Венгерка і тигр
22.09.2026
Казкові сторінки книги Чернівців. Йдеш собі куцими вуличками міста, милуєшся осінніми барвами, осінь заколисує твою свідомість. Аж тут, з-за дерева, виходить на тебе бенгальський тигр у осінній буковинській палітрі. Ти навіть не встигаєш перелякатися. Та за мить помічаєш, що тигру до тебе немає справи, і все минулося несформованим переляком.
«Сьогодні, Олю, ти не потанцюєш»©
Після зустрічі з «бенгальським тигром», ми легковажно розслабилися, перестали пильнувати оточуючий простір, тож позабували всі обітниці більше нічого не заготовляти. Відтак шість кілограмів «Венгерки» опинилися у нас на кухні.
Притлумлює роз’ятрене сумління та обставина, що «Венгерка» правдива – «ще та!». Нині вибір слив найбагатший. Вони є і солодкі, і соковиті, і м’ясисті, і великі, і з кісточкою, що відділяється тощо. Але «Венгерка» – то є «Венгерка»! Усе мною перелічене має виразний смак сливи, але у «Венгерки» він кореневий, базовий. Усе інше – це лише переспіви провідної смакової ноти, яку тримає в собі «Венгерка» – забута, щезнувша королева наших проспектівських дворів і садків.
