Великоднє послання отця Феофана читачам сайту. Великдень і карантин

«Апостоли ж і з великою силою
свідчили про воскресіння Господа
Ісуса Христа и велика благодать була
на всіх них» (Діяння 4: 33)

Раніше на Русі під час Великого посту закривалися всі питні розважальні заклади. Народ всіх станів та соціальних класів йшов в молитву та на самообмеження, щоб отримати духовний досвід по очищенню душі тіла від усякої скверни. Але сучасна людина не мислить себе вже без «хліба і видовищ». Без споживання і дозвільного проведення часу.

Отже, нинішня ситуація каже — не хочете постити добровільно по доброму розумінню, будете поститися по попущенню Божу примусово. До когось, може, і дійде. Тоді він зі смиренням і покаянням, глянувши на грішне житіє своє як би з боку, відкривши, хто Євангеліє, хто Апостол, а хто просто молитвослов, скаже: «Господи, прости мене грішного і нерозумного, бо Згрішив я перед небом і Тобою». І звичайно отримає прощення люблячого Отця Небесного.

І в цьому, можливо, і прихований сокровенний сенс: Піст потрапив на час карантину, або, навпаки, якщо комусь від цього стане краще.

Що можна робити, щоби карантинний піст був плідним? Коли не можна бути в храмі, я б радив неодмінно дивитися богослужіння он-лайн, благо, зараз є трансляції богослужінь.

Я би також радив вам прочитати один-два якісних матеріалів з рекомендаціями про те, на що потрібно звернути увагу в умовах карантину (депривації) та не думати, що ви зможете подолати всі гострі кути, а спокійно, смиренно припустити, що ви можете спіткнутися на всіх цих моментах, і докласти зусиль для того, щоб все-таки не спотикатися.

Якщо буде складно, слід пам’ятати, що в будь-якій важкій ситуації потрібно в першу чергу молитися Богу. Коли відчуваєте, що вам стає занадто сумно, опускаються руки або ви втомилися від читання інформації в мережі, відкладіть всі справи і, наприклад, прочитайте главу з Євангелія. Можна тримати під рукою патерик — зібрання невеликих оповідань про святих отців (будь-який патерик), або житія святих.

Але головне підготуватися до Великодня. Адже, саме слово «Великдень» (Пасха), по-єврейськи Песах, — означає перехід. Близько 3400 років тому відбувся вихід єврейського народу зі стану рабства у Єгипту, коли цей народ перейшов до вільного незалежного життя — відбувся свого роду перехід від смерті до життя — воскресіння його національного життя.

Церква цю древню подію, як і багато іншого з історії Старого Завіту, розглядає в якості прообразу того переходу від смерті гріха до життя вічного, який здійснив Христос всьому людству своєю хресною смертю і воскресінням. Тому святкування Воскресіння Христового називається також Великоднем (Пасхою).

Подію єврейського виходу слід розуміти як вихід саме з Єгипту духовного (в нашому українському випадку: від мрій за ковбасу та про лже-визволителів зі сходу та іншої радянської нісенітниці) в Землю обітовану (у тому числі до національного і духовного оновлення, до розвитку національної держави і канонічної церкви ПЦУ). Тобто перехід від гріха — до святості, від смерті — до вічного життя. Тому тут історичний сенс та духовний зміст взаємопов’язані, святі отці ніколи їх не поділяли. Таким чином, Великдень- це перехід від стану рабства гріху до свободи і повноти життя у Христі. Великдень, Воскресіння Христа — це велике диво з чудес, яке не піддається поясненню. Це як святе почуття любові, дещо неможливо передати словами, але яке радістю наповнює наше серце.

А зараз є така проблема: найчастіше люди не розуміють, що таке Великдень і що таке веселощі. Якщо людина, яка перебувала довгий час у в’язниці, виходить на Божий світ та бачить, що кайдани з неї спали, то вона буде радіти і метелику, і свіжому вітерцеві, і промінчику сонечка. Коли людина розуміє, від чого врятована, навіщо вона живе, то відповідне ставлення у неї буде і до Великодня. А якщо її все одно, Великдень сьогодні, або День шахтаря, значить, її потрібен тільки привід, щоби напитися. Коли ж віруюча людина здійснює осмислене сходження до вершини, що проходить через весь Великий піст до Великодня, то, природно, в кінці цього шляху вона буде відчувати радість. Через подвиг віри православний християнин вступає в це велике свято, що свідчить нам про вічне життя.

