматом калію. Позолочені вироби в древніх цивілізаціях виготовлялися за допомогою царської горілки — суміші азотної та соляної кислот. Адже, сірчана кислота була відома вже давно. А хромат калію здавна використовувався для дублення шкіри, тобто також був доступний древнім хімікам.

У стародавні часи перші викривачі (правовірні мусульмани) не особливо обтяжували себе серйозною дослідницькою роботою. Вони вважали, що вогонь з’являється за допомогою спеціального пристосування наповненого складами для самозаймання.

На думку ісламських письменників, між мусульманською владою і священиками існує домовленість про взаємовигідну співпрацю та чесний розпил коштів отриманих від пожертвувань паломників. Так Аль-Джаубарі (+ 1242 р.) пише, що «…Ал-Мелікал-Му’аззам, син ал-Мелікаал — ’Аділя увійшов до церкви Воскресіння в день суботи світла і сказав ченцеві приставленому до кувуклії: „я не піду, поки не побачу, як сходить це світло“. Чернець сказав йому: „що приємніше, царю: це багатство, яке стікається до тебе таким способом, або знайомство з цим (справою)? Якщо я відкрию тобі таємницю вогню, тоді уряд позбудеться цих грошей; залиш же її прихованою і отримуй це велике багатство“. Коли правитель почув це, він зрозумів приховану суть справи і залишив його в колишньому становищі».

Приблизно в 13 столітті церемонія набуття вогню зазнала важливих змін, якщо раніше вогонь чекали зовні від Кувукліїі про його появу судили по білому спалаху світла виходить від туди, то після 13 століття для набуття вогню стали входити всередину Кувуклії. Всі минулі викриття, що говорять про спеціальний механізм, втратили вже актуальність. Однак, після такої зміни священики були дуже швидко спіймані за руку допитливим мусульманським дослідником (Ібн-ал-Джаузі, + 1256), який вирішив самостійно з’ясувати, як же з’являється вогонь: «я жив в Єрусалимі десять років і ходив в храм Воскресіння на їх Великдень і в інші дні. Я досліджував, як запалюється лампада в Воскресіння-свято світла. …Коли ж сонце заходить і робиться темно, один зі священиків користується неуважністю, відкриває нішу в кутку каплиці, де його ніхто не бачить, запалює свою свічку від однієї з лампад і вигукує: „зійшло світло та змилостивився Христос“… ».

Іншими словами, вогонь запалюють від лампади, захованої в ніші за іконою. Природно, така дрібниця не зворушила жадібні серця місцевих правителів, і про це викриття просто забули. Наявність ніш за іконами зараз не є таємницею….

Наступним викривачем підробки з вогнем став наш український хлопець, полоцький архієпископ Мелетій Смотрицький. Його душа намагалася приміряти католиків та православних, що і привело його в унію. Чорт його смикнув для зміцнення віри православної відвідати Єрусалим та долучитися до таїнства появи благодатного вогню. Своєму професору та другу, Константинопольському патріарху, святому Кирилу Лукарісові в 1627 році він писав: «в[аше] пр[еосвященство], ймовірно, пам’ятаєте, що я одного разу запитував у вас, чому передмістник ваш Мелетій, пишучи проти нового римського календаря і намагаючись довести перевагу старого перед новим, наводить на підтвердження своєї думки різні чудеса, не виключаючи і таких, які більше не повторюються, але зовсім не каже про це знамените, щорічне диво у Єрусалимі? На це питання в[аше] пр [еосвященство] відповідали мені в присутності двох ваших домашніх сановників, протосінкелла ієромонаха Леонтія і архідиякона патріарха Олександрійського, що якби це диво дійсно відбувалося в наш час, то всі турки давно б увірували в Ісуса Христа. Ще різкіше відгукнувся про те Патріарх Єрусалимський, той самий, який бере цей вогонь, виносить і роздає народу. Таким чином, сумно сказати, наші православні одновірці, щодо цього чудесного вогню, який колись дійсно був, а тепер, за гріхи наші, перестав бути, воліють бути заодно з єретиками, які евтихіани, диоскорити та яковіти, ніж з католиками, які дива цього не допускають за вельми поважних причин, особливо при вигляді того, що в той час роблять біля труни єретики абіссинці. Ось що мене турбує, ось ті чотири хробака, які, запаливши в мою душу під час мого перебування на Сході, досі не перестають точити і гризти її».

