Війна дронів і геополітика: чому масштабна угода з США зависла на столі Трампа

Сучасне поле бою диктує нові правила глобальної безпеки, де технологічна перевага вимірюється не тонами сталі, а алгоритмами штучного інтелекту та швидкістю ротації безпілотних систем. Поки європейські столиці та країни Близького Сходу шикуються в чергу за унікальним бойовим досвідом України, Вашингтон демонструє нерішучість, яка загрожує обернутися стратегічним відставанням для самих Сполучених Штатів. Питання двосторонньої угоди про безпілотні системи перетворилося з суто військового кейсу на лакмусовий папірець для нової адміністрації Білого дому.

Наслідки атаки російського безпілотника в Дніпрі, Україна. Зеленський закликав Дональда Трампа підписати двосторонню угоду щодо безпілотників, подібну до тих, що уклали європейські та близькосхідні країни. Фото: Державна служба з надзвичайних ситуацій України/Reuters

Світ увійшов у епоху, коли класичні доктрини Пентагону розбиваються об сувору реальність траншейної війни низького неба. Українське військове командування та розробники здійснили революцію, перетворивши дешеві цивільні компоненти та інноваційні військові розробки на зброю стратегічного стримування. Проте головний парадокс поточної геополітичної диспозиції полягає в тому, що найбільший військовий донор світу досі не формалізував технологічний альянс із державою, яка цей досвід створює в режимі реального часу.

Вашингтонський тупик: чому Трамп вагається

В ефірі американського телеканалу CBS під час програми Face the Nation Президент України Володимир Зеленський публічно озвучив те, що вже кілька місяців обговорювалося в кулуарах військово-дипломатичних місій ¹. Сполучені Штати виявили предметний інтерес до тестування всіх наявних типів українських безпілотних систем — у повітрі, на землі та на морі. Київ пішов назустріч, надавши американським фахівцям доступ до полігонів, тактичних даних та безпосереднього навчання американського персоналу. Проте великий рамковий документ — двостороння угода про дрони — досі залишається без підпису Дональда Трампа ¹.

Скепсис нинішнього очільника Білого дому щодо українських військових спроможностей відомий давно. Трамп неодноразово публічно заявляв, що Сполучені Штати мають власну надпотужну оборонну індустрію і не потребують сторонньої допомоги. Ця позиція, продиктована внутрішньополітичним ізоляціонізмом, демонструє глибоке нерозуміння характеру сучасної війни. Американські військово-промислові гіганти створюють дорогі, високотехнологічні, але штучні системи, які ніколи не проходили випробування проти ешелонованої протиповітряної оборони та систем радіоелектронної боротьби (РЕБ) регулярної армії РФ. Український досвід — це досвід виживання та перемоги технологій в умовах абсолютного радіоелектронного придушення.

Близькосхідний прецедент та європейський вектор

Поки Білий дім оцінює політичні ризики, інші регіони світу діють на випередження. Країни Близького Сходу, які дедалі частіше стають об’єктами атак з боку іранських проксі-сил (із застосуванням тих самих баражуючих боєприпасів сімейства Shahed, що тероризують українські міста), не мають ілюзій щодо майбутнього оборонної сфери ¹. Вони активно укладають контракти з українськими виробниками як на постачання оборонних систем, так і на підготовку операторів за українськими методиками.

Паралельно Київ фіналізує масштабну безпілотну угоду з Європейським Союзом ¹. Брюссель чітко усвідомлює, що східний фланг НАТО буде захищений лише тоді, коли європейські армії переймуть українську модель інтеграції БПЛА в тактичну ланку. Синергія, яку пропонує Україна, є очевидною: західні партнери мають передові технології у сфері штучного інтелекту, мікроелектроніки та супутникового зв’язку, тоді як Україна володіє безцінним масивом бойових даних (Big Data) та перевіреними алгоритмами їх застосування в бойових умовах ¹. Об’єднання цих компонентів могло б створити абсолютну технологічну перевагу, але для цього потрібне стратегічне “так” від Дональда Трампа.

