Від Байкала до Тинди. Чому російські літаки падатимуть і далі

Ексклюзив. Проект легкого багатоцільового літака «Байкал» (ТВС-2ДТС), призначеного для заміни застарілих Ан-2, зіткнувся з низкою проблем, які призвели до його закриття або значного гальмування.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України в 2022 році та введення міжнародних санкцій російська авіаційна промисловість втратила доступ до західних комплектуючих, технологій та інвестицій. «Байкал» мав використовувати іноземні двигуни (наприклад, американські Honeywell TPE331), але через санкції їх постачання стало неможливим. Розробка вітчизняних аналогів (наприклад, двигуна ВК-800) вимагала значних коштів і часу, що не відповідало термінам проекту.

Перспективний двигун ВК-800С, який мав замінити іноземні аналоги, не був готовий до серійного виробництва. Його розробка затягувалася через брак ресурсів і технологічних можливостей.

Виникли труднощі з композитними матеріалами для планера, які планувалося виробляти в Росії, але якість і обсяги виробництва не відповідали вимогам.

Вартість розробки та виробництва «Байкала» виявилася значно вищою, ніж передбачалося. За оцінками, ціна одного літака могла досягати 150–200 млн рублів, що робило його менш конкурентоспроможним порівняно з модернізованими Ан-2 або імпортними аналогами.

Через економічну кризу в Росії та скорочення держфінансування пріоритет віддавали військовим проектам, а цивільна авіація опинилася на другому плані.

Постійні зміни в керівництві та структурі Уральського заводу цивільної авіації (УЗГА), який відповідав за проект, призвели до затримок і неефективного управління.

Відсутність чіткої стратегії щодо серійного виробництва та експлуатації літака також ускладнювала реалізацію.

Російські авіакомпанії, особливо в регіонах, не мали достатніх коштів для закупівлі нових літаків. Більшість продовжувала експлуатувати старі Ан-2 через їхню дешевизну в обслуговуванні.

Державні субсидії на закупівлю «Байкала» не були гарантовані, що знижувало інтерес потенційних замовників.

У підсумку, за даними російських ЗМІ, до 2025 року проект «Байкал» фактично зупинився. Перший прототип здійснив політ у 2022 році, але серійне виробництво так і не розпочалося. Росія продовжила експлуатацію старих літаків, таких як Ан-2 і Ан-24, попри їхній знос і ризики.

Результатом занепаду цього проекту стала, зокрема, катастрофа Ан-24 біля Тинди 24 липня 2025 року в Амурській області Росії. Літак виконував рейс за маршрутом Хабаровськ – Благовєщенськ – Тинда. На борту перебувало 49 осіб (43 пасажири, включно з 5 дітьми, та 6 членів екіпажу). Усі загинули.

Катастрофа сталася під час заходу на посадку в Тинді о 8:30 за місцевим часом. Літак зробив два кола над аеропортом, після чого зник із радарів. Уламки знайшли за 16 км від Тинди в гірській лісовій місцевості, охоплені вогнем. Під час посадки спостерігалася сильна хмарність, що могло ускладнити маневрування. Однак при зльоті погода була задовільною.

Ан-24 (бортовий номер RA-47315) був випущений у січні 1976 року на Київському авіазаводі, тобто йому було 49 років. Сертифікат льотної придатності було продовжено до 2036 року, попри вік і попередні інциденти. З 2018 року літак потрапляв у чотири авіаційні інциденти, зокрема в 2022 році мав відмову генератора, а в 2025 році – проблеми з радіозв’язком.

Санкції після 2022 року обмежили доступ до запчастин і сучасних технологій, що ускладнило обслуговування літаків.

Продовження терміну служби старих Ан-24 і Ан-26 (до 60 років) свідчить про відсутність нових літаків, таких як «Байкал».

Відсутність модернізації авіапарку та недостатнє навчання екіпажів також сприяють аваріям.

Катастрофа підкреслила кризу російської регіональної авіації, яка залежить від літаків 50–60-х років розробки.

Наразі російська авіація перебуває в глухому куті: без нових літаків і з обмеженими ресурсами для модернізації старого парку катастрофи, подібні до тиндинської, залишатимуться високоймовірними.

Михайло Коваль