Свідоцтво розумного українця дорого коштує. Тим часом і католицька церква виступала в числі незгодних. Папа Римський Григорій IX виступив в 1238 році з незгодою про чудотворність «благодатного вогню». Але навіть православні люди духовного звання писали про рукотворність вогню. Так, засновник та перший глава Російської Духовної Місії в Єрусалимі, православний український єпископ Порфирій (Успенський), записав дві розповіді: «ієродиякон, забравшись в каплицю гробу в той час, коли за загальним віруванням, сходить благодатний вогонь, бачив з жахом, що вогонь запалюється просто з лампади, яка ніколи не згасає, і так благодатний вогонь не є дивом. Про це сам Він говорив мені сьогодні», — зі слів ієродиякона Григорія. (Єп. Порфірій «Книга Буття мого», ч. 1). На питання владики Порфирія, чому не можна чесно розповісти людям, що відбувається, святогробський митрополит простодушно відповів, що його розтерзають тут же, як тільки дізнаються правду.

Сучасний священнослужитель Вірменської Апостольської Церкви, отець Самуїл Агоян, спростував чудесне походження «благодатного вогню»: бо патріархи запалюють зв’язки воскових свічок від масляної лампади, і нічого містичного в «благодатному вогні» немає. «Бог творить чудеса, але не на потіху людям» — сказав священнослужитель.

Свідчення багатьох людей, різних вір та різних епох нам важливі. Але важливіше інше: а що є диво? Навіщо вони потрібні? Диво завжди має педагогічне значення. Воно нагадує нам про Бога і Його заповіді. Чудо не може бути регулярним, воно навіть сигнал патології. Бо блаженні ті, хто не бачили, але увірували. Так що показує нам той вогонь? Що храм в Єрусалимі свят.Так і це зрозуміло саме по собі. Винятковість однієї конфесії. Навряд чи Господь став би саме так впроваджувати в свідомість людей ідею істинної віри. А щоб показати правильність віри треба жити праведно а чи здатні ми на це? Наскільки сповідання віри визначає у нас практику життя?.

Вогонь у Єрусалимі — це просто спосіб наживи, прагнення кесареве зробити Божим і зібрати гроші від релігійних фанатиків. Не більше того.

Вчені-богослови з різних конфесій, в тому числі і Православної Церкви, заявляли не раз, що— це фальсифікація.

Вогонь-звичайний, людський — можна отримати різними способами. Механічним: наприклад тертям, або за допомогою лупи, окулярів або бінокля, або навіть зробивши лінзу з льоду. Однак навряд чи священик зможе пронести з собою якесь пристосування — тоді вже простіше дійсно заховати запальничку. Найкраще зімітувати раптово самозаймання свічки можна хімічними способами. У куполі Кувуклії можна заховати запалену свічку, не побоюючись пожежі. Розрахувати час її горіння нескладно. Заховати палаючу свічку в одній з безлічі ніш купола не складає труднощів, а щоб виявити її, доведеться розібрати Храм. Над труною підвішені на ланцюжках десятки лампад, маскування ще одного ланцюжка труднощів не викликає.

Цікаві слова Патріарха Феофіла про благодатний вогонь: «…це дуже давня, дуже особлива і унікальна церемонія (ceremony) Єрусалимської Церкви. Ця церемонія Благодатного Вогню (ceremonyoftheHolyFire) відбувається тільки тут, в Єрусалимі. І це відбувається завдяки самому Гробу Господа нашого Ісуса Христа. Як Ви знаєте, ця церемонія Благодатного вогню — це, так би мовити, зображення (enactment), яке являє собою першу Благу Звістку (thefirstgoodnews), перше воскресіння Господа нашого Ісуса Христа (thefirstresurrection). Це подання — representation) — як і всі священні церемонії. Як у Страсну П’ятницю у нас обряд поховання, чи не так? Як ми поховаємо Господа і т. д»….