Асиметрична відповідь: удари по тиловій інфраструктурі ворога

Поки тривають політичні дебати за океаном, українські Сили оборони демонструють ефективність своїх безпілотних систем на практиці, переносячи війну на територію агресора. Хрестоматійним прикладом став успішний наліт на Саратовський нафтопереробний завод, що належить компанії “Роснефть” ¹. Попри заяви місцевого губернатора Романа Бусаргіна про “контрольоване збиття”, незалежні моніторингові канали та супутникові знімки зафіксували масштабну пожежу на промислових об’єктах заводу, який безпосередньо забезпечував пальним окупаційне угруповання ¹.

Ще більш показовим став удар по насосній станції “Лазарєво” в Кіровській області Росії ¹. Цей об’єкт розташований на відстані понад 1200 кілометрів від лінії фронту ¹. Станція є критично важливою ланкою в системі транспортування сибірської нафти до Білорусі та подальшого її експорту. Здатність українських дронів долати таку відстань, залишаючись непоміченими для російської ППО, кардинально змінює правила гри. Російський тил перестав бути безпечною зоною. Тієї ж ночі в результаті атаки спалахнула велика нафтобаза в районі селища Матвєєв Курган Ростовської області, що суттєво підірвало логістичні можливості південного угруповання ворога ¹.

Ціна зволікання: внутрішній терор та дефіцит ППО

Російська Федерація відповідає на технологічну перевагу України перевіреним методом — масованим терором проти цивільного населення та енергетичної інфраструктури. Наслідки останніх ударів є відчутними: у Чернігівській області внаслідок влучання безпілотника в автостоянку загинув водій вантажівки, а понад 40 тисяч споживачів регіону залишилися без електропостачання через пошкодження розподільчих мереж ¹. Не менш складною залишається ситуація в Дніпрі та на Рівненщині, де під ударом знову опинилися промислові та нафтопереробні підприємства ¹.

Для відбиття цих атак Україна критично потребує розширення арсеналу протиповітряної оборони. Отримання чергової пускової установки Iris-T від Німеччини посилило захист неба в ближній зоні, проте, як наголошує військове керівництво, головною проблемою залишається критичний дефіцит зенітних керованих ракет ¹. Комплекси типу Iris-T чудово протидіють крилатим ракетам та безпілотникам, але вони безсилі проти балістичних загроз, що вимагає безперервного постачання дорожчих систем типу Patriot.

Гуманітарна катастрофа: викрадені діти як комбатанти

Найбільш цинічним аспектом російської агресії залишається доля депортованих українських дітей. В інтерв’ю для CBS Володимир Зеленський навів моторошні факти, підтверджені українськими спецслужбами: Москва використовує викрадених дітей як майбутній мобілізаційний ресурс ¹. У спеціальних таборах та мілітаризованих навчальних закладах на території РФ українських підлітків піддають жорсткій ідеологічній обробці, навчаючи ненавидіти власну Батьківщину ¹.

Російська влада цілеспрямовано розділяє рідних братів та сестер, віддаючи їх у різні російські родини під заміну анкетних даних, що унеможливлює їхній пошук. Більше того, зафіксовані випадки, коли Кремль намагався використовувати викрадених дітей як предмет торгу під час обмінів військовополоненими ¹. Ця системна практика стала основою для видачі Міжнародним кримінальним судом в Гаазі ордера на арешт Владіміра Путіна, проте для зупинки цієї машини знищення націй потрібні не лише юридичні, а й жорсткі військові важелі ¹.

Час працює проти дипломатичної інерції. Україна прагне активізувати переговорні процеси щодо досягнення справедливого миру до настання зимового періоду, спираючись на покращення своїх стратегічних позицій завдяки успішному застосуванню асиметричних технологій ¹. Підписання оборонної угоди між Вашингтоном та Києвом могло б стати вирішальним кроком, який зафіксує лідерство західного світу в оборонній сфері на наступні десятиліття. Слово залишається за Білим домом.

Джерела

1. The Guardian: Ukraine war briefing: Big drone deal awaits Trump signature, says Zelenskyy, June 2026