Зрозуміло, за сорокаденний піст неможливо повністю звільнитися від гріха, якісь страстішкі в душі залишаються, не все поборено, але в серці все одно радість — від надії на Милосердя Боже, свято від усвідомлення того, що прагне виконувати заповіді заради Христа ніколи не буде забутий Богом. Це диво! Словами таке важко пояснити.

Тільки веселощі мають бути світлими, небесними, одухотвореними, веселощами заради Христа. Пам’ятайте, як преподобний Серафим говорив: «Радість моя, немає нам дороги сумувати, Христос Адама воскресив, смерть умертвив…».

Але знову-таки, коли мова йде про Великдень, то говорити потрібно про дію благодаті Божої. Навіть мало-віруючі люди на Великдень переживають такі відчуття, які важко піддаються опису. Як сказав святитель Іоанн Златоуст: «Приходьте всі — хто тримав піст та хто не тримав». Тут уже діє Дух Божий. Було багато таких випадків, коли люди, випадково прийшовши в храм на Великодню службу, залишалися там назавжди. Вони відчували переживання, подібні до тих, що були у посланців українського князя Володимира: ми не зрозуміли, де були — на небі або на землі. Це переживання саме по собі нез’ясовне.

Цікаво, що деякі речі в цьому житті відбуваються незалежно від нашої віри в них. Можна не вірити в смерть, але вона прийде все одно. Можна не вірити в те, що рано чи пізно кожна людина дасть звіт за своє життя перед Богом. Але факт в тому, що як Бог вирішив, так і буде. Можна не вірити, що розп’ятий на хресті 2000 років тому Ісус Христос помер за ваші гріхи, але Він уже зробив це. Ісус Христос не прийшов судити світ, хоча і це Він теж буде робити під час належний, він прийшов врятувати цей світ. Врятувати кожного особисто від їхніх гріхів.

Про це сказано в Євангелії від Іоанна: «Бо Бог так полюбив цей світ, що пожертвував Своїм Єдиним сином заради того, щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, а знайшов вічне життя. Не для того послав Бог Свого Сина в світ, щоб засудити його, а для того, щоб врятувати світ через нього. Той, хто увірує в Сина, не буде засуджений. Але той, хто не вірить, вже засуджений, бо не увірував в Єдиного Сина Божого». (Від Івана 3:16-18)

Можливо, що Ви вперше читаєте ці рядки з Біблії. Історія Великодня своїм корінням сягає далеко в минуле. Великдень — це історія порятунку ізраїльського народу з єгипетського рабства. Про це дуже докладно написано в Старому Завіті. Сучасний Великдень -це Христос. Він став тим пасхальним ягням, завдяки якому прощаються наші гріхи.

Можливо, що все це вам здається складним та незрозумілим. Я вас прекрасно розумію, адже колись і я був на вашому місці. Просто знайте, що Ісус Христос віддав за вас своє життя, щоб у вас з’явився шанс отримати прощення за свої гріхи та бути врятованими. Хоча Ісус Христос помер за всіх людей, дуже мала частина з них відповість на цей крок Бога. Більшість нічого не змінять у своєму житті, навіть дізнавшись про це. Ось, що пише про це євангеліст Матвій: «Увійди у вузькі двері, які відкривають дорогу на небо. Я кажу тобі це, бо широкі ворота і широка дорога, що ведуть до смерті, і безліч людей слід по цьому шляху». (Матвій 7:13)

Можливо, що ви ще не готові. Можливо, що Ваш час ще не настав. Можливо, що у вас буде інший шанс прийти до Бога, а може і ні. Запам’ятайте те, що ви дізналися сьогодні. Знайте про те, що Великдень — це не паски і яйця. Великдень — це Ісус Христос, Який віддав за вас своє життя.

А навіщо ж потрібний сучасний Великдень? Дізнатися про Христа. Ще раз згадати про те, що він зробив для кожної людини на землі. Подумати про своє життя та змінити його. Почати вести такий спосіб життя, який хоче від вас Ісус. Це час відкрити Новий Завіт і дізнатися, чого навчав Ісус і про що проповідував. І його справу продовжили апостоли.