Регулярно це відбувається — саме звичайний чин запалювання лампади. Є молитва про освячення вогню. Вона опублікована навіть в російському перекладі. Там говориться про освячення вогню, точно так же, як освячується, припустимо, вода на Богоявлення, або олія освячується для таїнства соборування. Тобто освячується молитвою проханням про зішестя благодаті Духа Святого.

Якщо ви не пошкодуєте кількох днів і полазите по православних сайтах, то побачите, що в середовищі самих віруючих періодично миготить: «Наша віра православна — справжнісінька. Тільки у нас є таке диво, як сходження благодатного вогню! Католикам не дано. Тим самим Господь показує святість православ’я і єресь католицтва». Православні не здогадуються, що у католиків теж є свої чудеса, і нітрохи не гірше.

Зрештою, Господь Бог — не піротехнік, щоб влаштовувати святковий феєрверк до чергового поп-шоу. В Євангелії і без того багато чудового.

Ці ігри з вогнем в Храмі Гробу Господнього несуть на собі настільки явний слід язичництва, що про нього з невдоволенням пишуть навіть деякі православні священики. Через вогонь стрибали слов’яни в ніч на Івана Купала, йому поклонялися і використовували в ритуалах язичники всіх країн і народів, їм омивають підборіддя у Храмі Гробу Господнього. Це схиляння перед полум’ям проникло навіть у світські ритуали-згадайте про вічний вогонь на честь полеглих на війні солдатів. У чистому вигляді рудимент язичництва! І навіть глибше: обряд, що докотився до наших днів з печер кроманьйонців… але на Дикому Сході, в Мордорі, мабуть, недалеко пішли від кроманьйонців.

Благодатний вогонь стає не тільки прапором православного фундаменталізму, він є бізнес-проектом «православних» олігархів. Щоб привезти Єрусалимський вогонь в Росію, в Ізраїль відправляються перші чиновники держави.

Цьому масовому психозу, прагненню використовувати Христову віру в економічних і політичних цілях необхідно протиставити тверезий християнський погляд на те, що відбувається. Ми вважаємо, що благодатний вогонь Великої Суботи-це не питання віри чи невіри, а питання християнської порядності і антихристиянської безчесності.

Я думаю, зараз не завадить нагадати про те, що у дива можуть бути різні «джерела»: Бог і диявол. Адже і сатана може підробляти чудеса Бога. Тому апостол Іоанн в книзі Одкровення попереджав людей: “він (антихрист, звір-І. Ф.) … творить великі знамення, так що і вогонь зводить з неба на землю перед людьми. І чудесами, які дано було йому творити … він зваблює живуть на землі «.Об’явл. 13:12-14). Звернемо увагу викриття стоїть в 13 розділі і 13 вірші. У Бога немає випадковостей!

Звабити лжечудом, почуттям гордині і власне колективної винятковості, підміни живого спілкування з воскреслим Спасителем архаїчної свистопляскою в Його храмах, підміною віри блюзнірством та брехливою пропагандою. Коли підміняється справжнє звернення до Христа, прийняття Його в своє життя, почуття глибокої довіри до Нього та почуття вірності Йому!

Реальні зміни-це мета нашого звернення до Христа: «…але нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богу, плід ваш є святість, а кінець — життя вічне» (Рим.6:22). Це плід зверненням до Бога людського духу. У дусі і відбувається головна зміна: по-перше, йому відкривається безпосередньо Сам Бог в благодатному відвідуванні, по-друге, прокидається совість і голосно підносить свій викривальний голос, по-третє, виникає рішучість (свавілля) якось діяти на славу Божу і заради свого вічного спасіння.

Це прийняття Його в своє життя, почуття глибокої довіри до Нього і почуттів про Його причетність і Його дії в нашому житті. Тільки ти, Спасителю, кличе душа справжнього християнина.

Ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов)

Доктор богословських наук