Апостольська проповідь — це проповідь воскресіння «і Він повелів нам проповідувати людям свідчити про істину воскресіння , що Господь воістину воскрес із мертвих (Лк. 24: 34) Святий апостол Петро в Кесаріїполум’яно проповідував : „Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з’явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих“ (Діянь 10 40-41). І інший першоверховний апостол Павло благовествує: „Але Бог воскресив Його з мертвих! Він з’являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми“ (Діян.13: 30 31).

Воскресіння Христове — основа надії для кожного хто намагається жити по правді і грізне попередження тому хто покладається на силу зла. Воскресіння Христове — це любов для всього світу і до кожної людини зокрема. Якщо ми по прикладу Спасителя Нашого навчимося любити, то планета Земля, увесь світ стане новим, іншим преображеним світом, тоді воцариться між нами Царство Боже, Воскресіння — нове життя. Смерть немає влади ані над любов’ю ані над чеснотами — досягненнями любові. Істина Воскресіння Христова є запорукою благоденствія на землі в тимчасовому житті і впевненість в наслідуванні життя вічного на небі. Шлях яким людство ішло та іде до Бога — складний, важкий і тернистий; це — шлях скорбот, страждань, виробовувань і Голгофи.

Але незважаючи на все це, Світло Христового Воскресіння освящає світ в його вселенському вимірі, осяює глибини людського єства являючись невичерпним джерелом духовного відродження і обновлення всьо6о творіння Божого. Ісус навчає нас: «Я є путь, істина і життя, ніхто не приходить до Отця як тільки через мене». (Ін 14: 6) Ці слова Нашого Божественного Спасителя є сповнення пророцтва: «А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний» (Ер. 10 : 10). Довгі віки, що минули з часу розп’яття і воскресіння Христа показали, що істину яку Він сповістив світу неможливо розіп’яти на хресті, спалити на вогні, втопити в воді чи розсікти мечем.

Протягом цих двох тисячоліть виникали і згасали князівства,королівства, царства, імперії (в тому числі і на дикому Сході). Але християнство виявилось непідвладним часу. І в наші дні продовжує свій переможний рух по всьому світі. Як не розширився інтелектуальний горизонт людства, які грандіозні відкриття не звершувалися у світі, ніщо не зможе стати вище тієї великої істини, яку відкрив нам у Євангелії Христос. Слово Христа є вірний у нашому житті і надійний якір нашого спасіння. Тому завжди залишається актуальним і оптимістичним вислів Спасителя: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ін 8 . 31-32 ).

У 2020 році благосні Божій Свята Канонічна Православна Церква України світло святкує 400 —річний ювілей відродження Православної ієрархії в країні: висвячені святителем Феофаном, патріархом Єрусалимським, ієрархія на чолі з святителем Іовом Борецьким, митрополитом Київським і всієї Руси що започаткував 50-ліття святості на Першопрестолі Другого Єрусалима, Богом береженого Києва, святителі: Ісайя Копинський, Петро Могила, Сильвестр Косів, Діонісій Балабан і Йосип Нелюбович -Тукальський являють немеркнучу славу Українського та Вселенського Православ’я .

Дорогі брати і сестри ! Вже шостий рік продовжується незупинна війна с московським окупантом і ми, православні українці, свято віруємо в Слово Боже: «Господь дасть силу народу Своєму на перемогу над ворогом. Господь миром благословить людей Своїх» (Пс.28: 11).

І сяйво Місяця над сонною порою
Білий чар зими різдвяною порою
І Радощі землі що встав Ісус од гроба
І жайворонка спів над плугом хлібороба

Вигляд весняних лугів з різноманітною зеленню і барвами квітів підносить величне величезне задоволення тим хто ними любуєтеся . Тисячу крат величніше духовне піднесення дає душам нашим свято Великодня. Говорячи словами Пасхального пісноспіву : Прийдіть в урочистий день воскресіння причасниками будемо нового плоду виноградного, радості божественної Царства Христового. Прославлячи Його ж як Бога на віки. Христос Воскрес!

Ієромонах Феофан Полоцький (Скоробогатов)

Доктор богословських наук